Ухвала суду № 70213314, 05.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/707/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

представника апелянта - ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Свантовіт» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свантовіт» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Свантовіт» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 174 816 грн. (116 544 грн. за основним платежем, 58 272 грн. за штрафними санкціями).

Постановою від 09 серпня 2016 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановою суду ТОВ «Свантовіт» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так апелянт зазначає, що отримання послуг відбувалось в усній формі за телефоном та електронної поштою, що передбачено договорами про надання послуг, та підтверджено актами здачі-приймання робіт. Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо обовязкової наявності у письмовому вигляді звітів, аналізів, рекомендацій та інших документів на підтвердження отриманих маркетингових та рекламних послуг.

ГУ ДФС у Миколаївській області надали письмові заперечення на апеляційну скаргу (а.с. 109-112), в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену постанову без змін.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що в період з 11 по 17 лютого 2016 р. відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., результати якої оформлені актом від 24.02.2016 р. № 6/14-29-22-02/35273055 (т. 1 а. с. 11-56).

Суд першої інстанції встановив, що перевіркою виявлено порушення позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 р. на загальну суму 116 544,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 174 816,00 грн. (116 544 грн. за основним зобовязанням, 58 272 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а. с. 9).

Підставою для нарахування податку на прибуток і штрафних (фінансових) санкцій є невизнання податковим органом реальності наданих ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_6 маркетингових, інформаційних та рекламних послуг.

Так, суд першої інстанції встановив, що з ФОП ОСОБА_3 позивач уклав договір від 01.07.2014 р. № 01свм про надання рекламних, інформаційних та маркетингових послуг, а також послуг зі стимулювання збуту товарів (т. 1 а. с. 86-88), який діяв до 31.12.2014 р., та загальна вартість придбаних послуг за яким склала 408 952,00 грн.

На підтвердження реальності отримання послуг за цим договором позивач надав акт здачі-прийняття робіт, розрахунок послуг, копії рекламних постерів і звіти за липень-серпень 2014 р. (т. 1 а. с. 89-119).

Суд першої інстанції встановив, що під час перевірки відповідач виявив розбіжності в адресах торгових обєктів в акті здачі-прийняття робіт і розрахунку, зокрема, в акті серед торгових обєктів зазначено пр. Жовтневий, 22/1, а в розрахунку замість вказаної адреси зазначено - вул. 5-та Лінія біля будинку 26.

Крім того, згідно з договором та актом здачі-прийняття робіт ФОП ОСОБА_3 надавав щотижневі рекомендації щодо управління запасами товарів, щоденно надавав інформацію про продаж товарів, щотижнево надавав рекомендації щодо зростання товарообігу, щотижнево надавав рекомендації щодо формування асортиментного переліку товарів.

Проте, як встановив суд першої інстанції будь-яких письмових доказів складання відповідних рекомендацій та інформації позивач до суду не надав.

Також суд першої інстанції встановив, що з ФОП ОСОБА_6 позивач уклав договір від 01.10.2014 р. № 5свм (т. 1 а. с. 120-123), який діяв до 31.12.2014 р., та вартість придбаних послуг за яким склала 306694,00 грн. Решта умов договору аналогічні договору, який був укладений позивачем з ФОП ОСОБА_3

На підтвердження реальності отримання послуг за договором, укладеним з ФОП ОСОБА_6, позивач надав до суду акт здачі-прийняття робіт, розрахунок послуг, копії рекламних постерів і звіти за жовтень-грудень 2014 р. (т. 1 а. с. 124-143). Проте в акті здачі-прийняття робіт не вказані адреси торгових обєктів, за якими надано послуги.

Також суд першої інстанції зазначив, що, всупереч умовам договору про надання послуг і акту здачі-прийняття робіт, позивач не надав письмових доказів складання ФОП ОСОБА_6 рекомендацій та інформації щодо продажу товарів, зростання товарообігу, формування асортиментного переліку товарів.

Встановив суд першої інстанції також і те, що ФОП ОСОБА_5 надавав позивачу рекламні, інформаційні, маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів на підставі договору від 01.10.2014 р. № 3свм (т. 1 а. с. 144-147), який діяв до 31.12.2014 р. і його вартість склала 204462,00 грн. Решта умов договору аналогічні попереднім договорам.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач надав акт здачі-прийняття робіт, розрахунок, рекламні постери, звіти за жовтень-грудень 2014 р. (т. 1 а с. 148-176). Проте всупереч умовам договору про надання послуг і акту здачі-прийняття робіт позивач не надав письмових доказів складання ФОП ОСОБА_5 рекомендацій та інформації щодо продажу товарів, зростання товарообігу, формування асортиментного переліку товарів.

Також суд першої інстанції встановив, що з ФОП ОСОБА_4 позивач уклав договір від 01.09.2014 р. № 1свм (т. 1 а. с. 177-179), який діяв до 31.12.2014 р., та вартість придбаних послуг за яким склала 477078,00 грн. Решта умов договору аналогічні попереднім договорам.

На підтвердження реальності отриманих послуг за цим договором позивач надав до суду акт здачі-прийняття робіт, розрахунок послуг, копії рекламних постерів і звіти за вересень-грудень 2014 р. (т. 1 а. с. 180-230). Дослуджуючи надані докази суд першої інстанції встановив, що рекламні постери такі ж самі, як і надані ФОП ОСОБА_5 також суд першої інстанції встановив розбіжності в адресах торгових обєктів в акті здачі-прийняття робіт і розрахунку, зокрема, в акті серед торгових обєктів зазначено вул. Комсомольська, 11/11, а в розрахунку замість вказаної адреси вказана адреса: вул. 12-а Поздовжня, 1б і вул. Космонавтів, 57/3.

Встановив суд першої інстанції і те. що всупереч умовам договору про надання послуг і акту здачі-прийняття робіт позивач не надав письмових доказів складання ФОП ОСОБА_4 рекомендацій та інформації щодо продажу товарів, зростання товарообігу, формування асортиментного переліку товарів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції послався на припис п. 138.1 ст. 138 ПК України, відповідно до якого витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11,.138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статтях 139 цього Кодексу.

Також суд першої інстанції зазначив, що згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що за їх змістом неможливо встановити підстави визначення вартості наданих послуг, оскільки зміст договорів однаковий, а вартість послуг різна; договори не містять переліку торгових обєктів, де мають здійснюватися послуги; у контрагентів позивача зареєстровано по одному працівнику, що унеможливлює виконання послуг в обсягах, які відповідають актам здачі-прийняття робіт і розрахункам.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що допитані в судовому засіданні свідки надали суперечливі показання, які не доводять реальність наданих ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_6 послуг позивачу.

Враховуючи встановлені фактичні обставин в сукупності, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу щодо відсутності у ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_6 необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності та надання маркетингових, інформаційних і рекламних послуг позивачу.

Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність оскарженого рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які зявились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору в цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 174 816 грн. (116 544 грн. за основним платежем, 58 272 грн. за штрафними санкціями).

Оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 24.02.2016 р. № 6/14-29-22-02/35273055 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Свантовіт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р.» (т. 1 а. с. 11-56).

Актом перевірки від 24.02.2016 р. № 6/14-29-22-02/35273055 (т. 1 а. с. 11-56) зафіксовано виявлені податковим органом порушення апелянтом п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 р. на загальну суму 116 544,00 грн.

Висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції про порушення апелянтом зазначених норм податкового законодавства ґрунтуються на тому, що у контрагентів апелянта - ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_6, відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької діяльності та надання маркетингових, інформаційних і рекламних послуг апелянту; за змістом наданих до суду першої інстанції документів (договорів, актів) неможливо встановити підстави визначення вартості наданих послуг, оскільки зміст договорів однаковий, а вартість послуг різна; договори не містять переліку торгових обєктів, де мають здійснюватися послуги; у контрагентів позивача зареєстровано по одному працівнику, що унеможливлює виконання послуг в обсягах, які відповідають актам здачі-прийняття робіт і розрахункам; допитані у якості свідків ФОП ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 40), ФОП ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 41), ФОП ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 68) надали суперечливі показання, які не доводять реальність наданих послуг.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, який ґрунтується на повному та всебічному дослідженні наданих при зверненні до суду доказах.

Доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції є припущеннями та відхиляються апеляційним судом.

При цьому апеляційний суд зазначає, що акти здачі-прийняття робіт не містять ні дати, ні місця їх складання (т. 1 а.с. 89-90, 124-125, 148-149, 180), проте в доданих до цих актів звітах зазначено, що ці звіти до акту здачі-прийняття робіт б/н від 30.12.2014 року (т. 1 а.с. 69-111, 131-143, 153-176, 182-189, 194-230) або проте, що це звіти до акту здачі-прийняття робіт без зазначення будь-якої дати складання цього звіту (т. 1 а.с. 112-119, 190-183).

Таким чином, звіти про топ-кращих та топ-гірших товарів отримані апелянтом наприкінці грудня 2014 року разом з актами здачі-прийняття робіт , а тому не могли бути використані апелянтом, як отримані послуги, у липні, серпні, вересня, жовтні, листопаді та грудні 2014 року. Саме за таких підстав апеляційний суд відхиляє надані апелянтом у квітні та вересні 2017 року додаткові докази, а саме копії договорів про постачання продукції апелянту, оскільки не вбачається звязок між укладеними договорами про постачання продукції та отриманими, як вважає апелянт, маркетинговими, інформаційними і рекламними послугами, наданим ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 і ФОП ОСОБА_6

Враховуючи приписи п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність податковим органом правомірності прийняття оскарженого податкового повідомленні-рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Свантовіт» залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець