Ухвала суду № 70211903, 06.11.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

06 листопада 2017 року м. Київ № 826/9566/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючого судді О.М.Чудак,

за участю секретаря судового засідання А.В. Стеценко,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Лугинець І.І.,

представників третьої особи ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення її позову до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.06.2017 №35683568,

встановив:

У провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебуває адміністративна справа №826/9566/17 за позовом ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Анастасії Сергіївни (приватний нотаріус), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_7 (ОСОБА_7.), про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.06.2017 №35683568 (оскаржуване рішення).

У судовому засіданні 06.11.2017 ОСОБА_1 заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом:

- заборони будь-яким особам, у тому числі, але не виключно, ОСОБА_7 вчиняти будь-які дії щодо відчуження приміщення НОМЕР_1, площею 19,2 кв.м, розташованого у будинку за адресою: АДРЕСА_1 перший поверх, літера А (приміщення), передачі в оренду та/або користування тощо, заборони будь-яким особам проводити будь-які будівельно-ремонтні роботи у приміщенні, у тому числі проводити зовнішні та внутрішні фасадні, облицювальні, оздоблювальні, штукатурні, слюсарні, малярні, склінні, електромонтажні, шпаклювальні, зварювальні роботи, встановлення електричних систем, улаштування систем водопостачання, газопостачання, каналізації, опалення та кондиціонування повітря, будівельно-монтажних робіт, а також будь-яких інших робіт, пов'язаних зі зміною зовнішнього вигляду об'єкта нерухомого майна;

- заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації, вчиняти дій щодо внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно приміщення.

На обґрунтування зазначено, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 а відтак і співвласником допоміжних приміщень такого будинку, у тому числі приміщення, яке фактично є парадним будинку. Приватним нотаріусом прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - приміщення за ОСОБА_7, яким на даний час здійснюються будівельні роботи у приміщенні без відповідних дозвільних документів. Внаслідок виконання будівельних робіт доступ до приміщення мешканцям будинку заблокований. Однак, приміщення є допоміжним, тобто приміщенням, призначеним для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців.

Крім того, вбачається і очевидна протиправність рішення відповідача від 15.06.2017 №35683568, оскільки згідно з матеріалами проведеної технічної інвентаризації на першому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 наявні дві групи нежитлових приміщень під номерами 7, 8. На поверхових планах інвентаризаційної справи на вказаний будинок немає нежитлового приміщення або групи приміщень, позначених номером 9. На першому поверсі будинку розташовані обслуговуючі приміщення житлової частини. Будь-яких інших приміщень згідно вказаної експлікації на першому поверсі зазначеного будинку немає. А відтак, і відсутні підстави для проведення державної реєстрації прав на нежитлове приміщення.

Більше того, існує і очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам як співвласника приміщення, а також про те, що захист таких прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення у справі судового рішення по суті. Зокрема, ОСОБА_7 не обмежений у праві відчуження приміщення номер 9 чи передачі його в оренду. Третьою особою вже були спроби передати приміщення в оренду, що підтверджується оголошенням в мережі інтернет.

Присутні у судовому засіданні представники приватного нотаріуса та ОСОБА_7 заперечували проти заявленого клопотання та просили залишити його без задоволення.

У свою чергу суд, заслухавши пояснення позивача та її представнка, заперечення представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, визначаючись щодо поданого клопотання, виходив з того, що відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (КАС України), суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Однак, у ході розгляду заявленого клопотання судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даного судового рішення, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь ОСОБА_1

Суд зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

До того ж, адміністративний суд, згідно з нормами КАС України, не наділений повноваженнями вживати заходи забезпечення позову шляхом заборони юридичним та фізичним особам вчиняти певні дії.

Таким чином, перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні представників осіб, які беруть участь у справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість і передчасність заявленого клопотання та, як наслідок, про відсутність підстав для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 117, 118, 160, 186, 254 КАС України, суд

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №826/9566/17, - залишити без задоволення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позву не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Чудак