Ухвала суду № 70213697, 08.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" листопада 2017 р. м. Київ К/800/251/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Гурильов С.Ю., Амельченко В.О.,

від відповідача - Шавло Р.О.,

прокурор - Атаманюк І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013

у справі № 2а-10279/10/0870

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

за участю Прокуратури Запорізької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Полонія» (далі - позивач, ТОВ «Полонія») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 № 0000982302/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 23.11.2010 №0000982302/0; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 - скасовано та прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 р. та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 р.

Відповідач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає рішення суду апеляційної інстанції законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Крім того, представник відповідача у зв'язку з реорганізацією інспекції заявив клопотання про процесуальне правонаступництво, надав відповідні документи.

Розглянув заявлене клопотання, суд приходить до висновку про його задоволення на підставі положень статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 06.09.2010 по 05.11.2010, на підставі направлень від 06.09.2010 № 300672, від 18.10.2010 № 300790, згідно статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Полонія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 08.11.2010 № 138/23-2/22143875 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, всього у сумі 10 769 572 грн.; - підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 6 409 818 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 № 0000982302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 21 539 144 грн., з яких 10 769 572 грн. - за основним платежем та 10 769 572 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки від 08.11.2010 № 138/23-2/22143875, у період з 01.01.2009 по 30.06.2010 позивач мав взаємовідносини з рядом контрагентів, які одночасно виступали як постачальниками так і покупцями нафтопродуктів, рівноцінними за якісними показниками та одного призначення, які користувалися одним попитом та мали єдиний ринок збуту, а саме: ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТЦ Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ».

Згідно наданих позивачем для перевірки журналів-ордерів за бухгалтерськими рахунками 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 361 «Розрахунки з вітчизняними з покупцями», зазначеним контрагентам у періоді з 01.01.2009 по 30.06.2010 було відвантажено нафтопродуктів в асортименті на загальну суму 51 693 942,66 грн., і отримано нафтопродуктів на загальну суму 49 788 828,67 грн.

Разом з тим, податковий орган вважає, що вказані договори є нікчемними, оскільки не спричиняють настання реальних правових наслідків, які обумовлені цими договорами. Такі висновки обґрунтовані відсутністю необхідних умов у контрагентів позивача для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, у тому числі відсутність у контрагентів технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що підтверджує відсутність здійснення ними господарської діяльності.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення окружного адміністративного суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування витрат за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТЦ Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ» позивачем не спростовані, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії , з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними тв. іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вважається будь-яка дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка із подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємством до перевірки надавались картки складського обліку матеріалів (форма М-12), копії свідоцтва про допущення транспортних засобів підприємства позивача до перевезення визначених небезпечних вантажів, копії маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів узгоджених з відділом ОДР УДАІ ГУМВС України, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, доручення, таблиці та журнали ордерів, відомості по рахунках 631 та 361, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та загаданими контрагентами. Крім того, матеріалами справи підтверджено факт розрахунків між позивачем та контрагентами за товари та виконані роботи.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у випадках, коли позивач за договорами виступав як продавець продукції, і відповідно у нього виникали податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які задекларовано у повному обсязі, що підтверджено перевіркою, то податковий орган не ставив під сумнів можливість виконання його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, а коли позивач за договорами був покупцем товару, і у нього виникало право на податковий кредит, то ті ж самі контрагенти у той же період, згідно акта перевірки, не могли виконувати свої договірні зобов'язання, з огляду на відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо. Така позиція податкового органу свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про неможливість виконання договірних зобов'язань контрагентами ТОВ «Полонія».

Що стосується посилань податкового органу на нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Ольвія», ТОВ «ТФ «Борістен», ТОВ «ТСЦ Юг», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «ТЦ Октавія», ПП «Сталь Трейд ХХІ» договорів, то колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочином. Обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином. У разі виконання своїх обов'язків за договором хоча б однією із сторін фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Як вбачається з матеріалів справи та в судових засіданнях доведено, що договірні зобов'язань між позивачем та загаданими контрагентами у період з 01.01.2009 по 30.06.2010 створили правові наслідки. А відтак, доводи податкового органу про фіктивність таких господарських операцій є помилковими.

Крім того, суд враховує ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.03.2012 р., якою залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 по справі № 2а-10278/10/0870.Вказаними рішеннями задоволено позов ТОВ «Полонія» та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 р. № 0000972302/0, яке було прийнято податковим органом на підставі акту від 08.11.2010 р. № 138/23-2/22143875 за результатами проведеної планової виїзної перевірки товариства.

Судом також досліджувались доводи відповідача та прокуратури щодо наявності вироку стосовно посадової особи ТЦ «Октавія» - контрагента позивача та враховано той факт, що вказана особа осуджена за статтею 367 частиною 2 Кримінального кодексу України.

Положеннями частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях , чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, у зв'язку з задоволенням касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги у розмірі 2258,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 94, 160, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на правонаступника, Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Полонія» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 - скасувати, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2011 - залишити в силі.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Полонія» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в розмірі 2 258,40 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) О.А. Веденяпін