Рішення № 70222086, 08.11.2017, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1375/16-ц

Номер провадження 2/298/25/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого – судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

третя особа ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Великий Березний цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезнянської сільської ради Закарпатської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про встановлення земельного сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду та просить встановити їй право безоплатного сервітуту для проїзду та проходу земельною ділянкою по вул. Загородня (Радянська), 54 в смт. Великий Березний Закарпатської області, що перебуває у запасі Великоберезнянської селищної ради Закарпатської області відповідно до довжин ліній та кутів вказаних у заяві про уточнення позовних вимог від 23.12.2016 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності, серії б/н за №б/н від 10.11.1993 року, виданого відділом приватизації та фонду комунального майна при Великоберезнянській райдержадміністрації Закарпатської області квартиру загальною площею 71,6 кв. м. було оформлено (приватизовано) за громадянкою ОСОБА_5 та членами її сім’ї ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1 (ОСОБА_9) - позивач у справі.

Вказана квартира знаходилась на вул. Загородній, 54. квартира 2 (попередня назва: вул. Радянська, 54. кв. 2) та входила до складу будинку, в якому є ще одна квартира за №1.

Відповідно до рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області по справі №298/1140/16-ц від 9 листопада 2016 року, останній встановив факт, що помешкання, яке знаходиться за адресою: смт. Великий Березний. АДРЕСА_1 має статус житлового будинку.

Окрім того, спеціалістом ТОВ «БАЙТ», було видано висновок щодо технічної можливості виділу об’єкта нерухомого майна в натурі, де зазначено, що так, як квартира №2 має свій окремий вхід, житлові та підсобні приміщення і може експлуатуватись незалежно від іншої частини будинку то за технічними характеристиками та показниками вона може бути виділена в натурі.

Зазначає, що є належним землекористувачем земельної ділянки в смт. Великий Березний по вул. Загородня, 54 оскільки має на вказаній земельній ділянці нерухомий об’єкт - житловий будинок.

Також вказує, що зверталась до органу місцевого самоврядування Великоберезнанської селищної ради з проханням надати їй право на встановлення земельного сервітуту, тобто дозволу на виготовлення відповідної землевпорядної документації для встановлення сервітуту.

Відповідно до листа відповідача від 22.09.2016 року за №560/02-07 останній відмовив позивачці у наданні такого дозволу, мотивуючи тим, що вказаний двір за адресою смт. Великий Березний, вул. Загородня, 54 є двором спільного користування багатоквартирного будинку. У випадку виникнення спорів щодо спільного користування двором - звертатись в суд.

Позивач в судовому засіданні свій позов підтримала та просила його задовольнити, пояснила, що третьою особою їй створюються перешкоди для проїзду автомобілем до її будинку. ОСОБА_4 було поставлено огорожу на проїзді який веде до будинку позивача, після прийняття рішення Апеляційним судом Закарпатської області, щодо знесення огорожі, вона може заїхати до будинку, однак залишити автомобіль біля свого будинку не можливо, також при виїзді із такого третьою особою та її сином чиняться перешкоди, що спричиняє їй незручності.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що встановлення земельного сервітуту не порушить права інших осіб, щодо встановлення платного земельного сервітуту зазначив, що не заперечує, якщо суд з даного приводу вийде поза межі позовних вимог. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив в судовому засіданні, що у позивача на день слухання справи не має жодного документа на право власності на земельну ділянку. Також в судових засіданнях пояснив, що земельна ділянка на яку просять встановити земельний сервітут на сьогоднішній день є «двір спільного користування багатоквартирного будинку», оскільки вирішення питання поділу його між власниками будинків виявилось неможливим по причині не допуску комісії для визначення меж, на сьогоднішній день дане питання вирішується. Одночасно зазначав, що позивачем при зверненні до них не було зазначено умов земельного сервітуту, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки задоволення такого буде порушенням земельного та податкового законодавства.

Третя особа в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та пояснила, що позивачка має можливість проходу та проїзду до свого будинку, однак між нею та позивачем виникають конфлікти, оскільки остання залишає свій автомобіль на проїзді загального користування.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2016 року позивач є співвласником будинку № 54/2 по вулиці Загородня в смт. Великий Березний (а.с.36-37).

Відповідно до ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Позивачем та її представником не надано жодних доказів що проїзд до її будинку можливий тільки шляхом встановлення земельного сервітуту, при цьому позивачка зазначила, що встановлення земельного сервітуту необхідно виключно по причині перешкод проїзду зі сторони третьої особи.

Стаття 99 ЗК України передбачає, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Відповідно до ст.100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Таким чином, земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання належної його нерухомості, неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Крім того слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), необхідно враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного використання як ділянки, так і нерухомості розташованої на ній, а умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб. Також слід чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Суду не надано позивачем доказу про повідомлення відповідача про намір добровільно укласти договір про встановлення сервітуту між іншим, земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється, дана обставина унеможливила суд з’ясувати виконання вказаної вимоги закону, а подання до суду заяви про уточнення позовних вимог із додатком та не заперечення представника позивача щодо можливості виходу поза межі позовних вимог в частині оплатності сервітуту не може розцінюватись судом як належне повідомлення відповідача із зазначення пропонованих умов.

У судовому засіданні сторонам роз’яснювалися їхні права та обов’язки. У тому числі право заявляти відповідні клопотання.

За таких підстав, суд вважає, що позивачу необхідно було звернутися до відповідача з пропозицією про укладення договору про земельний сервітут, у проекті якого запропонувати чіткі умови використання земельної ділянки, а у разі відмови укласти такий правочин - звернутися до суду.

Статтею 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та проведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Питання щодо розподілу земельної ділянки по вул. Загородня, 54 (проїзду) між власниками будинків на день вирішення спору не прийнято.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії рішення апеляційного суду Закарпатської області у справі №298/1018/16-ц від 24.05.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено та зобов’язано ОСОБА_4 усунути позивачу перешкоди в користуванні прилеглою до будинку за адресою смт. Великий Березний, вул. Загородня, 54 земельною ділянкою та забезпечити безперешкодний доступ до такої.

Враховуючи пояснення позивачки щодо мети та підстав встановлення земельного сервітуту, суд вважає що дане питання вирішено зазначеним рішенням апеляційного суду, а залишення автомобіля на земельній ділянці загального користування не може бути предметом земельного сервітуту.

З урахуванням викладеного суд вважає, що заявлений позов є передчасним та необґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 57-60, 64, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Великоберезнянської сільської ради Закарпатської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_4, про встановлення земельного сервітуту відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги (сторонами, які не були при цьому присутні – в той же строк з дня отримання ними копії цього рішення) і набере законної сили після закінчення вищезазначеного строку, якщо не буде оскаржене, а в разі оскарження – після апеляційного розгляду справи, якщо не буде скасоване.

Головуючий