Рішення № 70223037, 09.11.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

09.11.2017

Номер провадження № 2/331/953/2017

ЄУН 331/124/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Світлицької В.М.

за участю секретаря Богач А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Департаменту охорони здоров’я Запорізької міської ради в інтересах Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

12.01.2017 р. Департамент охорони здоров’я Запорізької міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1М . матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку у розмірі 43 373,12 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розпорядженням Запорізького міського голови ОСОБА_2 від 12.01.2012 року № 5к ОСОБА_1 призначено головним лікарем Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» з 12.01.2012 року по 01.01.2013 року. (том 1, а.с. 13). На підставі вказаного розпорядження між виконавчим комітетом Запорізької міської ради в особі міського голови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12.01.2012 року укладено відповідний контракт.(том 1, а.с. 14)Пунктом 5.5 контракту від 12.01.2012 року передбачалось, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або переукладений на новий чи інший термін.Розпорядженням міського голови від 27.12.2012 року №1828 к термін дії контракту, який був укладений з ОСОБА_3 з 02.01.2013 року по 31.12.2015 року продовжено та укладено відповідну додаткову угоду № 2 до контракту від 12.01.2012 року.(том 1, а.с. 21)Розпорядженням міського голови від 30.10.2015 року № 2134к/тр ОСОБА_1 призначено головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» на період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. (том 1, а.с. 23). На підставі вказаного розпорядження між Запорізьким міським головою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено відповідний контракт. (том 1, а.с. 24). 23.09.2015 року відбулось засідання постійно діючої конкурсної комісії на право оренди об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя. На вказаному засіданні розглядались конкурсні пропозиції на право оренди об’єкта права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, а саме нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е-7), площею 50,5 кв. м., по вул. Перемоги, 80 , що перебуває на балансі Комунальної установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя». Відповідно до протоколу № 2 від 23.09.2015 року рішенням конкурсної комісії переможцем конкурсу визначено ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія». (том 1 а.с. 33). Порядок передачі в оренду об’єктів комунальної власності територіальної громади врегульовано вимогами Закону України «Про оренду державною та комунального майна», Положення № 81 «Про порядок проведення конкурсів на право оренди об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя», затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 05.10.2011 року (далі - Положення про порядок проведення конкурсів) та Положення № 42 «Про порядок передачі в оренду об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя», затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2012 року (далі - Положення про порядок передачі в оренду об’єкта). Статтею 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що об’єкти комунальної власності, що передаються в оренду, підлягають обов’язковій оцінці до укладення договору оренди. На виконання зазначеної вимоги закону, фізична особа-підприємець ОСОБА_4, яка була визнана переможцем конкурсу по відбору суб’єктів оціночної діяльності на проведення незалежної оцінки нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е-7) площею 50,5 кв.м. по вул. Перемоги, 80 здійснила вихід до вказаного об’єкту нерухомості для його оцінки. Однак, керівництвом лікарні оцінювача в особі ФОП ОСОБА_4 не було допущено до вказаного нежитлового приміщення для проведення його незалежної оцінки, про що ФОП ОСОБА_4 повідомила Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради своїм листом від 30.10.2015 року № 125/15. ( том 1а.с. 44). З вини керівництва лікарні оцінку об’єкта оренди вдалося провести лише у листопаді 2015 року. Листом від 23.11.2015 року № 133/15 ФОП ОСОБА_4 надано Звіт та Висновки з оцінки вказаного нежитлового приміщення. (том 1, а.с. 45). 02.12.2015 року переможець конкурсу ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» надав відповідачу для підписання проект договору оренди нерухомого майна, що підтверджується листом від 02.12.2015 року № 35. У запропонований десятиденний термін договір оренди головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги м. Запоріжжя» ОСОБА_3 з вини останнього підписаний не був. Листом від 21.01.2016 року № 21/1 ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» повідомило відповідача про те, що підписання договору оренди нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е-7) площею 50,5 кв.м. по вул. Перемоги, 80 буде проведено 28.01.2016 року у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 (том 1 а.с. 47). Однак, у призначений час до приватного нотаріуса для підписання договору оренди майна ОСОБА_3 не з’явився. Крім того, листом від 12.02.2016 року № 02/12-1 ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» повторно повідомило відповідача про те, що підписання договору оренди нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е-7) площею 50,5 кв.м. по вул. Перемоги, 80 відбудеться 16.02.2016 року у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 ( том 1 а.с.48) Однак, у призначений час ОСОБА_3 вдруге не з’явився до приватного нотаріуса для підписання договору оренди майна. За таких обставин , як стверджує позивач, з вини головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» ОСОБА_1 договір оренди майна з переможцем конкурсу, всупереч вимогам закону, укладений не був. Крім того , підпунктом 20 пункту 6 контракту головного лікаря від 30.10.2015 року передбачено, що керівник установи зобов’язується укладати договори оренди відповідно до законодавства. Відповідно до пунктів 6.2, 6.2.1 Положення про порядок проведення конкурсів, підставою для укладення орендодавцем-договору оренди об’єкту права комунальної власності з фізичною або юридичною особою є рішення конкурсної комісії про визнання її переможцем відповідного конкурсу, зафіксоване у протоколі засідання конкурсної комісії. Бюджетні установи, заклади, організації та комунальні підприємства, які є балансоутримувачем-комунального майна, яке передається в оренду, здійснюють підготовку проектів відповідних договорів оренди та заходи щодо їх підписання. Тобто, головний лікар Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» ОСОБА_3, як представник балансоутримувача вказаного майна, зобов’язаний був укласти договір оренди зазначеного нежитлового приміщення з переможцем конкурсу ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія». Однак, в порушення вказаних норм, відповідач порушив свої обов’язки, визначені контрактом від 30.10.2015 року, а саме: безпідставно ухилявся протягом тривалого часу від укладення договору оренди вказаного нежитлового приміщення з переможцем конкурсу ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія». Договір оренди нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е- 7) площею 50,5 кв.м. по вул. Перемоги, 80 було підписано відповідачем з переможцем конкурсу ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» лише 16.08.2016 року. (том 1 а.с. 49) . Таким чином, внаслідок неправомірної бездіяльності ОСОБА_1 та не укладення останнім впродовж тривалого часу договору оренди наведеного нежитлового приміщення з ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія», за період з 28.01.2016 року по 15.08.2016 року, виключно з вини відповідача, Комунальна установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» зазнала матеріальної шкоди у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 43 373,12 грн. (том 1 а.с. 57). Неодержаним прибутком в даному випадку є той розмір орендної плати, яку лікарня могла отримати у випадку належного виконання ОСОБА_3 визначених контрактом трудових обов’язків та укладення останнім договору оренди нерухомого майна з переможцем конкурсу. За таких обставин , ОСОБА_3 як посадова особа, зобов’язаний відшкодувати Комунальній установі «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» матеріальну шкоду у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 43 373,12 гри. за період з 28.01.2016 року по 15.08.2016 року, що була спричинена внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача.

В судове засідання представники позивача не з’явилися , надали суду заяву, в якій просять справу розглядати без участі представників позивача , позов підтримують повністю, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечують .

Відповідач та його представники у судове засідання не з’явились. Про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи жодним із представників відповідача до суду не подано. Отже, суд визнає причини неявки відповідача та його представників такими, що не є поважними.

Відповідно до ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Справа перебуває на розгляді суду з січня 2017 року , враховуючи вказані обставини, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи. Неявка в судове засідання відповідача та його представників , судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.

Суд у зв 'язку з неявкою відповідача та представників , неповідомлення ними про поважні причини такої неявки в судове засідання,зі згоди позивача відповідно до поданої заяви , ухвалює заочне рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224-226 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу , у відповідності до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювалося.

До матеріалів справи представниками відповідача долучено заперечення. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши про наступне. Згідно зі ст. 135-3 КЗпП України визначено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. Пунктом 4 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю від 11.12.2015 року зазначено, що прибуток судам необхідно розуміти так, як він визначається в статті 134 Податкового кодексу України. Згідно зі ст. 134.1.1. Податкового кодексу України прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядком застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2015 року №1219 Рахунок 21 «Поточна дебіторська заборгованість» призначений для обліку й узагальнення інформації про дебіторську заборгованість та має субрахунки 2115 (2125) «Розрахунки з відшкодування завданих збитків». На субрахунках 2115 (2125) «Розрахунки з відшкодування завданих збитків» ведеться облік сум збитків віднесених на винних осіб. Згідно п.3.4. Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов’язань бюджетних установ затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 372 від 02.04.2014 року аналітичний облік розрахунків з відшкодування завданих збитків ведеться за кожною винною особою із зазначенням прізвища, імені та по батькові, займаної посади, дати виникнення та її суми.Відповідно до п.1,3 статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.Згідно з п. 5 цієї ж статті господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. А відтак факт нанесення ОСОБА_3 збитків повинен знайти своє відображення у фінансовій звітності установи за 2016 рік та відповідних первинних документах. В інтересах ОСОБА_1 адвокатом ОСОБА_6 на адресу КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» направлений адвокатський запит про надання вищевказаних документів. (том 1 а.с. 199) У відповідь на запит було надано копію Балансу (форма № 1) за 2016 рік станом на 01.01.2017 року (том 1 а.с. 200). Згідно нормативних актів сума завданих збитків повинна міститися у рядку Балансу № 184 який має назву «Розрахунки з відшкодування завданих збитків». Однак , в балансі КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги м. Запоріжжя» за 2016 рік будь-які відомості у цьому рядку відсутні. 10.05.2017 року представником відповідача ОСОБА_7 до Головного управління державної казначейської служби України було направлено електронний запит щодо розміру збитків у вигляді неодержаного прибутку , що було завдано КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та медичної швидкої допомоги м. Запоріжжя» та в подальшому відображено у фінансовій звітності установи. (том 2 а.с. 31). В подальшому даний запит було переадресовано лікарні. Листом №637/11-9зпі від 26.05.2017 року за підписом в.о. головного лікаря було повідомлено, що у фінансовій звітності лікарні відсутня інформація про суму збитків у вигляді неодержаного прибутку за 2015, 2016 роки. (том 2 а.с. 34) . Крім того, представники відповідача зазначили, що у вигляді неодержаного прибутку можуть бути відшкодовані тільки ті збитки (неодержаний прибуток), які б могли бути реально отримані установою, але в наслідок неправомірних дій працівника не були одержані. Очікуваний прибуток за договором оренди на який могла розраховувати лікарня формується з орендної плати що, сплачується орендарем щомісячно протягом строку оренди, а в конкретному випадку обмежується заявленим під час конкурсу розміром орендної плати –ставка 40% та строком оренди- 5 років. Зазначені вище умови оренди без жодних змін відображенні в пунктах 1.2.,3.1.,11.1., договору оренди нерухомого майна – нежитлового приміщення по вул. Перемоги 80, №29/16 від 16.08.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_5 Відповідно до листа Департаменту комунальної власності та приватизації №2120/01-/01-07/2802 від 18.04.2017 року (том 1 а.с.197) наданого адвокату відповідача на запит, лікарня та місцевий бюджет в повному обсязі отримали прибуток від укладеного договору оренди. Листом №464/01-9 від 10.04.2017 року на адвокатський запит КУ «МКЛЕШМД» надано акти звірки взаєморозрахунків з ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» за період з 01.08.2016 року по 31.03.2017 року , згідно яких за договором оренди нежитлового приміщення товариством вже сплачено орендну плату на загальну суму 63 721 грн. 20 коп. (том 1 а.с.187) . Представники відповідача зазначають, що на основі системного аналізу нормативно-правових актів, поняття «посадова особа», яке вжито в п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України, ч.4 ст.130 КзПП України, необхідно розуміти у визначенні законодавчих актів. За таких обставин, стягнення неодержаного прибутку може бути застосоване до посадових осіб господарських товариств, до яких, відповідно до ст.1 Закону України «Про господарські товариства», комунальна установа не належить. Відповідач по справі не є спеціальним суб’єктом, до якого може бути застосовано норму ч.4 ст.130 КзПП України. Питання про можливість застосування відповідних правових норм до посадових осіб державних та комунальних закладів, безперечно суперечить Закону, який направлений за захист інвесторів. Зокрема ,державні та комунальні заклади охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення тощо є бюджетними установами (закладами) і у своїй діяльності не керуються законодавством про господарські товариства та про захист прав інвесторів. Посилаючись на зазначені обставини, просять у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що розпорядженням Запорізького міського голови від 12.01.2012 року № 5к ОСОБА_1 було призначено головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» з 12.01.2012 року по 01.01.2013 року.

12.01.2012 року між виконавчим комітетом Запорізької міської ради в особі міського голови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено контракт з головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя».

Розпорядженням Запорізького міського голови від 27.12.2012 року № 1828к продовжено термін дії контракту, який укладений з ОСОБА_3, головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» з 02.01.2013 р. по 31.12.2015 р., уклавши з ним додаткову угоду.

На підставі вказаного розпорядження 27.12.2012 р. між виконавчим комітетом Запорізької міської ради, в особі міського голови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено відповідну додаткову угоду № 2 до контракту від 12.01.2012 року, в якій зазначено про продовження терміну дії контракту з 02.01.2013 р. по 31.12.2015 р., всі інші умови контракту залишаються без змін.

Пунктом 5.5 укладеного з ОСОБА_3 контракту від 12.01.2012 року встановлено, що за два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути за угодою сторін продовжений або переукладений на новий чи інший термін.

Розпорядженням Запорізького міського голови від 30.10.2015 року № 2134 к/тр ОСОБА_1 призначено головним лікарем Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. На підставі вказаного розпорядження між Запорізьким міським головою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено контракт від 30.10.2015 року, який діяв з 01.01.2016 року.

Підпунктом 20 п. 6 укладеного з ОСОБА_3 контракту від 30.10.2015 року, передбачено, що керівник установи зобов’язується укладати договори оренди відповідно до законодавства.

Згідно з п.п. 6.2, 6.2.1 Положення про порядок проведення конкурсів на право оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого Рішенням міської ради від 05.10.2011 року № 81, підставою для укладення орендодавцем договору оренди об’єкту права комунальної власності з фізичною або юридичною особою є рішення конкурсної комісії про визнання її переможцем відповідного конкурсу, зафіксоване у протоколі засідання конкурсної комісії. Бюджетні установи, заклади, організації та комунальні підприємства, які є балансоутримувачами комунального майна, яке передається в оренду, здійснюють підготовку проектів відповідних договорів оренди та заходи щодо їх підписання.

Статтею 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», визначено, що організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна підприємств, установ, організацій та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом.

Відповідно до Витягу з протоколу № 2 засідання постійно діючої конкурсної комісії на право оренди об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя від 23.09.2015 року, переможцем конкурсу на право оренди об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя – нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е-7) площею 50,5 кв.м. по вул. Перемоги, 80 визначено ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія».

Статтею 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що оцінка об’єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Пунктами 6.1. Положення про порядок передачі в оренду об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, затвердженого Рішенням міської ради від 27.04.2012 р. № 42, закріплено, що укладанню договору оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна передує його незалежна оцінка, звіт з якої підлягає рецензуванню.

Згідно з листом № 125/15 від 30.10.2015 р., ФОП ОСОБА_4 повідомила Директору Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради ОСОБА_8, що договір про проведення незалежної оцінки майна - нежитлового приміщення № 93 першого поверху (ОСОБА_4. Е-7) площею 50,5 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 80, був укладений 30.10.2015 р. № б/н. 30.10.2015 р. оцінювач прибув на об’єкт для огляду, але заступник головного лікаря «Міської клінічної лікарні № 5 екстреної та швидкої медичної допомоги» не допустив його, мотивуючи тим, що керівництво лікарні відмовляється від здачі в оренду цього приміщення. Таким чином, проведення оцінки є неможливим.

Відповідно до умов контракту та Положення про порядок проведення конкурсів на право оренди об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, головний лікар Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» ОСОБА_3, як представник балансоутримувача вказаного майна, зобов’язаний був укласти договір оренди зазначеного нежитлового приміщення з переможцем конкурсу ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія».

Згідно з листом ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» за вих. № 21/1 від 21.01.2016 року, головному лікарю КУ «Міська клінічна лікарня» ОСОБА_1, повідомлено, що підписання договору буде проведено 28.01.2016 р. о 13 год. 00 хв. в офісі приватного нотаріуса Запорізького МНО ОСОБА_5, для підписання договору оренди уповноваженій особі прибути з копіями документів.

Відповідно до листа ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» за вих. № 02/12-1 від 12.02.2016 року, головному лікарю КУ «Міська клінічна лікарня» ОСОБА_1, повідомлено, що підписання договору буде проведено 16.02.2016 р. о 13 год. 00 хв. в офісі приватного нотаріуса Запорізького МНО ОСОБА_5, для підписання договору оренди уповноваженій особі прибути з оригіналами та копіями документів.

Проте, з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце укладання договору оренди нежитлового приміщення, двічі не з’явився до нотаріуса для підписання з переможцем конкурсу в особі ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» договору оренди нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е-7) площею 50,5 кв.м. по вул. Перемоги, 80 у м. Запоріжжі.

16.08.2016 року між Департаментом комунальної власності та приватизації ЗМР в особі директора ОСОБА_9, КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», в особі головного лікаря ОСОБА_1 та ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» був підписаний договір № 29/16 оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення по вул. Перемоги, 80.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Стаття 136 КЗпП України зазначає, що покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Пунктом 2 Постанови пленуму Верховного суду України N 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» встановлено що, судовому розгляду підлягають заяви власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, а також в розмірі, що не перевищує цей заробіток (перевищує, але законом встановлена відповідальність в межах середнього місячного заробітку), якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв'язку з закінченням строку на видання розпорядження про відрахування). В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» зазначається, що у відповідності зі ст. 130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як встановлено рішенням Вищого спеціалізованого суду України по справі №331/5981/16ц від 06.09.2017 року та не оспорюється сторонами відповідач був звільнений з посади головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» 23.08.2017 року. Отже, враховуючи викладене відрахування суми збитків завданих ОСОБА_3 не може бути здійснено за відповідним розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника та підлягає розгляду в рамках позовного провадження за заявою вищестоящого органу в судовому порядку.

Разом з цим, не заслуговують на увагу суду доводи представників відповідача про не відображення матеріальної шкоди у фінансовій звітності комунальної установи. Відповідно до порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2015 року № 1219 Рахунок 21 «Поточна дебіторська заборгованість» призначений для обліку й узагальнення інформації про дебіторську заборгованість та має субрахунки 2115 (2125) «Розрахунки з відшкодування завданих збитків». На субрахунках 2115 (2125) «Розрахунки з відшкодування завданих збитків» ведеться облік сум збитків віднесених на винних осіб.

За відсутності можливості вищестоящого в порядку підлеглості органу винести розпорядженням про відрахування із заробітної плати працівника суми завданих збитків виключається і можливість їх обліку та віднесення на винну особу на субрахунках 2115 «Розрахунки з відшкодування завданих збитків» до ухвалення судом відповідного рішення про стягнення суми збитків з винної особи.

Вирішуючи спір щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: чи укладено між сторонами трудовий договір, яка підстава покладання на працівника відповідальності за майнову шкоду, чи спричинена шкода діями працівника, в якому обсязі майнової шкоди несе відповідальність працівник за встановлених фактичних обставин, який ступінь вини працівника за заподіяну шкоду (за винятком прямої дійсної шкоди), за яких обставин заподіяна шкода, чи спричинена шкода з корисних мотивів та чи є підстави для зменшення розміру покриття шкоди залежно від майнового стану працівника.

23.09.2015 року рішенням постійно діючої конкурсної комісії на право оренди об’єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя визначено переможця конкурсу на право оренди об’єкта права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя - нежитлового приміщення № 93 першого поверху (літ. Е-7), площею 50,5 кв.м., по вул. Перемоги 80, що перебуває на балансі Комунальної установа «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя». Відповідно до протоколу № 2 від 23.09.2015 року рішенням конкурсної комісії переможцем конкурсу визначено ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія».

Відповідно до п. 20 частини 6 глави 2 Контракту з головним лікарем комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» від 30.10.2015 року встановлений обов'язок керівника установи укладати договори оренди відповідно до законодавства.

Пунктом 6.5 Положення про порядок передачі в оренду об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя закріплено обов’язок підписання бюджетними установами, закладами, організаціями що є балансоутримувачами нерухомого майна, договорів оренди нерухомого майна, яке знаходиться в оперативному управлінні (на балансі) цих установ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово ухилявся від підписання договору оренди з ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія» та не з’являвся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 , проте про час та місце підписання договору був повідомлений у встановленому порядку.

Згідно положень ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2016 року по справі №331/5981/16ц за позовом ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування розпорядження Запорізького міського голови про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відносно відповідача встановлено наступні обставини. Так, « посилання позивача на оскарження рішення постійно діючої конкурсної комісії від 23.09.2015, як на підставу правомірності своїх дій з не підписання договору оренди з переможцем конкурсу є незаконними. Однак, суд акцентує увагу на тому, що незаконними такі дії були до 16.08.2016 р., до дати підписання позивачем договору оренди.»

Відповідно до рішення Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2016 року по справі №331/5981/16ц за позовом ОСОБА_1 скасовано в частині стягнення розміру моральної шкоди , в іншій частині рішення залишено в силі.

Так, в рішенні ВССУ від 06.09.2017 року зазначено, що невиконання ОСОБА_3 умов контракту мало місце до 16.08.2016 року, тобто до дати підписання договору оренди з переможцем конкурсу.

Враховуючи викладене та наявні в матеріалах справи докази , суд приходить до висновку, що у разі підписання відповідачем договору оренди 28.01.2016 року Комунальна установа могла би розраховувати на отримання прибутку у вигляді орендної плати за приміщення з січня 2016 року, однак у зв’язку з не підписанням головним лікарем договору першу плату за оренду відповідно до актів взаєморозрахунків (том 1 а.с. 122 ) було отримано лише у вересні 2016, тобто через вісім місяців.

Згідно із розрахунком департаменту комунальної власності та приватизації лист №3951/01/01-07/6237 від 15.09.2016 року сума орендної плати , що підлягала сплаті орендарем у разі підписання договору 28.01. 2016 року складає суму у розмірі 43 373,12 грн.

Суд також критично оцінює надані представником відповідача ОСОБА_10 правовий висновок Науково-дослідного інституту правового забезпечення інноваційного розвитку Національної академії правових наук України за підписом кандидата юридичних наук доцента ОСОБА_11 та відповідь на адвокатський запит наданий Професором кафедри трудового права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, оскільки, зважаючи на наявні у вказаних осіб високі вчені звання в розумінні ст.54 ЦПК України вони можуть вважатися спеціалістами у сфері права, однак за приписами частини 4 цієї ж статті допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи зазначені вище правові висновки були одержані на адвокатський запит ОСОБА_10 №128-01-1552 від 23.06.2017 року.

Згідно із положеннями ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства. Вказане свідчить про надання суду доказів отриманих з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також цивільного процесуального законодавства. З огляду на викладене, керуючись ст.59 ЦПК України, суд не бере до уваги вказані докази як такі , що не є належними та допустимими.

Не приймаються до уваги суду посилання представника відповідача на пункт 9 пояснювальної записки до законопроекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів” від травня 2014 року № 1255- VII. Закон набрав чинності з 01.06.2014 ( 4586 від 27 березня 2014 року) виходячи з наступного .

Частиною 1,2,8,9 статті 8 ЦПК України встановлено що, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 4 КЗпП України встановлює, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Таким чином , пояснювальна записка до законопроекту не відповідає критеріям, які ставляться до законів та нормативно-правових актів оскільки не є офіційним документом, виданим у встановленому порядку компетентним суб'єктом правотворчості, що містить норми права, та забезпечуються державою у встановленому законодавством порядку не доведена до відома населення.

Також, не можна погодитись з доводами представника відповідача про те, що компенсувати неодержаний прибуток може лише посадова особа господарського товариства, а положення ч.4 ст.130 КзПП України не застосовуються до посадових осіб комунальних установ оскільки трудовим законодавство зокрема КЗпП не встановлено коло осіб які відносяться до посадових осіб.

Відповідно до ст.3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У відповідності до приписів статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», посадові особи юридичних осіб публічного права прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і є суб’єктами декларування. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 11.03.2014 року № 1050-0-4-14-1111 «Щодо застосування антикорупційного законодавства» для визначення статусу посадової особи юридичної особи публічного права слід врахувати, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідній Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику у справах про хабарництво» організаційно-розпорядчими обов’язками є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

У той же час під адміністративно-господарськими обов’язками розуміються обов’язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_3 займав посаду головного лікаря Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», що відповідно до статуту утворена розпорядженням Запорізької міської ради народних депутатів №1563р від 22.08.1996 року. Отже, відповідач є посадовою особою юридичної особи публічного права на яку поширюється дія КЗпП у тому числі ч.4 ст. 130 КЗпП в редакції Закону № 1255-VII від 13.05.2014 року.

Стосовно посилань представника відповідача на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ від 15.10.2015 року по справі 6-21072св15, від 13.05.2015 року по справі 6-1188св15, від 31.05.2017 року по справі 760/13609/15-ц, від 13.09.2017 року по справі 758/13705/15-ц. слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 36 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні окремих категорій справ відповідної судової спеціалізації узагальнює практику застосування матеріального і процесуального законів, систематизує та забезпечує оприлюднення правових позицій вищого спеціалізованого суду з посиланням на судові рішення, в яких вони були сформульовані.

Відповідно до ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.Саме роз’яснення надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постановах пленуму враховуються судами при здійсненні судочинства, а висновки суду в рішеннях по конкретних справах є обов’язковими для судів лише при їх перегляді в першій та другій інстанціях.

Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, яким було надано відповідну оцінку, з урахуванням встановлених судами обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, які не були спростовані сторонами тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки як встановлено судом ОСОБА_3, як головний лікар Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», допустив порушення порядку передачі в оренду наведеного нежитлового приміщення, не виконав встановлене п.п. 20 п. 6 контрактом зобов’язання укладати договори оренди, що виразилося у безпідставному та незаконному ухиленні відповідача від підписання договору оренди нежитлового приміщення на протязі 11 місяців з часу визначення переможця конкурсу. Тобто, внаслідок порушення встановленого порядку передачі в оренду комунального майна, спричинена шкода у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 43 373,12 грн. за період з 28.01.2016 року по 15.08.2016 року, впродовж якого не укладався договір оренди нежитлового приміщення з переможцем конкурсу ТОВ «Запорізька фармацевтична компанія».

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України, стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Згідно з п. 1.5 Статуту Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя», затвердженого розпорядженням Запорізького міського голови від 17.06.2013 року № 169р, лікарня підзвітна та підконтрольна Управлінню з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради.

Рішенням Запорізької міської ради від 27.04.2016 року № 36 перейменовано Управління з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради в Департамент охорони здоров’я Запорізької міської ради та затверджено відповідне положення про департамент охорони здоров’я Запорізької міської ради.

Відповідно до п. 1.6 Положення про Департамент охорони здоров’я Запорізької міської ради передбачено, Департамент є правонаступником прав та обов’язків управління з питань охорони здоров’я Запорізької міської ради.Пунктами 1.1, 5.8, 5.9 Положення передбачено, що Департамент охорони здоров’я Запорізької міської ради реалізує повноваження виконавчих органів міської ради в галузі охорони здоров’я, координує діяльність підпорядкованих лікувально-профілактичних закладів, установ та підприємств охорони здоров’я комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя. Департамент має право контролювати медичну та фінансово-господарську діяльність підпорядкованих закладів охорони здоров’я, підприємств та установ відповідно до чинного законодавства, а також вимагати від керівників підпорядкованих закладів охорони здоров’я, підприємств та установ негайного усунення недоліків в роботі.

Враховуючи вищевикладене , департамент охорони здоров’я Запорізької міської ради є вищестоящим в порядку підлеглості органом в розумінні ст. 136 КЗпП України та відповідно має право звернення до суду із вказаним позовом в інтересах Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя».

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування і подання доказів регулює ст. 60 ЦПК, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.В порушення зазначених норм процесуального права відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212, 224-226, 292, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя» матеріальну шкоду у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 43 373 гривні 12 копійок (сорок три тисячі триста сімдесят три гривні дванадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту охорони здоров’я Запорізької міської ради судовий збір у розмірі 1 378, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя: В.М. Світлицька