Ухвала суду № 70224200, 10.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 листопада 2017 року Справа № 905/1638/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ"на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 21.09.2017у справі№ 905/1638/15 Господарського суду Донецької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"третя особа, не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариства "Кредитпромбанк"простягнення 5590201,40 грн.та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"доПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"провнесення змін до кредитного договору №3.3ДС/07/2013-КЛТ від 17.06.2013за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ"до 1. Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"про визнання кредитного договору № 3.3ДС/07/2013-КЛТ від 17.06.2013 недійсним

ВСТАНОВИВ:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "САВІ" до Вищого господарського суду України касаційна скарга на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 905/1638/15 Господарського суду Донецької області не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно з частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Всупереч зазначеним вимогам скаржником не додано до касаційної скарги доказів направлення її копії третій особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічному акціонерному товариству "Кредитпромбанк".

За змістом ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Отже, треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору).

Крім того, скаржником до матеріалів касаційної скарги в якості доказу надіслання її копії позивачу та відповідачу у справі додано копії опису вкладення у цінний лист та копії чеків від 03.10.2017.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції, тощо). Тобто додатки до касаційної скарги, як то: платіжні документи, квитанції установ зв'язку, подаються до господарського суду тільки в оригіналі.

За таких обставин, надані заявником копії опису вкладення у цінний лист та копії чеків від 03.10.2017 не можуть вважатися належними доказами надіслання копії касаційної скарги позивачу та відповідачу у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні у справі.

Згідно із ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції на дату подання касаційної скарги (04.10.2017), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" в сумі 1600,00 грн.

Як встановлено колегією суддів, скаржником було подано касаційну скаргу без надання доказів сплати судового збору.

Разом з тим, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" до закінчення розгляду апеляційної скарги у справі №905/1638/15 по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Вчинення таких дій є правом суду і може бути застосоване за наявності виключних обставин, виходячи з майнового суду сторони та конкретних обставин справи.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (Заява № 28249/95), положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "САВІ", обґрунтовуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору вказує на відсутність оборотних коштів, фактичну неможливість ведення фінансово-господарської діяльності, важкий фінансовий стан у зв'язку з проведення військових дій в рамках антитерористичної операції в Донецькій області, де заявником касаційної скарги ведеться господарська діяльність.

Оцінюючи доводи скаржника про скрутне фінансове становище, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з того, що касаційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження того, що майновий стан відповідача перешкоджав сплаті судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, розмір якого становить 1600,00 грн.

Крім того, касаційна скарга разом із матеріалами справи надійшла до суду касаційної інстанції 09.11.2017, а отже скаржник після прийняття постанови апеляційним судом і до вказаної дати мав можливість у встановленому порядку сплати судовий збір, подавши докази сплати безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відхиляє клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відтак, подання Товариством з обмеженою відповідальністю "САВІ" касаційної скарги без надання доказів сплати судового збору, є підставою для повернення касаційної скарги згідно п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Допущені скаржником порушення вимог розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України є підставою для повернення касаційної скарги.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, положень розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "САВІ" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САВІ" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 905/1638/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Л. Гольцова