Рішення № 70215046, 24.10.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

24.10.2017 Єдиний унікальний номер 205/5276/17

Провадження № 2/205/2820/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули В.С.

за участю секретаря Романової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15 серпня 2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.2-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 березня 2015 року близько 12 годин 30 хвилин водій ОСОБА_3 їхав на своєму автомобілі НОМЕР_1 по автодорозі Павлоград-Дніпро в напрямку м. Дніпра. В районі 230 км +300 м (транспортної розв'язки на м. Новомосковськ) заглух двигун його автомобіля, і він з'їхав з проїзної частини на обочину та зупинився. У цей час ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_2, порушивши Правила дорожнього руху України, допустив зіткнення з автомобілем позивача, який стояв нерухомо на узбіччі. Внаслідок зіткнення дружині позивача завдано смертельних тілесних ушкоджень.

За даним фактом були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.2 ст.286 КК України та розпочато досудове розслідування №12015040000000327. Постановою слідчого від 29 вересня 2015 року зазначене кримінальне провадження закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 як власника наземного транспортного засобу була застрахована в «Страховій компанії «Уніка» ( поліс № АІ / 3074296 ), ліміт відповідальності за заподіяну шкоду життю і здоров'ю, якої становить 100 000,00 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідачів із заявами про відшкодування шкоди, але жодна із сторін не здійснила перерахування коштів.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на обґрунтування позову позивач просить суд, стягнути із ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на свою користь матеріальну шкоду в сумі 99 000,00 грн.; стягнути із ОСОБА_2 на свою користь франшизу в сумі 1 000,00 грн.; стягнути із відповідачів на свою користь в рівних судові витрати на загальну суму 1 000,00 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі (а.с.43).

Відповідач - ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, письмових заяв про розгляд справи за своєю відсутністю до суду не надсилав.

Співвідповідач - ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», в особі свого представника довіреністю - ОСОБА_4, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду представник надіслав письмову заяву, в якій просить справу розглядати без своєї присутності. Проти вимог позову заперечує (а.с.44-46).

У відповідності до ст..1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного договору страхування, на вимогу відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Судом встановлено, що 24 березня 2015 року приблизно о 12 годині 30 хвилин водій автомобіля «СHERY JAGGI», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_2 рухаючись по автодорозі Знам'янка-Луганськ-Ізваріне у Новомосковському районі Дніпропетровської області з боку міста Донецьк у напрямку м. Дніпропетровськ, на 230 км + 300 м вказаної автодороги раптово втратив свідомість внаслідок чого виїхав за межі проїжджої частини на праве узбіччя, де стався наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_5, та зіткнення вказаного автомобіля із задньою частиною автомобіля «DAEWOO NEXIA», реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_3, який стояв на правому узбіччі автодороги у попутному напрямку.

В результаті зіткнення було смертельно травмовано пішохода ОСОБА_5 та отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості пасажири автомобіля «DAEWOO NEXIA» - малолітній ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7 (а.с.10-24).

Постановою слідчого управління ГУМВС України в Дніпропетровській області від 29 вересня 2015 року закрито кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відносно ОСОБА_2, у зв'язку з відсутністю доказів складу кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5 (а.с.10), яка у результаті отриманих смертельних травм внаслідок ДТП померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.8,9).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», про що свідчить поліс №АІ/3074396, строком дії з 07.10.2014 року по 06.10.2015 року. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану життю і здоров'ю становить 100 000,00 грн. (а.с.7).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У відповідності до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, договір оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

За ст.. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи,визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Так, у відповідності до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За правилами статей 1167, 1168 та 1200 ЦК України якщо деліктне зобов'язання виникло із факту смерті фізичної особи, кредиторами можуть бути чоловік (дружина), батьки (усиновлювачі), діти (усиновлені), особи, що проживали однією сім'ю з особою, яка померла. Зазначені особи як кредитори мають право вимагати від боржника відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи. Крім того, суб'єкти, визначені в пунктах 1-5 частини першої статті 1200 ЦК України, мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, в розмірі, обчислюваному виходячи з середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №6-2808цс15 від 20.01.2016 року.

Крім того, у відповідності до положень ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок, у зв'язку із чим, є збитками позивача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що потерпілий яким виступає позивач, має законне право вимагати від ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, що спричинила смерть його дружині, в межах страхового ліміту визначеному в полісі № АІ/3074296 строком дії з 07.10.2014 року по 06.10.2015 року. А також, із ОСОБА_2 як з винної особи, належить стягнути на користь позивача суму франшизи в розмірі 1 000,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є в повній мірі обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, внаслідок чого слід стягнути із ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну життю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди дружини - ОСОБА_5, в сумі 99 000,00 грн.; стягнути із ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 суму франшизи в розмірі 1 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, суд враховує, що позовні вимоги належать до задоволення, від оплати судових витрат сторони не звільнені, тому із ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», на корить ОСОБА_1 належать до стягнення у рівних частках судові витрати в сумі 1 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 22, 23, 979-999, 1166, 1168, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 року, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст.10,11, 59, 60, 61, 79, 88, 197, 209, 212, 213-215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_4, матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 99 000,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч грн.. 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_5, на корить ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_4, суму франшизи в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн.. 00 коп.).

Стягнути із ОСОБА_2, РНОКПП: НОМЕР_5, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», на корить ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_4, в рівних частках, судові витрати в сумі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн.. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційнускаргупротягом10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В.С. Шавула