Ухвала суду № 70213201, 07.11.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 листопада 2017 року м.Київ К/800/36844/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Голяшкін О.В., перевіривши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську, в якому просила визнати незаконними дії щодо відмови в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника на дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати зарахувати до стажу роботи померлого ОСОБА_3 період роботи з 18 лютого 1992 року по 10 квітня 1993 року в Керченській міській раді колективів фізкультури в спортивних клубах ДФСО профспілок тренером-викладачем та з 01 грудня 2002 року по 01 січня 2004 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «САВА» комерційним директором, директором, та призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника на дочку ОСОБА_2 з 10 вересня 2015 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року адміністративного позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника на дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 10 вересня 2015 року по 15 червня 2016 року залишено без розгляду.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, позов задоволено; визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника на дочку ОСОБА_2; зобов'язано відповідача призначити позивачу пенсію, у зв'язку з втратою годувальника на дочку ОСОБА_2, з 16 червня 2016 року із врахуванням до страхового стажу періодів роботи померлого ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, з 18 лютого 1992 року по 10 квітня 1993 року в Керченську міську раду колективів фізкультури і спортивних клубів ДФСО профспілок та з 01 грудня 2002 року по 01 січня 2004 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «САВА».

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року скасувати, постановити рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Згідно положень вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Зі змісту судових рішень вбачається, що згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_2 від 23 липня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що зроблено запис за №851. Прізвище дружини після одруження -ОСОБА_3.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 15 лютого 2005 року ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2, яка народилася 25 лютого 2005 року, про що зроблено запис за №325.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер у віці 48 років.

06 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську із заявою про призначення пенсії за втратою годувальника.

Листом від 05 грудня 2016 року №3957/03 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника на дитину ОСОБА_2, в зв'язку із смертю батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, з посиланням на те, що оскільки годувальник помер у віці 48 років, для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника необхідно не менше 11 років страхового стажу. Згідно з наданими документами про стаж роботи годувальника (у зв'язку з відсутністю трудової книжки) страховий стаж годувальника складає 8 років 11 місяців 27 днів. За вказані в копії трудової книжки ОСОБА_3 періоди роботи, а саме: з 18 лютого 1992 року по 10 квітня 1993 року; з 01 грудня 2002 року по 31 грудня 2003 року та з 01 січня 2005 року по 05 грудня 2011 року не представлено підтверджуючих документів (як і не отримано відповіді на запити з даного питання), а тому, для зарахування цих періодів до страхового стажу немає підстав.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для інвалідів II та III груп від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років стажу.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи; у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно інструкції про Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно записів трудової книжки серії БТ-ІІ №5155428 ОСОБА_3 18 лютого 1992 року прийнятий в Керченську міську раду ДФСО профспілок тренером - викладачем; 10 квітня 1993 року звільнений за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України; 01 грудня 2002 року прийнятий на роботу на посаду комерційного директора Товариства з обмеженою відповідальністю «САВА»; 01 березня 2003 року переведений з посади комерційного директора на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «САВА»; 05 грудня 2011 року звільнений з Товариства з обмеженою відповідальністю «САВА» за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

За вказаними обставинами суди попередніх інстанцій пришли до обґрунтованого висновку, що при наявності відповідних записів у трудовій книжці, які підтверджують стаж роботи, відсутня необхідність підтверджувати трудовий стаж ОСОБА_3 додатковими документами.

З урахуванням вищенаведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та їх задоволення.

Обставини, зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.211, 213, п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Голяшкін