Ухвала суду № 70224230, 13.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 листопада 2017 року Справа № 910/12306/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Гольцової Л.А.,перевіривши касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовичана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.09.2017та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 19.05.2016у справі№ 910/12306/15 господарського суду міста Києваза позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа АнатолійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний центр "Афіто"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський м'ясокомбінат №1"прозвернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Подана 25.09.2017 (згідно зі штемпелем поштового відділення зв'язку на конверті) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемком Романом Анатолійовичем (надалі - скаржник) касаційна скарга на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі № 910/12306/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору.

Разом з тим, скаржник звернувся із заявою про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення. В обґрунтування зазначеної заяви скаржник вказує, що, 17.11.2014 постановою Правління Національного банку України № 725 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" в Публічному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк" відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію Банку. Повідомлення про відкликання ліцензії та ліквідацію АТ "Єврогазбанк" офіційно оприлюднене 22.11.2014 в газеті "Голос України" тираж № 226 (5976). 18.11.2014 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 121 "Про початок процедури ліквідації АТ "Єврогазбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк". 18.12.2014 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 150 "Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Єврогазбанк", призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку - Оберемка Р.А. Як вказує скаржник, зазначена інформація є публічною та розміщена на офіційних сайтах Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, на думку скаржника, обставини щодо неплатоспроможності АТ "Єврогазбанк" та важкого фінансового становища останнього є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

За змістом положень ст. 8 вказаного Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно зі статтею 4 вказаного Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Отже, виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, є завданням Фонду гарантування вкладів, у зв'язку з чим посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, на скрутне фінансове становище банку не може бути підставою для звільнення від сплати судового збору.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, доступ до правосуддя, в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

У зв'язку з цим сама лише обставина, пов'язана з тяжким фінансовим становищем, не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Водночас, звертаючись до суду касаційної інстанції із заявою про звільнення від сплати судового збору, скаржник не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору; наведені ж скаржником обставини не мають характеру виключних.

За таких обставин, згадана заява Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі № 910/12306/15 задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі № 910/12306/15 підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемку Роману Анатолійовичу у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі № 910/12306/15.

2. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" Оберемка Романа Анатолійовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2016 у справі № 910/12306/15 повернути скаржнику без розгляду.

3. Матеріали справи № 910/12306/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

Л.А. Гольцова