Рішення № 70222434, 13.11.2017, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1725/16-ц

Провадження № 2-др/307/8/17

Д О Д А Т К О В Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Розман М.М., при секретарі Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів питання про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тячівської держаної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок і його державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, Тячівської держаної нотаріальної контори про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок і його державної реєстрації.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2017 року позов задоволено і ухвалено скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за №37969825, видане 25 травня 2015 року на ім’я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в с. Грушово по вулиці Комарова, 89, Тячівського району Закарпатської області України. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1102 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2017 року вказану справу знято з апеляційного розгляду та повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Зазначена ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при ухваленні судового рішення від 29.09.2017 року судом не вирішено всіх заявлених позивачем вимог. Зокрема, як слідує з поданого ОСОБА_1 позову, в такому крвм вимоги про скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок також заявлялася вимога про скасування державної реєстрації на житловий будинок.

Сторони в судове засідання на розгляд питання про ухвалення додаткового рішення не з'явилися, а тому суд в порядку ст. 220 ч. 3 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності.

На підставі ст. 197 ч.2 ЦПК України , у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб , які беруть участь у справі , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2017 року позов задоволено і ухвалено скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за №37969825, видане 25 травня 2015 року на ім’я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в с. Грушово по вулиці Комарова, 89, Тячівського району Закарпатської області України. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1102 гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Зазначене рішення мотивоване тим, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 393 ЦК правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідност. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує права або інтереси.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

За приписами ст.ст. 2, 5 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла станом на 23.05.2015 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів таких прав. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на обєкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, зокрема житлові будинки.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Разом з цим, відповідно до п.49 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року, який діяв на момент видачі оспорюваного свідоцтва, д ля проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об’єкт нерухомого майна заявник подає, крім інших, документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку.

А згідно до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Способи захисту прав громадян на земельні ділянки визначені ч.3 цієї статті.

Як встановлено в судовому засіданні сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 березня 1981 року і рішенням зборів уповноважених колгоспників ім..ХХІІ з’їзду КПРС від 04.07.1982 року позивачу було надано земельну ділянку для будівництва житлового будинку в с.Грушово вул.. Комарова, в огороді його батька, і будь яких даних щодо відмови позивача від цієї земельної ділянки чи її вилучення у встановленому порядку сторонами не надано.

Матеріалами справи також не стверджено факт прийняття в установленому порядку рішення Грушівської сільської ради від 02 червня 2006 року №15 щодо передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, текст якого міститься в матеріалах реєстраційної справи, хоча саме це рішення стало підставою для видачі оспорюваного свідоцтва.

З урахуванням наведеного, суд вважав, що оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно за №37969825, видане 25 травня 2015 року на ім’я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в с. Грушово по вулиці Комарова, 89, Тячівського району Закарпатської області України, видане з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка діяла станом на 23.05.2015 року, п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року, та порушує право позивача на земельну ділянку, на якій розташоване вищевказане нерухоме майно.

З цих підстав суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.Скасувати Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за №37969825, видане 25 травня 2015 року на ім’я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в с. Грушово по вулиці Комарова, 89, Тячівського району Закарпатської області України, та скасувати його державну реєстрацію.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

А згідно до ст.ст. 10 , 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Докази , згідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України, повинні бути належними і допустимими. Обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.220 ч.1 п. 1 ЦПК України суд , що ухвалив рішення може за заявою осіб або з власної ініціативі ухвалити додаткове рішення , якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Оцінивши зібрані по справі наведені докази, суд констатує , що позивачем в даній справі заявлялася вимога про скасування державної реєстрації на спірний житловий будинок і з приводу даної позовної вимоги сторони подавали докази і давали пояснення. При цьому зазначена вимога є похідною від основної вимоги про скасування Свідоцтво про право власності на нерухоме майно за №37969825, видане 25 травня 2015 року на ім’я ОСОБА_2, яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в с. Грушово по вулиці Комарова, 89, і суд ухвалюючи рішення мотивував підставність позову в цій частині, однак не ухвалив рішення.

З урахуванням наведеного, суд вважає , що в цій частині позову слід ухвалити додаткове рішення і позов задовольнити.

Судові витрати слід покласти на відповідачку.

Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 11 , 60 , 169, 209-215ЦПК України ст. ст. 16 , 316, 328, 393 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 2, 5, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суп. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМ України від 17 жовтня 2013 року, суд, ,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім’я ОСОБА_2 від 23 травня 2015 року , яким посвідчено право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований в с. Грушово по вулиці Комарова, 89, Тячівського району Закарпатської області України.

Додаткове рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: Розман М.М.