Ухвала суду № 70212435, 07.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 750/7176/17 Головуючий у 1-й інстанції: Литвиненко І.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року позивач звернувся в Деснянський районний суд м. Чернігова з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 08.07.2017 в проведенні перерахунку призначеної пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з врахуванням вислуги років, що становить 27 років 07 місяців 12 днів;

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1, з врахуванням вислуги років, що становить 27 років 07 місяців 12 днів, починаючи з дати призначення пенсії 29.10.2016.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію по 2 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби в органах внутрішніх справ, відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с 11).

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 23.06.2017, в якій просив провести перерахунок призначеної йому пенсії, врахувавши вислугу років у пільговому обчисленні на день звільнення з Державної кримінальної служби./

Листом від 06.07.2017 № 1174/03/17-12 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. «а» ст. 12 та ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В обґрунтування відмови орган Пенсійного фонду зазначив, що вислуга років на день звільнення позивача з військової служби в календарному обчисленні становила 21 рік 2 місяці 7 днів, при цьому згідно вимог чинного законодавства позивач матиме право на пенсію за умови наявності календарної вислуги років 23 роки і більше, отже для призначення позивачу пенсії відповідно до п. «а» ст. 12 та ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає законних підстав.

Даючи правову оцінку вищевикладеному, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно з п. «а» статті 12 вказаного вище Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;

з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону;

Відповідно до статті 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно статті 23 зазначеного Закону в разі наявності у інваліда з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, метою КАС України є захист саме порушених прав осіб, при цьому, він не передбачає можливості захист не порушених прав, спрямований на майбутнє.

Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом оскарження у даній справі є відмова Головного управління пенсійного фонду України в Чернігівській області саме у здійсненні перерахунку пенсії позивача, при цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що органом пенсійного фонду рішення про відмову у перерахунку пенсії позивача не приймалося.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що листом від 06.07.2017 № 1174/03/17-12 позивачу відмовлено саме в призначенні пенсії, а не здійсненні її перерахунку, а тому такі позовні вимоги позивача є передчасними (а.с. 11-13).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено 13 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма