Ухвала суду № 70212947, 08.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Дутки І.С.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Сулімова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області на постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 05.05.2017 в справі №165/551/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області про визнання постанови незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У березні 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в суд з позовом до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області (надалі - відповідач), в якому просив: визнати незаконною постанову постанову №0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області в частині призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності (вид виплати 427, КЕКВ 2730.02) в сумі 10880, 00 грн; зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську здійснити ОСОБА_1 нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 117 554, 40 грн.

Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 05.05.2017 адміністративний позов задоволено частково: визнано незаконною постанову №0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області в частині призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності (вид виплати 427, КЕКВ 2730.02) в сумі 10880 (десягь тисяч вісімсот вісімдесят) грн; зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську здійснити ОСОБА_1 нарахування та доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 66232 (шістдесят шість тисяч двісті тридцять дві) грн.; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подані апеляційні скарги, в яких зазначають, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Позивач просить змінити постанову в частині проведеного розрахунку виплати одноразової допомоги у разі стійкої втрати працездатності та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську здійснити нарахування та доплату суми одноразової допомоги у зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності в розмірі 117 554, 40 грн. Відповідач натомість просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представники апелянтів підтримали вимоги апеляційних скарг з наведених у них мотивів та водночас заперечили вимоги протилежних апеляційних скарг за їх безпідставністю.

Апеляційним судом в порядку ст. 55 КАС України допущено заміну відповідача виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську Волинської області його правонаступником - Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

21.12.2012 з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-5 проведення додаткового спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21.12.2012 о 12 год.45 хв. у філії Волинського обласного управління Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», та актом №2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 21.12.2012.

Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12ААА №254983 від 17.01.2017 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності із зазначенням виду огляду - повторно на зміну категорії, причина інвалідності - трудове каліцтво. У довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ВЛН №0006456 від 17.01.2017 ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40 відсотків.

Постановою №0315/3365/3365/6241 від 25 січня 2017 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області позивачу призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 10880,00 грн. на підставі положень ст.42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Вважаючи зазначену постанову незаконною в частині визначення розміру одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності, позивач оскаржив її до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, керувався тим, що розрахунок суми одноразової допомоги позивачу необхідно проводити згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який діяв на час настання страхового випадку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з наступних мотивів.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статтею 14 цього Закону визначено, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Тобто, законодавцем встановлено, що нещасний випадок - це страховий випадок, і з настанням його виникає право особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

З огляду на зазначене, у позивача виникло право на страхове відшкодування з моменту настання нещасного випадку на виробництві, а саме - з 21 грудня 2012 року. А тому підставним вважає колегія суддів висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини, які виникли між потерпілим від нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 та відповідачем, повинні регулюватися чинним станом на 21.12.2012 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а не Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув чинності з 01 січня 2015 року.

З мотивів, зазначених вище, безпідставним є твердження апелянта - відповідача, що право потерпілого на отримання одноразової допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності виникає з дня встановлення МСЕК вперше стійкої втрати професійної працездатності за цим страховим випадком, оскільки в даному випадку має місце підміна понять виникнення права на одноразову допомогу і час реалізації такого права й виплати допомоги, та спростовуються нормами статей 13, 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Судами також досліджено рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 25.11.2013 у справі №165/3556/13-ц, яке набрало законної сили 06.12.2013, та яким визнано незаконним і скасовано акт форми Н-5 від 25.09.2013 про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21 грудня 2012 року у філії Волинського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», й стосується розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1, та зобов'язано територіальне управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві провести повторне спеціальне розслідування зазначеного нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1.

Акт №2 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, яким встановлено, що нещасний випадок із ОСОБА_1 слід вважати таким, що пов'язаний з виробництвом, та на підставі якого позивач міг звернутись для визначення ступеня втрати професійної працездатності, був затверджений начальником Головного управління Держпраці у Київській області 16 листопада 2016 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 тривалий час був позбавлений можливості звернутися до МСЕК для встановлення ступеня втрати професійної працездатності і отримати передбачену законодавством одноразову грошову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності внаслідок допущених роботодавцем і органами державної влади порушень вимог законодавства про охорону праці.

В частині розміру нарахованої одноразової страхової виплати потерпілому, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Так, згідно із ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим професійної працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно - правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ПАТ «Державний ощадний банк України» від 26.01.2017 №102.38-53 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 перед настанням страхового випадку становила 2358,19 грн. З врахуванням норм ч.2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також відсотків втрати професійної працездатності (40%), сума одноразової допомоги становить 94327, 60 грн. Однак така обмежується чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду.

Так, пунктом 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції станом на 21.12.2012) визначено, що максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску є максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Статтею 12 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 грудня 2012 року встановлено в розмірі 1134 гривні.

Відповідно гранична сума заробітної плати, з якої справляються внески до Фонду, становить 19278,00 грн., а максимальний розмір одноразової страхової виплати ОСОБА_1 - 77112, 00 грн (19278,00 грн. х 4 = 77112,00 грн).

Отже, з врахуванням виплаченої суми відповідач повинен здійснити доплату суми одноразової допомоги у разі стійкої втрати працездатності позивачу в розмірі 66230, 00 грн.

Безпідставними є посилання позивача в апеляційній скарзі на доцільність застосування при розрахунку суми одноразової допомоги прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законодавчими нормами станом на 2017 рік, в якому здійснювалося нарахування зазначеної суми, оскільки застосуванню підлягають норми матеріального права, чинні на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а отже, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області в особі Нововолинського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 05.05.2017 в справі №165/551/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 13.11.2017.