Ухвала суду № 70223997, 14.11.2017, Буський районний суд Львівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/796/15-ц

Провадження № 4-с/440/11/2017

14 листопада 2017 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Журибіда Б.М.

секретаря Гута О.С.

за участю представника ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника скаржника ОСОБА_3

державного виконавця Добрій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Буську скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 31.01.2017 року про закінчення виконавчого провадження № 50783746, -

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернувся в суду з означеною скаргою. Мотивує тим, що 10.11.2015 року Буським районним судом Львівської області постановлено рішення у справі №440/796/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 в користь банку заборгованість за договором №602 від 14.12.2007р. в сумі 316 515,77 грн.. На виконання цього рішення було видано виконавчий лист, який пред'явлений до виконання у Буський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та 11.04.2016 року відкрито виконавче провадження № 50783746. У ході здійснення виконавчого провадження проведено ряд заходів примусового виконання, однак 31.01.2017 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку із повним виконання судового рішення і стягненням заборгованості. Вважає таку незнаною та передчасною. Державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження вказує на квитанції про сплату заборгованості, зазначивши про сплату всього боргу. Банк підтверджує здійснення проплат за період з 07.05.2015р. по 31.01.2017р. на загальну суму 316 527,90 грн., проте така оплата стосувалася не примусового виконання судового рішення, а добровільного погашення боржником заборгованості згідно умов кредитного договору, така сплата заборгованості боржником відбувається відповідно до умов даного договору відновлювальної кредитної лінії. В іншому випадку, для погашення заборгованості на підставі виконавчих документів та, відповідно, застосування п.1.10 кредитного договору щодо черговості погашення заборгованості, боржник повинен був би здійснювати оплати через органи ДВС, або вказувати у призначенні платежу, що така оплата вноситься на виконання судового рішення, а не на погашення згідно умов кредитного договору. Тому просить суд визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 31.01.2017 року.

В судовому засіданні представник банку ОСОБА_3 скаргу підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в такій.

Представник Буського районного відділу ДВС ОСОБА_4 заперечив проти задоволення скарги, додавши що постанову про закінчення виконавчого провадження виніс законно, у зв»язку з повним погашенням боргу боржником.

ОСОБА_1, його представник ОСОБА_2 також вважають постанову державного виконавця законною, просять відмовити у задоволенні скарги, про що подали письмові заперечення та копії квитанцій про сплату боргу.

Вислухавши заявника, представника ДВС, ОСОБА_1, його представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року (справа № 6-2187цс15) та 24 лютого 2016 року (справа № 6-3077цс15) викладено правовий висновок про те, що виходячи з положень статті 383, частини четвертої статті 384 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 14.12.2007 року, між ВАТ «Державний ощадний банк України», в особі філії Буське відділення № НОМЕР_1 «Ощадбанк» та ОСОБА_1 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 602, за яким банк надав відповідачу кредит в сумі 500000,00 гривень з сплатою процентів в розмірі 15 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту 13.12.2017 року.

Рішенням Буського районного суду Львівської області від 10.11.2017 року, ухваленому у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (Єдиний унікальний номер № 440/796/14-ц., провадження № 2/440/403/2015 р.), позовні вимоги позивача задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, в користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», адреса місцезнаходження м. Львів вул. Січових Стрільців, 9, ЄДРПОУ 09325703, р/р НОМЕР_3, заборгованість за кредитним договором № 602від 14 грудня 2007 року в сумі 316515 (триста шістнадцять тисяч пятсот п'ятнадцять) гривень 77 коп., та 3165 (три тисячі сто шістдесят п»ять) гривень 16 копійок судового збору за подання позовної заяви.

17.03.2016 року, за заявою стягувача, Буським районним судом видано виконавчий лист у згаданій вище справі.

11.04.2016 року державним виконавцем Буського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50783746 на виконання виконавчого листа у цивільній справі № 440/796/15-ц.

Як встановлено, ОСОБА_1 оплачував заборгованість за кредитним договором добровільно, безпосередньо у АТ «Ощад банк», починаючи з моменту подання до суду позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості. За період з 07.05.2015 року по 31.01.2017 року, здійснив проплату боргу за даним кредитними договором на суму 316527,90 гривень, проти чого учасники процесу не заперечують, представник банку підтвердив проведення таких виплат.

Судом встановлено, що даний кредитний договір є триваючим, тобто таким що не припинив свою дію і на момент винесення рішення, і за час весь період сплати боржником заборгованості по кредиту.

Згідно п. 1.7 вищезгаданого кредитного договору, при надходженні від позичальника коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості, виконання зобовязань здійснюється у наступній черговості: плата за розрахунково-касове обслуговування; прострочені проценти за користування кредитом; прострочена основна сума боргу за кредитом; строкові проценти за користування кредитом; комісійні винагороди; строкова сума основного боргу за кредитом; штрафні санкції, передбачені договором. В такій послідовності банком було зараховано надходження від боржника грошових сум. Таким чином, у разі добровільної сплати боржником заборгованості кошти направляються, згідно умов договору, а не в порядку примусового виконання судового рішення.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів,а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст.6 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Стаття 5 цього ж Закону вказує, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз зазначених норм чітко вказує на примусовий характер виконання рішень державною виконавчою службою.

Згідно ч. 2 ст.30 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати(заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

У відповідності до ч.1 п. 8, ч.2, 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Державним виконавцем, на підставі поданих боржником квитанцій на суму 316515,77 гривень, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 31.01.2017 року, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Оскільки договір є триваючий, умови договору повністю виконані не були (втому числі і після ухвалення рішення та його виконання), то договірні зобов'язання не припинилися.

Приймаючи до уваги вищевикладене, те що, ОСОБА_1 протягом періоду з 07.05.2015 року по 31.01.2017 року добровільно погасив заборгованість згідно кредитного договору № 602 від 14.12.2007 р. в сумі 316527,90 гривень (сума заборгованості згідно рішення Буського районного суду від 10.11.2015 року становить 316515,77 гривень), враховуючи що порушення є триваючим, суд приходить до висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем Буського РВ ДВС ОСОБА_4 від 31.01.2017 року підлягає скасуванню, скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Враховуючи те, що Буський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області є бюджетною установою, відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України та п. 41 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року здійснюється Державною казначейською службою, суд вважає що судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 383-388 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Львівське обласне управління АТ «Ощадбанк» на дії державного виконавця Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 31.01.2017 року про закінчення виконавчого провадження - задоволити.

Визнати дії державного виконавця Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 щодо винесення постанови від 31.01.2017 року про закінчення виконавчого провадження № 50783746 неправомірними.

Скасувати постанову державного виконавця Буського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_5 від 31.01.2017 року про закінчення виконавчого провадження № 50783746.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п»яти днів з часу проголошення.

Суддя: Б. М. Журибіда