Ухвала суду № 70212608, 09.11.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Демчик О.І., відповідача Булаш З.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року про забезпечення позову у справі №813/3110/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-СХІД» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, у якому позивач просить визнати протиправним і скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 28.02.2017 року №395 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОККО-СХІД» та наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.08.2017 року №1881 «Про поновлення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Крім того, представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.08.2017 року №1881 «Про поновлення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року клопотання представника позивача від 06.09.2017 року про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено. Зупинено дію наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.08.2017 року № 1881 «Про поновлення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки». Ухвала в частині вжиття заходів забезпечення адміністративного позову підлягає негайному виконанню.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставину справі. Зокрема апелянт покликається на те, що видання керівником податкового органу наказу про призначення документальної планової виїзної перевірки не створює небезпеки інтересам платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову ми іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Зазначена позиція висловлена у листі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2010 №1844/11/13-10. Крім того, контролюючий орган покликається на те, що за змістом Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовними вимогами. З урахуванням наведеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у забезпеченні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а апеляційну скаргу без змін. Крім того зазначила, що забезпечення позову не уберегло товариство від незаконних, на їх думку, дій з боку відповідача, оскільки незважаючи на ухвалу про забезпечення позову, відповідачем видано новий наказ на проведення цієї ж самої перевірки, який також оскаржено позивачем і в ході судового розгляду справи вжито заходи забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач клопотання обґрунтовує тим, що 28.02.2017 року відповідачем видано наказ № 395 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОККО-СХІД» з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року за місцем розташування позивача.

Наказом №515 від 16.03.2017 року «Про зупинення строків проведення документальної позапланової перевірки» зупинено терміни проведення вищевказаної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОККО-СХІД» починаючи з 16.03.2017р., яка була розпочата 28.02.2017 року.

27.04.2017 року наказом №904 «Про зупинення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки» зупинено терміни проведення вищевказаної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОККО-СХІД» на термін, необхідний для завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки.

30.08.2017 року наказом №1881 «Про поновлення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки» поновлено строки проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ОККО-ССХІД» з питань правильності обчислення та сплати акцизного податку при реалізації пального за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 починаючи з 04.09.2017 на 3 робочих дні.

Позивач вважає, що станом на дату винесення спірного наказу від 30.08.2017 року за №1881 «Про поновлення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки» строки проведення згаданої документальної позапланової виїзної перевірки позивача з врахуванням строків зупинення позапланової перевірки, що переривають перебіг строку проведення перевірки закінчились.

Суд першої інстанції клопотання задовольнив з тих підстав, що очевидні ознаки протиправності спірного рішення та оскільки у випадку відмови позивача від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, відповідачем будуть вжитті заходи щодо позивача згідно ст. 94 ПК України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Згідно ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

З аналізу даної правової норми вбачаються окремі підстави для забезпечення позову: очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Очевидність небезпеки полягає в тому, що з високим ступенем вірогідності можуть настати такі дії або події, які безумовно призведуть до порушення прав та інтересів позивача; неможливість захисту прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів; якщо для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, необхідно буде звертатися до суду, визнавати недійсним рішення, тощо); очевидність ознак протиправності такого рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Рішення, дії чи бездіяльність мають очевидні ознаки протиправності. якщо вони істотно суперечать чинному законодавству.

Відтак, для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов'язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із наведених вище підстав. З огляду на викладене, законодавцем визначено достатньою та самостійною підставою для вжиття заходів забезпечення позову встановлення судом очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме на стадії розгляду клопотання про вжиття таких заходів (зокрема, його визначеного виду - заборони вчиняти певні дії, зокрема, заборонити до вирішення спору по суті проведення відповідної перевірки, або зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень (наказу на проведення перевірки), що оскаржуються) та не вважає встановлення таких обставин вирішенням спору по суті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року №2 «Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 р., застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Виходячи зі змісту клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та наведених позивачем тверджень в його обґрунтування, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведені позивачем обставини, дають підстави вважати, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може призвести до порушення, зокрема, вжиття відповідачем щодо позивача заходів згідно ст. 94 ПК України.

Крім цього, в судовому засіданні представником позивача зазначено та не заперечно представником відповідача, що після вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, відповідачем винесено новий наказ на проведення цієї ж перевірки, який позивачем також оскаржено до суду та вжито заходи забезпечення позову.

Таким чином, вжиті судом оскаржуваною ухвалою заходи забезпечення позову у формі зупинення дії наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.08.2017 року №1881 «Про поновлення строків проведення документальної позапланової виїзної перевірки» відповідають вимогам ст. 117 КАС України.

Крім того, вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті.

Отже, вимоги клопотання про забезпечення позову є співрозмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

При цьому, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову про зупинення дії рішення не скасовує чинність останнього, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.

Аналогічними є висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень, за II півріччя 2014 року.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що суд фактично ухвалив рішення про задоволення позовних вимог адміністративного позову без розгляду справи по суті, не враховуючи інтереси Держави, що може завдати збитки державі. При цьому, контролюючим органом жодним чином не обґрунтовано, яких саме збитків може бути завдано Державі оскаржуваною ухвалою.

Контролюючим органом в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано доводи Позивача, які були враховані судом першої інстанції про те, що реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення виїзної документальної перевірки може також призвести до чергового порушення прав та інтересів Позивача, зокрема донарахування податкових зобов'язань, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, призведе до необхідності ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами перевірки, що потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги).

Нормами ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, шо правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відтак, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову, та є ефективним засобом запобігання порушенню прав ТОВ «ОККО-СХІД» до вирішення справи по суті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року про забезпечення позову у справі №813/3110/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 14.11.2017р.