Постанова № 70212810, 13.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/22429/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 05 травня 2015 року №0001962204 та №0001972204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року - скасувати, прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги - задовольнити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» за період з 01 листопада 2014 року по 30 листопада 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Імеко ЛТД» за період з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інноваційні радіооптичні системи» за період з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 22 травня 2015 року №243/26-57-22-04-10/31481946, яким встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 304 198 грн. та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 273 778 грн.

На підставі зазначеного акта прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 червня 2015 року:

№0001972204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 342 222,50 грн., у тому числі: 273 778,00 грн. основний платіж, 68 444,50 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№0001962204, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 456 297,00 грн., у тому числі: 304 198,00 грн. - основний платіж, 152 099,00 - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами тендеру, оголошеного Приватним акціонерним товариством «Київстар» щодо постачання волокно-оптичних кабелів, Товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» стало переможцем. Однією із умов постачання волокно-оптичних кабелів, яка визначена в тендерній пропозиції була гарантія на обладнання 5 років.

На виконання умов тендеру, Товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» придбало у Публічного акціонерного товариства «Одеський кабельний завод «Одескабель» відповідні волокно-оптичні кабелі, що підтверджується наданими копіями договору та накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» (виконавець) укладено договір від 01 червня 2013 року №01/06/13-1, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботи з проведення вхідного контролю кабельно-фідерної продукції на різних частотних діапазонах включаючи частотні смуги для 90 МГц і 1800 МГц, залежно від використовуваного стандарту приймально-передавального обладнання та проведення робіт з удосконалення фідерних аксесуарів, згідно європейських норм і стандартів на радіочастотному обладнанні діапазону СВЧ і провести роботи з тестування волокно-оптичного кабелю, провести вимірювання та перевірку параметрів патчкордів, замовник в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити дані роботи відповідно до умов даного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано суду копії договору від 01 червня 2013 року №01/06/13-1, додатку до договору, акта надання послуг, результати вимірювань, податкових накладних, виписки по банківському рахунку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Натомість, у акті перевірки відповідач дійшов висновку щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» за договором від 01 червня 2013 року. Так, податковим органом встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіооптичні системи України» достатньої кількості основних фондів та трудових ресурсів.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу на те, що умовами тендеру, проведеного Приватним акціонерним товариством «Київстар» не передбаченого укладення прямих договорів з позивачем. Так, позивачем надано докази використання спірних послуг у подальшій господарській діяльності - зокрема, лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Атраком» вих.. №884 від 07 листопада 2017 року.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

У той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом, правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов господарських відносин.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 20 січня 2016 року у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатом розгляду даної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 05 травня 2015 року №0001962204 та №0001972204 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального чи процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, а постанови суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМА» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 05 травня 2015 року №0001962204 та №0001972204.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено 13.11.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма