Рішення № 70222743, 07.11.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 304/1482/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої – Готра Т.Ю.,

суддів – Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г.

при секретарі – Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2017 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк “ПриватБанк” (далі – Банк) звернулося до суду з указаним позовом, вимоги за яким обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 24.05.2006 року відповідачка ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 3900 гривень, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між нею та Банком договір, що підтверджується її підписом у заяві.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором належним чином не виконує, у зв’язку з чим у неї станом на 30 вересня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 33148,95 грн., з яких: 3193,40 грн. – заборгованість за кредитом; 24800,84 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1554,71 грн. – штраф (процентна складова), позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість у розмірі 33148,95 грн., а також судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Рішенням Перечинського районного суду від 07 березня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості – відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову Банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів факт укладення між Банком і ОСОБА_1 24.05.2006 року договору про надання банківських послуг, а тому вважав, що права позивача не є порушеними і відповідно не підлягають захисту.

Проте, колегія суддів з висновком суду першої інстанції погодитись не може за таких обставин.

Судом встановлено, що 24 травня 2006 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” (далі – Банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 1500 гривень на платіжну картку, який в подальшому було збільшено до 3900 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у зяаві.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, в даному випадку зміст кредитного договору від 24.05.2006 року було зафіксовано у декількох документах, а саме: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та ОСОБА_2.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В заяві від 24.05.2006 року зазначено : «Тип карти. Валюта : Гривня. Тип кредитного ліміту : фінансовий. Сума кредитного ліміту : 1500 грн. Базова процентна ставка : 36% річних. Строк дії кредитного ліміту : відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості : щомісячні платежі в розмірі 7% від суми заборгованості. Погашення заборгованості по Кредитному ліміту може здійснюватися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом,так і списання Банком коштів з Дебетної карти». Таким чином, зазначена заява містить усі істотні умови договору, як передбачено законом.

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3. Правил надання банківських послуг – клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що між Банком і ОСОБА_1 24.05.2006 року було укладено кредитний договір, згідно якого Банк надав, а відповідачка отримала кредит в розмірі 3900 гривень.

Однак, відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов’язань за договором належним чином не виконує, а саме не сплачує щомісячно частину кредиту і відсотки за користування кредитом, а з березня 2014 року взагалі припинила здійснювати сплату платежів за користування кредитом, оскільки останній платіж в сумі 150 грн. нею було здійснено 27.02.2014 року, внаслідок чого у ОСОБА_1 станом на 30.09.2016 року утворилась заборгованість в сумі 33148,95 грн., яка складається із заборгованості за кредитом – 3193,40 грн., заборгованості за процентами – 24800,84 грн. (в тому числі несплачені проценти на поточну заборгованості – 128,49 грн., несплачені проценти на прострочену заборгованості – 24672,35 грн.), нарахована комісія – 3100 грн., заборгованість по судовим штрафам – 2054,71 грн., що стверджується розрахунком заборгованості за договором (а.с. 4-6).

Отже, матеріалами справи встановлено, що між Банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідачка отримала кредит в сумі 3900 грн., частину якого за період з серпня 2006 року по березень 2014 року в сумі 706,60 грн. повернула, а також сплачувала відсотки за користування кредитом.

Таким чином, з наведеного слідує, що сторонами договору виконувались його умови, що спростовує висновки суду першої інстанції про не укладення між сторонами кредитного договору від 24.05.2006 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки колегією суддів встановлено, що Банк на виконання умов укладеного договору від 24.05.2006 року надав ОСОБА_1 кредит в сумі 3900 грн., який відповідачка отримала, але своїх зобов’язань за договором належним чином не виконує, а саме не повернула кредит та не сплатила відсотки за його користування, тому колегія суддів вважає, що з відповідачки ОСОБА_1В на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути заборгованість в розмірі 33148,95 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 3193, 40 грн., відсотків – 24800,84 грн., пені та комісії 3100 грн., штраф – 500 грн. ( фіксована частина), 1554,71 грн. - штраф (процентна складова).

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» слід задовольнити, а також стягнути з відповідачки на користь Банку, на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2893,80 грн., які документально підтверджені.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,–

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” – задовольнити.

Рішення Перечинського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2017 року – скасувати.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в розмірі 33148,95 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 3193, 40 грн., відсотків – 24800,84 грн., пені та комісії 3100 грн., штраф – 500 грн. ( фіксована частина), 1554,71 грн. - штраф (процентна складова), та судові витрати в розмірі 2893,80 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді