Ухвала суду № 70213187, 09.11.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1714/17

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

09 листопада 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Красилівської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2017 року позивач - Красилівська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення податкового боргу.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 20.07.2017 року вказаний позов задовольнив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, решта осіб в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно даних податкового органу за відповідачем рахується податковий борг в сумі 23800 грн.

З метою погашення боргу, у відповідності до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу форми "Ф" від 23.02.2017 року №216-17.

Вважаючи зазначені дії відповідача, щодо непогашення вказаного боргу самостійно, незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Основним обґрунтуванням апеляційної скарги, яке на думку скаржника свідчить про незаконність рішення суду першої інстанції та наявності підстав для його скасування, є те, що суд першої інстанції в супереч наявного у відповідача права на участь в судовому засіданні та надання відповідних пояснень, здійснив розгляд справи за його відсутності не зважаючи на наявність клопотання про перенесення призначеного судового засідання на іншу дату у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання представника відповідача.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи в свою чергу відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та можливість здійснення розгляду за відсутності відповідача та його представника, зазначив, що на думку суду неодноразове не з'явлення відповідача ( його представника) у судове засідання свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами з метою затягування судового розгляду.

Колегія суддів із зазначеними висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Згідно ч.3 ст. 11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2,3 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, особи які беруть участь у справі, зокрема і відповідач мають певний обсяг своїх прав як учасників судового процесу, однак водночас із наявністю прав, відповідач має і відповідні обов'язки, одним із яких і є добросовісне користування своїми процесуальними правами, тобто таке, що не призводить до порушення прав інших учасників процесу або не створює перешкод для здійснення судом правосуддя.

Разом з тим, згідно з матеріалами справи, 05.07.2017, 13.07.2017 та 20.07.2017 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання, оскільки перебуває у відрядженні, та з причин участі в судових засіданнях Старокостянтинівського районного суду та Житомирського районного суду, однак при цьому жодних доказів у підтвердження відсутнісі можливості прибути у судове засідання не надав.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, неможливість участі представника відповідача у судовому засіданні не позбавляє відповідача права направити у судове засідання іншого представника.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, процесуальне законодавство у деяких випадках надає суду законне право на здійснення судового розгляду і без зокрема відповідача або його представника, а тому колегія суддів вважає, що відсутність належним чином повідомленого представника відповідача під час судового розгляду не призвела до неправильного вирішення питання та позбавляла можливості суд першої інстанції здійснити розгляду справи по суті.

Відповідно до п.11 статті 3 КАС України, розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

За правилами статті 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини визначення розумного строку розгляду справи, перш за все, залежить від такого фактора як складність справи.

Отже, критерій розумного строку розгляду справи є поняттям суб'єктивним та залежить від того, яка справа розглядається.

Як зазначено в листі ВСУ від 25.01.2006 N 1-5/45 адресованого Головам апеляційних судів України "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Також зазначено, що усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ), а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, а й призводить до значних втрат державного бюджету.

Аналізуючи зазначене, можна прийти до висновку, що саме на суді, що здійснює розгляд конкретної справ лежить обов'язок забезпечення розгляду такої справи у розумні строки, а також можливість відповідальності у разі звернення до Європейського суду з прав людини із скаргами на дії суду, що дискредитує судову систему та Україну як країну в цілому.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та його представника з метою недопущення порушень строку розгляду справи, за наявності реальних підстав, вважати про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 листопада 2017 року.