Постанова № 70212012, 13.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 року 11:26 № 826/15286/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Бесєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2016,

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, винесених Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0011741205 від 18.05.2016 року та № 0011731205 від 18.05.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані рішення прийнято під час здійснення процедури ліквідації банку, а тому дія Податкового кодексу України на позивача не розповсюджується.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на правомірність висновків під час перевірки та вказав, що ПАТ «Банк Камбіо» самостійно задекларувало авансові внески по податку на прибуток за січень та лютий 2015 року, проте позивачем порушено терміни сплати авансового внеску з податку на прибуток у січні 2015 року та у лютому 2015 року, в зв'язку з чим до суб'єкта застосовано штрафні санкції відповідно до Податкового кодексу України.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

За результатом проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт № 1174/26-55-12-05 від 18.05.2016 року, згідно якого платником порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 25 574 грн. (податкова декларація № 9091061651 від 03.03.2014 року) за лютий 2015 року на 11 днів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011741205 від 18.05.2016 року, яким до позивача застосовано штраф 10% у розмірі 2 557, 40 грн.

За результатом проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт № 1173/26-55-12-05 від 18.05.2016 року, згідно якого платником порушено термін сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23 151, 05 грн. (податкова декларація № 9091061651 від 03.03.2014 року) за січень 2015 року на 40 днів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011731205 від 18.05.2016 року, яким до позивача застосовано штраф 20% у розмірі 4 630, 21 грн.

Рішенням про результати розгляду первинних скарг від 15.07.2016 року № 16077/10/26-15-10-01-35, прийнятого Головним управлінням ДФС у м. Києві та рішенням про результати розгляду скарги від 20.09.2016 року № 20406/6/99-99-11-03-01-25, прийнятого ДФС України, скарги ПАТ «Банк Камбіо» на податкові повідомлення-рішення залишені без задоволення, а податкові рішення залишені без змін.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Разом з тим, відповідно до п. 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452), який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.12.2014 прийнято рішення № 140 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Камбіо».

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення № 46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. Згідно з вказаним рішенням процедуру ліквідації розпочато 02.03.2015 року.

22.06.2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 212 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та делегування повноважень ліквідатора, відповідно до якого строк ліквідації банку продовжено до 01.03.2018 року включно.

Пунктом 16 статті 2 Закону № 4452 встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону № 4452 вбачається, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 46 Закону № 4452 уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду: строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Суд зазначає, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальним, а тому пріоритетним відносно Податкового кодексу України у правовідносинах стягнення заборгованості з банків, в яких введено тимчасову адміністрацію. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2001цс15.

З матеріалів справи вбачається, що призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» відбулося 02.03.2015 року, а процедуру виведення банку з ринку розпочато ще у грудні 2014 року.

Таким чином, станом на час прийняття оскаржуваних рішень відповідач був обізнаний про ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо».

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд зазначає, що нарахування штрафу позивачу є протиправним, адже на момент винесення оскаржуваних рішень та проведення перевірки у ПАТ «Банк Камбіо» розпочато процедуру ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим та визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0011741205 від 18.05.2016 року та № 0011731205 від 18.05.2016 року.

3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» судові витрати у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. за рахунок бюджетних надходжень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови виготовлений 14.11.2017.