Ухвала суду № 70212264, 08.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/12687/17 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Подільського районного відділу виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанови, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року, -

У с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Подільського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у якому просив скасувати постанову від 12.06.2017 ВП№51439662 про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З наведеного випливає, що встановлення законом іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Приписи ч. 2 ст. 74 цього Закону, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, визначають, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, юрисдикція адміністративного суду поширюється на правовідносини щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших ніж суд органів (посадових осіб), у тому числі органів державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, штрафів тощо.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем у ході виконання виконавчого листа №758/4791/14-ц, виданого 27.05.2016 року Подільським районним судом м. Києва у цивільній справі.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 2 ст. 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень судів загальної юрисдикції, ухвалених у порядку цивільного судочинства.

Відтак ураховуючи, що предметом оскарження є постанова державного виконавця, прийнята у ході виконання рішення Подільського районного суду м. Києва у цивільній справі, колегія суддів, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 74 Закону, приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Таким чином, під час апеляційного розгляду справи, колегією суддів установлено, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відмовивши у відкритті провадження у справі.

Доводи апелянта, викладені у скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін на підставі ст. ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст ухвали складений 13 листопада 2017 року.)