Ухвала суду № 70212284, 14.11.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Романовський Є.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року справа №425/1906/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Гайдара А.В.,

суддів: Василенко Л.А.,

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4 (за довіреністю)

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 серпня 2017 року по справі № 425/1906/17 за позовом ОСОБА_3 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, третьої особи: управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2017 року ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3О.) звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач, Рубіжанський ПФУ) з вимогами: про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії, зобов’язати поновити виплату пенсії починаючи з 01 березня 2016 року (арк. справи 2-3).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 серпня 2017 року вказаний адміністративний позов задоволений, визнана протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком та зобов’язано поновити виплату пенсії за віком починаючи з 01 березня 2016 року (арк. справи 50-54).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач (далі - апелянт) звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в доводах якої зазначив, що пенсійним органом правомірно, як то передбачають вимоги Постанови КМУ № 365 від 08 червня 2016 року призупинено виплату пенсії з 01 березня 2016 року на підставі списків, наданих органами СБУ. До того ж у подальшому комісія приймала рішення про відмову у виплаті пенсії, та за останнім зверненням позивача від 30 січня 2017 року комісія рішенням від 15 лютого 2017 року відмовила у виплаті пенсії ОСОБА_3, та у подальшому повідомила позивача про його право на поновлення виплати пенсії, яке виникне 26.07.2017 року, однак позивач з відповідною заявою з 26 липня 2017 року до відповідача не звертався, натомість звернувся до суду.

На підставі викладеного заявник апеляційної скарги вважає, що ним правомірно з березня 2016 року призупинено виплату пенсії ОСОБА_3, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог і поновлення виплати пенсії. На підставі викладеного апелянт просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (арк. справи 67-69).

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні позивач та його представник заперечували проти доводів апеляційної скарги. просили залишити її без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, перебуває з 18 листопада 2015 року як отримувач пенсії на обліку у відповідача. Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18 листопада 2015 року № 917010144 позивач є внутрішньо переміщеною особою. Проте з 01 березня 2016 року як повідомив відповідач позивачу у листі від 14.07.2017 року відповідачем припинено виплату пенсії позивачу з посиланням на вимоги Постанови КМУ № 365 від 08 червня 2016 року на підставі списків, наданих органами СБУ. До того ж, у подальшому комісія приймала рішення про відмову у виплаті пенсії, та за останнім зверненням позивача від 30 січня 2017 року комісія рішенням від 15 лютого 2017 року відмовила у виплаті пенсії ОСОБА_3, та у подальшому повідомила позивача про його право на поновлення виплати пенсії, яке виникне лише 26.07.2017 року (арк. справи 9).

Однак, як повідомлено апелянтом в апеляційній скарзі позивач з відповідною заявою з 26 липня 2017 року по теперішній час до відповідача не звертався, тому відсутні підстави для поновлення виплати пенсії (арк. справи 50-54).

При цьому доказів про повідомлення позивача про підстави припинення йому виплати пенсії чи відмову в поновленні виплати пенсії відповідачем до справи не надано, а як встановлено судами першої та апеляційної інстанції про припинення виплати пенсії позивачу стало відомо лише із листа РО УПФУ Луганської області № 4395/03.1 від 14.07.2017 року, де значилась інформації про припинення виплати пенсії на підставі списків СБУ (арк. справи 9).

Таким чином спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно припинення виплати пенсії позивачу з березня 2016 року з посиланням на наявність списків, наданих органами СБУ з урахуванням вимог Постанови КМУ: № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», та як наслідок, наявність підстав для поновлення виплати пенсії позивачу.

З приводу викладеного колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI.

Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема в інших випадках, передбачених частиною 1 статті 49 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 вказаного закону та включають таки випадки для припинення пенсії:

- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

- у разі смерті пенсіонера;

- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

- в інших випадках, передбачених законом.

Будь яких інших підстав для припинення виплати пенсії вказаним Законом не передбачено, а тому посилання апелянта на те, що при припиненні пенсії з 01 березня 2016 року «він керувався списками, наданими органами СБУ з урахуванням вимог Постанови КМУ: № 365 від 08.06.2016 року «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» не приймається судом апеляційної інстанції з огляду на те, що вказані списки мають лише інформаційний характер, а постанова КМУ не є законом, а є нормативно-правовим актом, який має нижчу юридичну силу, отже не є випадком і належною підставою для припинення виплати позивачу пенсії в рамках статті 49 Закону № 1058-VI.

Крім цього відповідно до статті 8 ОСОБА_5 України, ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії.

Статтею 24 ОСОБА_5 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 ОСОБА_5 України).

При цьому пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_5 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_5 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_5 України як актом прямої дії.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України, як то передбачає діюче законодавство, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками постанови суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії та зобов’язання поновити виплату пенсії починаючи з 01 березня 2016 року, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише дублюють відповідь відповідача від 14 липня 2017 року № 4395/03-1 (арк. справи 9), та заперечення, надані суду першої інстанції (арк. справи 26-27).

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 серпня 2017 року по справі № 425/1906/17, - залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 23 серпня 2017 року по справі № 425/1906/17, - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 листопада 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів протягом п’яти днів.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_2