Рішення № 70221155, 06.11.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4032/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря Вареніченко В. А.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» до ОСОБА_1 про внесення змін до трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В:

Із вказаним позовом звернулась ОСОБА_1, в якому просила стягнути з КДНВП «КВАРСИТ» на її користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 4540,73 грн., вихідну допомогу в розмірі 22531, 95 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені з 15.07.2017 року по день винесення рішення в розмірі 31865,44 грн. та 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона працювала на вказаному підприємстві з 01.03.2017 року по 14.07.2017 року, проте через порушення роботодавцем трудового законодавства, пов’язаного з порушенням строків виплати заробітної плати 14.07.2017 року написала заяву про звільнення відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України. Дата та підстава звільнення були погодженні з роботодавцем. Проте, роботодавець не здійснив розрахунок по заробітній платі та вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, який мав бути їй сплачений на підставі ст. 44 КЗпП України. В зв’язку з порушенням трудового законодавства роботодавцем ОСОБА_1 втратила нормальні життєві зв’язки та їй прийшлось вчиняти додаткові зусилля для організації свого життя, що виразилось в пошуках грошових коштів, які були необхідні для придбання продуктів харчування для її сім’ї, своєчасної сплати комунальних послуг, придбання необхідних канцелярських приладь для школи та одяг дитині, погіршились відносини з чоловіком та призвели до її сильного хвилювання.

КДНВП «КВАРСИТ» у зустрічній позовній заяві до ОСОБА_1 просив визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 неправильним, записи у її трудову книжку недійсними; змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1, вказавши причину звільнення – прогул без поважних причин відповідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. В заяві посилався на те, що ОСОБА_1, написавши заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та самостійно підготувавши наказ про своє звільнення, отримавши візи начальника юридичного відділу та головного бухгалтера, самостійно зробила у своїй трудовій книжці запис про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та видала собі трудову книжку, хоча такими повноваженнями наділена не була, а наказ про звільнення її на цій підставі не був підписаний керівником та не зареєстрований належним чином. А отже, цей наказ є недійсним та звільнення ОСОБА_1 14.07.2017 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України не відбулось. Крім того, запис в трудовій книжці не відповідає тексту наказу про звільнення в частині посади ОСОБА_1, а саме: в трудовій книжці вказала посаду інженер з організації праці відділу організації праці та кадрів, а в наказі – провідний інженер з організації праці відділу організації праці та кадрів. Щодо внесення недійсних записів у свою трудову книжку та самостійної видачі її собі КДНВП «КВАРСИТ» звернулося з відповідною заявою до відділу поліції по факту підроблення документів та використання підроблених документів, в зв’язку з чим в ЄРДР внесене кримінальне провадження за №12017050380000861 від 21.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Крім того, ОСОБА_1 не розписалася в книзі обліку трудових книжок. З 17 по 20 липня ОСОБА_1 на роботу не вийшла, в зв’язку з чим було видано наказ про її звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України – прогул без поважних причин. Заперечуючи проти вимог первісної позовної заяви вказав також на те, що на посаду провідного інженера з організації праці відділу організації праці та кадрів вона призначена не була. Щодо наявності вини підприємства у не проведенні своєчасного розрахунку по заробітній платі вказував на наявність форс-мажорних обставин, спричинених зупиненням відвантаження виробів військового призначення та подвійного використання до Російської Федерації, що стало причиною важкого фінансового становища підприємства, та відповідно наявністю затримки у виплаті заробітної плати. Завдання моральної шкоди позивачу залишилось ним не доведеним.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, проти задоволення вимог зустрічної позовної заяви заперечила.

Представник відповідача КДНВП «КВАРСИТ» - ОСОБА_4 просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, вимоги зустрічної позовної заяви – задовольнити.

З’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 01.03.2017 року було призначено на посаду інженера з організації праці відділу організації праці в ОСОБА_3 державному науково-виробничому підприємстві «КВАРСИТ». Заробітну плату на підприємстві виплачували із затримкою та не в повному обсязі. 14.07.2017 року ОСОБА_1 написала заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та, самостійно підготувавши наказ про своє звільнення, отримала візи начальника юридичного відділу та головного бухгалтера. Крім того, ОСОБА_1 самостійно зробила у своїй трудовій книжці запис про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та видала собі трудову книжку. Вказані обставини сторонами визнаються.

Спірними обставинами по справі є наявність згоди роботодавця на звільнення ОСОБА_1 14.07.2017 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з виплатою їй вихідної допомоги та чинність наказу про відповідне звільнення, наявність повноважень у ОСОБА_1 вносити запис про звільнення у свою трудову книжку, наявність підстав для звільнення ОСОБА_5 20.07.2017 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважної причини, наявність вини підприємства у невчасній та не в повному обсязі сплаті заробітної плати, а також у затримці розрахунку при звільненні, щодо розміру середнього заробітку ОСОБА_1

Конституцією України в статті 43 гарантоване право кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З наведеного вбачається, що порушення строків та обсягів виплати заробітної плати є порушенням законодавства про працю.

З наданих представником КДНВП «КВАРСИТ» розрахунків заробітної плати, витягу з банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається та вказана обставина визнається сторонами, що роботодавець сплачував ОСОБА_1 заробітну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв’язку з чим за підприємством щомісячно збільшувався борг перед робітником.

Відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

При цьому у вказаній нормі права відсутні критерії істотності та поважності не виконання законодавства про працю, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України у справі №6-120цс12 від 31.10.2012 року.

З наведеного випливає, що ОСОБА_1 мала право у визначений нею строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, у зв’язку із невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю.

14.06.2017 року ОСОБА_1 скористалась, наданим їй п. 3 ст. 38 КЗпП України правом розірвати трудовий договір за власним бажанням, подавши відповідну заяву. Оригінал заяви із візою керівника – в.о. директора КДНВП «КВАРСИТ» ОСОБА_6 зберігається на підприємстві. Обставина щодо подання ОСОБА_1 відповідної заяви 14.07.2017 року визнається сторонами.

При цьому Кодекс законів про працю України у випадках звільнення працівника з підстав порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, не передбачає узгодження дати такого звільнення з роботодавцем, а також отримання його згоди на таке звільнення, оскільки це є переважним правом працівника розірвати трудовий договір за власної ініціативи.

Вказане право робітника кореспондується з обов’язком власника або уповноваженого ним органу, що не виконав законодавство про працю, належним чином оформити таке звільнення, а саме: власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (ч. 1 ст. 47 КЗпП України).

Статтею 44 КЗпП України передбачено обов’язок роботодавця при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) виплатити працівникові вихідну допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно із ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що оскільки КДНВП «КВАРСИТ» несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувалась заробітна плата ОСОБА_1, зі сторони підприємства мало місце порушення законодавства про працю, в зв’язку з чим вона правомірно скористалась своїм правом в односторонньому порядку без згоди роботодавця розірвати з ним трудовий договір, подавши відповідну заяву, та на цій підставі отримати вихідну допомогу у розмірі не меншому ніж її тримісячний середній заробіток, інші суми, що належать їй від підприємства, а також належно оформлену трудову книжку.

Згідно із розрахунковими листами щодо заробітної плати ОСОБА_1 за травень та червень 2017 року, наданими до суду ОСОБА_1 та представником КДНВП «КВАРСИТ», вбачається, що вона, перебуваючи на посаді інженера у відділі організації праці та кадрів, отримувала заробітну плату в травні 2017 року, виходячи з окладу у розмірі 6740 грн. Проте у розрахункових листках за червень та липень 2017 року вказана посада провідного інженера та заробітна плата нарахована з окладу 9330 гр.

Відповідно до виписок по банківським рахункам ОСОБА_1 вбачається, що нарахування заробітної плати у квітні - жовтні 2017 року відповідають розрахунковим листкам, наданим сторонами.

З вказаних розрахункових листах вбачається, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 на кінець червня 2017 року була 7256, 66 грн. та була повністю погашена КДНВП «КВАРСИТ» 03.08.2017 року.

У липні 2017 року їй була нарахована заробітна плата у розмірі 4442, 86 грн. та компенсація за відпустку 1197, 80 грн. Відповідно до довідки КДНВП «КВАРСИТ» № 1-725 від 06.11.2017 року ОСОБА_1 було донараховано 28, 96 грн. та стягнуто 410 грн. в якості компенсації за отриману нею путівку для оздоровлення дитини, що визнавалось ОСОБА_1 у судовому засіданні, та крім того 31.10.2017 року була погашена заборгованість за липень 2017 року у розмірі 1254,31 грн.

На підставі вищенаведеного, суд здійснив розрахунок заборгованості по заробітній платі станом на час винесення рішення, виходячи з наступного 4442,86 + 1197,80 + 28,96 – 1254,31 – 410, що дорівнює 4005, 31 грн., в зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню та вказана сума має бути стягнута на її користь з КДНВП «КВАРСИТ».

Посилання представника КДНВП «КВАРСИТ» на те, що станом на 06.11.2017 року заборгованість по заробітній платі складає 386 грн. 68 коп., а раніше видані довідки є недійсними, суд не бере до уваги, оскільки це спростовується матеріалами справи, а саме наданими сторонами розрахунковими листами по заробітній платі, витягами з банківських рахунків, якими окрім наявної заборгованості підтверджується також отримання ОСОБА_1 у червні 2017 року заробітної плати у розмірі 9330 грн., та частково з цього окладу у липні 2017 року. Щодо нарахованих сум середньоденної заробітної плати та вихідної допомоги, то судом вони можуть бути вирахувані самостійно з підтверджених матеріалами справи відомостей. Щодо протиправного нарахування ОСОБА_1 заробітної плати у червні – липні 2017 року бухгалтером ОСОБА_7 КДНВП «КВАРСИТ» доказів не надано та перевірка цих обставин на КДНВП «КВАРСИТ» ще не проводилась, що підтверджується показаннями свідка головного бухгалтера КДНВП «КВАРСИТ» ОСОБА_8

Суд погоджується із розрахунком середньої заробітної плати, наданого ОСОБА_1 до суду 03.11.2017 року, який відповідає п. п. 3, 8 постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», та отриманий нею шляхом додавання отриманої нею за два повні місяці заробітної плати та діленням вказаної суми на кількість відпрацьованих днів за цей період ((6400,88+9330,00) / (19 + 20)), що дорівнює 403,36 грн.

Встановивши право ОСОБА_1 на отримання вихідної допомоги у розмірі не меншому ніж тримісячний середній заробіток, суд здійснив його розрахунок наступним чином.

Згідно із п. 8 розділу ІV постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Отже, шляхом множення середньоденної заробітної плати у розмірі 403,36 грн. на середньомісячне число робочих днів 19, 5 ((20+19)/2), отримуємо добуток 7865, 52, що є середньомісячною заробітною платою ОСОБА_1 Шляхом множення 7865,52 на 3 місяці, отримуємо добуток 23596, 56 грн., що відповідає розміру вихідної допомоги при звільненні відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України.

В зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню та сума 23596,56 грн., отримана без відрахування обов’язкових податків та зборів, має бути стягнута на її користь з КДНВП «КВАРСИТ» в якості вихідної допомоги.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 року по справі №6-259цс17 по аналогічній справі зроблено правовий висновок, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

Аналогічний правовий висновок було зроблено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 липня 2013 року, де, проаналізувавши ст. ст.. 116, 117 КЗпП України було зроблено висновок, що за положеннями ст. 117 КЗпП України обов’язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Частинами 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Отже, настання обставин непереборної сили, що встановлені сертифікатом про форс-мажорні обставини, свідчить про відсутність вини роботодавця у затримці виплат робітнику належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 11.11.2015 р. №6-2159цс15, від 23 березня 2016 року № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року № 6-383ц16.

Врахувавши правовий висновок Верховного Суду України, суд перевірив докази, подані відповідачем на обґрунтування відсутності вини роботодавця у невчасному розрахунку по заробітній платі, та дійшов до висновку про недоведеність таких доводів.

Так, представником відповідача була долучена до матеріалів справи копія висновку Донецької торгово - промислової палати №100-28/12-12/03 від 27.05.2014 року, в якому Донецька ТПП, провівши системний аналіз наданих документів по факту невиконання зобов’язань ОСОБА_3 державним науково-виробничим підприємством «КВАРСИТ» в другому кварталі 2014 року за контрактом №147/13 від 10.10.2013 року, діючого законодавства, дійшла до висновку про те, що вказане невиконання зобов’язань виникло в період дії антитерористичної операції на території Донецької області, за наявності фактів збройних зіткнень на вказаній території, блокування органів влади і т.д. та за своїм характером не залежало від волевиявлення сторін та третіх осіб, обставини є форс-мажорними для ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» тобто непередбачуваними, знаходяться поза контролем та перешкоджають своєчасному виконання договірних та податкових зобов’язань.

Разом з тим, у висновку було звернуто увагу на те, що засвідченню підлягає не сама обставина форс-мажор, а наявність обставин форс-мажору за певним договором (контрактом) відповідно до його умов.

Керуючись ч. 2 ст. 59 ЦПК України, відповідно до якої обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що вказаний висновок про наявність форс-мажорних обставин не є належним доказом який підтверджує відсутність вини роботодавця у затримці розрахунку по заробітній платі при звільненні ОСОБА_1, оскільки вказаний висновок підтвердив неможливість виконання договірних зобов’язань підприємства по конкретному договору та в ньому не досліджувались обставини щодо впливу вказаного договору на можливість підприємства як роботодавця вчасно сплачувати заробітну плату своїм робітникам протягом 2014 року та в наступних роках.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо наявності вини відповідача ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» у затримці розрахунку по заробітній платі при звільненні 14.07.2017 року ОСОБА_1

А отже, на виконання ст. 117 КЗпП України з роботодавця на її користь слід стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі при звільненні за період часу, вказаний позивачем із 17 липня 2017 року по 06 листопада 2017 року включно у розмірі 31865,44 грн., отриманому наступним чином.

Згідно із п. 8 розділу ІV постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Розділом ІІІ Порядку встановлені виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати. Так у п. 3 зазначеного розділу передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

ОСОБА_1 було надано розрахунок середньої заробітної плати, який відповідає вимогам, встановленим вказаним Порядком, а саме 79 робочих днів у вказаному періоді помножити на середньоденний заробіток 403, 36 грн. дорівнює 31865,44 грн.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Так, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, ступень вини відповідача, а також вимоги розумності і справедливості, зважаючи на те, що з робітником протягом тривалого часу не здійснювався розрахунок по заробітній платі та з вихідної допомоги, що викликало у нього моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткові зусилля для організації свого життя, судом визначається розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 грн.

Думка представника відповідача щодо недоведеності моральних страждань позивача не відповідають матеріалам справи, адже порушення трудових прав, гарантованих Конституцією України, а саме тривала відсутність розрахунку по заробітній платі, завжди спричиняє моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків і вимагає від робітника додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом враховані глибина таких страждань та ступень вини відповідача.

Разом з тим, позовні вимоги КДНВП «КВАРСИТ» до ОСОБА_1, а саме: визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_1 неправильним, записи у її трудову книжку недійсними; змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1, вказавши причину звільнення – прогул без поважних причин відповідно п. 4 ст. 40 КЗпП України задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до докладних записок від 17, 18, 19 липня 2017 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці. Наказом №118 від 17.07.2017 року на КДНВП «КВАРСИТ» була створена комісія на підставі доповідної записки від 17.07.2017 року. 17, 18, 19 липня 2017 року комісією були складені акти про відсутність на робочому місці, в тому числі ОСОБА_1 20.07.2017 року було складено акт про виїзд комісії за місцем проживання ОСОБА_1 для відібрання письмових пояснень. По факту перевірки складено висновок від 20.07.2017 року, відповідно до якого вирішено направити заяву до поліції по факту внесення недостовірних відомостей в трудову книжку ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1, вважати 17, 18, 19 липня 2017 року їх прогулами, в зв’язку з чим вказані особи підлягають звільненню на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Наказом №117 від 20.07.2017 року ОСОБА_1 звільнено за п. 4 ст. 40 КЗпП України на підставі доповідних записок та згоди профспілкового комітету (протокол №8 від 20.07.2017 р.).

Свідок ОСОБА_11 надав показання про те, що він був у складі комісії, створеної для з’ясування обставин щодо факту прогулу працівників ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_1 Вказані особи були відсутні на робочому місці 17, 18, 19 липня 2017 року. Свідок особисто телефонував ОСОБА_1 та повідомив про відсутність наказу про її звільнення 14.07.2017 року, в зв’язку з чим запропонував з’явитися до КДНВП «КВАРСИТ» для з’ясування обставин, проте вона відмовилась, вказавши про те, що буде звертатися до суду.

Оскільки судом вже було встановлено право ОСОБА_1 у визначений нею строк в односторонньому порядку розірвати трудовий договір, яким вона скористалась, подавши відповідну заяву, слід вважати дійсним її звільнення 14.07.2017 року, в зв’язку з чим відсутність її на робочому місці 17, 18, 19 липня 2017 року є правомірною.

Щодо посилання представника КДНВП «КВАРСИТ» на невідповідність запису в трудовій книжці тексту наказу про звільнення в частині посади ОСОБА_1, а саме: в трудовій книжці ОСОБА_1 вказала свою посаду інженер з організації праці відділу організації праці, а в заяві та наказі – провідний інженер з організації праці відділу організації праці, слід зазначити наступне.

ОСОБА_1 вказала про те, що 01.06.2017 року на підприємстві було змінено штатний розпис та введено посаду провідного інженера вищевказаного відділу, на підтвердження чого долучила до матеріалів справи копію наказу №1 від 01.06.2017 року, завізований підписами юрисконсульта та інженера з організації праці та підписний в.о. директора ОСОБА_6, яким скорочено з 01.06.2017 року із штатного розкладу підприємства відділу організації праці та кадрів інженера з організації праці та введено посаду провідного інженера з організації праці з окладом 9330 грн. На вказану посаду було призначено ОСОБА_1 та за червень - липень 2017 року вона отримувала заробітну плату у розмірі 9330 грн. Проте тільки під час оформлення свого звільнення вона дізналася про те, що у трудовій книжці, яка на той час заповнювала провідний інженер з підготовки кадрів ОСОБА_12, відсутній відповідний запис, та відсутній наказ про її переведення, а ОСОБА_12. їй повідомила про те, що власноручно знищила вказаний наказ. Також по підприємству було видано наказ про переведення ОСОБА_1 на посаду начальника вказаного відділу, проте відповідний наказ також було знищено в день його видання.

Представник КДНВП «КВАРСИТ» з цього приводу зазначив, що штатний розпис не змінювався та долучив копію штатного розпису станом на 01.04.2017 року, який є чинним. Заперечив наявність будь-яких наказів про переведення ОСОБА_1 на інші посади, ніж її було прийнято на роботу. Вказав на наявність змови між ОСОБА_1 та бухгалтером ОСОБА_13, яка безпідставно нараховувала їй заробітну плату у розмірі 9330 грн. як провідному інженеру.

Суд критично ставиться до посилання представника КДНВП «КВАРСИТ» щодо відсутності змін штатного розпису, оскільки під час огляду журналу наказів з особового складу було з’ясовано, наявність наказів про скорочення та введення штатних одиниць щодо інших посад, проте КДНВП «КВАРСИТ» не було надано затверджених штатних розписів, де ці зміни були б відображені. Так, наприклад, 31.05.2017 року наказом №90 була скорочена одиниця касира, проте в чинному штатному розписі ця посада продовжує обліковуватися.

Свідок ОСОБА_10 надала показання про те, що вона працювала на цьому підприємстві провідним бухгалтером та особисто бачила оформлені належним чином накази про переведення ОСОБА_1 на посаду провідного інженера з організації праці відділу організації праці та кадрів від 01.06.2017 року, на підставі якого нею нараховувалась відповідна заробітна плата, та наказ про звільнення ОСОБА_1 з цієї посади відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України, на підставі якого вона підготувала довідки про середній заробіток, вихідну допомогу, які були підписані головним бухгалтером.

Представник КДНВП «КВАРСИТ» в судовому засіданні висловив недовіру показанням свідка ОСОБА_10, посилаючись на те, що в цей день свідок також виявила бажання звільнитися відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв’язку з чим між ОСОБА_1 та свідком могла бути попередня змова щодо підготовки відповідних документів.

Свідок ОСОБА_8 надав показання про те, що він працює на КДНВП «КВАРСИТ» головним бухгалтером, йому відомо про написання 14.07.2017 року ОСОБА_1 заяви про звільнення відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України, ним особисто була проставлена віза на двох примірниках відповідного наказу про звільнення та підписані довідки про середню заробітну плату, виплату вихідної допомоги. Керівник підприємства КДНВП «КВАРСИТ» був на підприємстві 14.07.2017 року та погодив звільнення ОСОБА_1, проте, остаточно наказ про звільнення не підписав. Крім того, йому не відомо про наявність наказу про переведення ОСОБА_1 на посаду провідного інженера з організації праці відділу організації праці та кадрів та відповідно наявність законних підстав для підвищення їй заробітної плати у червні 2017 року. З цього приводу на підприємстві перевірка ще не відбувалась. Йому відомо, що одночасно із ОСОБА_1 на цій же підставі виявила бажання звільнитися бухгалтер ОСОБА_10

ОСОБА_1 надано до суду оригінал наказу №113 від 14.07.2017 року по КДНВП «КВАРСИТ», відповідно до якого було звільнено ОСОБА_1, провідного інженера з організації праці відділу організації праці та кадрів, 14.07.2017 року за власним бажанням, п. 3 ст. 38 КЗпП України, на підставі її заяви. Вказаний наказ містить візи головного бухгалтеру, начальника юридичного відділу та підпис в.о. директора ОСОБА_6, а також підпис про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомила, що вказаний наказ було зареєстровано у книзі обліку наказів, де реєструвалися всі накази по підприємству, проте вказаний журнал мав характер чернетки та міг бути переписаний роботодавцем.

Представником КДНВП «КВАРСИТ» надано до суду оригінал документу - наказу №113 від 14.07.2017 року по КДНВП «КВАРСИТ», з ідентичним змістом наказу, наданим до суду ОСОБА_1 Проте представник КДНВП «КВАРСИТ» вказував на те, що поданий ним документ – проект відповідного наказу, не є чинним та зберігається на підприємстві. Вказаний документ містить візи головного бухгалтеру, начальника юридичного відділу, підпис про ознайомлення з наказом ОСОБА_1, проте підпис в.о. директора ОСОБА_6 – відсутній.

Під час огляду в судовому засіданні Журналу обліку наказів з особового складу була встановлена відсутність наказу №113 від 14.07.2017 року про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України; в журналі обліку трудових книжок відсутній підпис ОСОБА_1

Щодо наявного підпису керівника підприємства – в.о. директора ОСОБА_6 на документі – наказі №113 від 14.07.2017 року, оригінал якого надала ОСОБА_1, представник КДНВП «КВАРСИТ», припустив що це може бути дійсним підписом ОСОБА_6, подавати клопотання до суду про проведення судово-почеркознавчої експертизи та про допит в якості свідка ОСОБА_6 – відмовився. Крім того, зазначив, що 14.07.2017 року ще тривало відрядження ОСОБА_6

Щодо посилання представника відповідача про те, що ОСОБА_1 самостійно підготувавши наказ про своє звільнення, зробила у своїй трудовій книжці запис про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та видала собі трудову книжку, хоча такими повноваженнями наділена не була, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що протягом часу роботи ОСОБА_1 на посаді інженера з організації праці відділу організації праці на підприємстві була відсутня посадова інструкція, коло її повноважень визначалося усними розпорядженнями керівника підприємства та її безпосереднім керівником – головним бухгалтером підприємства.

В письмових поясненнях представника КДНВП «КВАРСИТ» зазначено, що провідний інженер з підготовки кадрів ОСОБА_12, яка мала повноваження вносити записи в трудові книжки працівників, згідно власної заяви з 07.07.2017 року була тимчасово переведена до юридичного відділу. Наказ про переведення повинна була створити та належним чином оформити ОСОБА_1, але вона цього не зробила. ОСОБА_1 залишилась одна у відділі організації праці та кадрів, за усним розпорядженням керівника підприємства ключі від кабінету відділу кадрів та від сейфу, де зберігаються трудові книжки працівників і особові карточки форми П-2, були передані їй лише для ведення кадрової документації (створення та оформлення кадрових наказів).

Враховуючи те, що 14.07.2017 року ОСОБА_1 працювала за відсутністю посадової інструкції, обсяг її повноважень залежав від усних розпоряджень керівника – в.о. директора КДНВП «КВАРСИТ» ОСОБА_6 та головного бухгалтера ОСОБА_8, на час звільнення вона одна на підприємстві виконувала роботу з кадрової документації, їй були передані ключі від сейфу, де зберігаються трудові книжки, з метою виконання нею своїх повноважень, та крім того всі накази щодо її звільнення та довідки про заробітну плату від 14.07.2017 року були підписані та завізовані її керівниками, суд приходить до висновку про те, що стороною відповідача -КДНВП «КВАРСИТ» не доведено незаконність записів у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України.

Той факт, що ОСОБА_1 не розписалася в книзі обліку трудових книжок не має суттєвого значення для справи, оскільки нею не заперечується обставина щодо отримання нею трудової книжки саме 14.07.2017 року.

В табелі обліку робочого часу за липень 2017 року вказана посада ОСОБА_1 – інженер з організації праці. ОСОБА_1 зазначила, що у вказаний журнал були внесені зміни роботодавцем щодо її посади вже після її звільнення.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не оскаржуються дії КДНВП «КВАРСИТ» щодо введення та обліку посади провідного інженера з організації праці, призначення її 01.06.2017 року на цю посаду та відповідно внесення зміни до трудової книжки з цього приводу, суд дійшов до висновку про те, що звільнення її 14.07.2017 року саме з посади інженера з організації праці є правомірним. Невідповідність вказаної посади у заяві про звільнення, наказі про звільнення та трудової книжки істотного значення для реалізації права ОСОБА_1 на звільнення з підприємства відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України не має.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку про доведеність обставин справи щодо того, що ОСОБА_1 була звільнена 14.07.2017 року наказом в.о. директора КДНВП «КВАРСИТ» ОСОБА_6 відповідно до п. 3 ст. 38 КЗпП України та у червні – липні 2017 року отримувала заробітну плату, виходячи з окладу 9330 грн.

Посилання представника КДНВП «КВАРСИТ» на відсутність на підприємстві відповідного наказу про звільнення ОСОБА_1, не підписання його керівником підприємства, відсутність відповідної реєстрації такого наказу у відповідному журналі не спростовує висновків суду, адже вчинення вищевказаних дій є безпосереднім обов’язком роботодавця та вказані недоліки могли бути усунуті роботодавцем в будь-який час.

Разом з тим, слід зазначити, що наявність вироку суду, що набрав законної сили, щодо вчинення працівниками КДНВП «КВАРСИТ» відповідних злочинів може бути підставою для перегляду рішення за ново виявленими обставинами.

Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. В зв’язку з чим з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 2240 грн., який складається з судового збору 640 грн., який мав бути сплачений за подання первісного позову, та 1600 грн. – за подання зустрічного позову, сплата якого була відстрочена для КДНВП «КВАРСИТ».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 74, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, вихідної допомоги, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за липень 2017 року у розмірі 4005 гривень 31 копійку, вихідну допомогу у розмірі 23596 грн. 56 коп., середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені за період часу із 17 липня 2017 року по 06 листопада 2017 року включно в розмірі 31865 грн. 44 коп., а всього 59467 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 31 копійку без відрахування обов’язкових податків та платежів.

Стягнути з ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» до ОСОБА_1 про внесення змін до трудової книжки – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 державного науково-виробничого підприємства «КВАРСИТ» на користь держави витрати, пов’язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2240 (двох тисяч двохсот сорока) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя