Постанова № 70211839, 10.11.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 год. 15 хв.

Колегія суддів Херсонського окружного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

суддів: Варняка С.О., Кузьменко Н.А.,

секретар: Васильєва В.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іксора" до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановила:

ТОВ "Іксора" (далі - Позивач) звернулось з позовом до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги в резолютивній частині позовної заяви заявлені тільки до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки ( далі - Відповідач ). До Державної служби України з безпеки на транспорті позовні вимоги не заявлялись.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до ліцензії ТОВ "Іксора" має право на внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автобусами.

Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 23.09.2017 року згідно направлення від 19.09.2017 року проведено перевірку ТОВ "Іксора" щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів, за результатами якої складено акт № 029411.

Як слідує з акту перевірки, транспортний засіб автобус "Сетра" ВТ2886АА 2004 року випуску, який належить ТОВ "Іксора", не відповідає параметрам безпеки та комфортності, чим порушено ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт", п.7.1 Наказу МТЗУ № 285 від 12.04.2017 року. Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" вчинено порушення - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення необхідних документів, перелік яких визначений ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт, а саме відсутній дозвіл у відповідності року випуску транспортного засобу, оскільки ТОВ "Іксора" використовувало транспортний засіб 2004 року випуску, тоді як дозвіл видано на транспортні засоби починаючи з 2008 року.

На підставі зазначеного акту, Відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу серії ВТ № 0020819 від 10.10.2017 р., якою на Позивача за порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн.

Позивач, підтримав позовні вимоги, зазначену постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону ...; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно ч. І абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують регулярні пасажирські перевезення, а саме для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 30 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (далі - Правила), передбачено, що перевезення пасажирів за приміськими та міжміськими маршрутами, які виходять за межі території областей (міжобласні маршрути), здійснюється на підставі дозволу, який видається в установленому законодавством порядку. Витяг з дозволу повинен перебувати в автобусі.

Відповідно до пункту 3.3. Порядку видачі та анулювання дозволу на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.05.2010 р. № 279 встановлено, що до кожного дозволу на перевезення оформлюються витяги з нього у кількості, необхідній для виконання перевезень, обумовлених об’єктом конкурсу.

07.12.2015 р. Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті було видано Позивачу ОСОБА_3 на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному автобусному маршруті загального користування серії УП № 002086 терміном дії з 22.05.2015 р. по 21.05.2020 р. на перевезення пасажирів на міжміському автобусному маршруті загального користування «Херсон-Одеса».

До зазначеного Дозволу видано Витяг з дозволу серії УП № 003794 від 07.12.2015 р., який знаходився в автобусі та був наданий водієм для огляду інспектору під час перевірки.

Таким чином, на виконання ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій автобуса мав та пред'явив особі, яка уповноважена здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, один з документів, на підставі якого він виконував регулярні пасажирські перевезення, а саме ОСОБА_3 та Витяг з дозволу, а отже, з боку Позивача в даному випадку, не мало місця порушення статті 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Автобус «Сетра», державний номер НОМЕР_1, який в той час здійснював перевезення пасажирів на маршруті «Херсон-Одеса», 2004 року випуску, виробництва Німеччини, за параметрами комфортності (пневматична підвіска, телевізор у салоні, тоновані стекла, індивідуальне освітлення, клімат-контроль, конструкція та розташування сидінь та ін.) та пасажироміскістю (42 місця), за усіма показниками вищий, ніж автобус «Еталон», вітчизняного виробництва, 2007 року випуску.

Отже, чинним законодавством України про автомобільний транспорт закріплено забезпечення пасажирів автобусами за параметрами пасажиромісткості, комфортності, технічними та екологічними показниками, а не певним роком випуску транспортного засобу. Використання автобусів відповідного чи вищого класу комфортності, але більш раннього року виготовлення не є правопорушенням і, тим більше, порушенням ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В акті перевірки зазначено, що відсутній не взагалі ОСОБА_3 або Витяг з дозволу, а ОСОБА_3 у відповідності до року випуску транспортного засобу. У автобусі був у наявності Витяг з дозволу встановленого зразка на перевезення пасажирів на відповідному маршруті.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і пояснив, що в ході перевірки встановлено, що транспортним засобом марки «СЕТЛА», державний номер НОМЕР_2, який належить ТОВ «Іксора», надавались послуги з перевезення пасажирів на маршруті «Херсон-Одеса». При здійсненні перевезень у водія відсутній дозвіл з роком виготовлення автобусу починаючи з 2004 року, чим порушив ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, працівниками управління правильно встановлено порушення законодавства, а оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства України, оскільки у водія мав бути належним чином оформлений витяг з Дозволу щодо року виготовлення автобусу, а саме починаючи з 2004 року.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Правовідносини в сфері автобусних перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт", Постановою КМУ від 08.11.2006 року № 567 якою затверджено Порядок здійснення контролю на автомобільному транспорті, Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.04.2007 року № 285 "Про затвердження порядку визначення класу комфортності автобусів, сфери їхнього використання за видами сполучень та режимах руху.

В судовому засіданні та письмових обгрунтуванях сторони посилаються на одні і тіж норми законодавства, а саме на ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", яка визначає перелік документів на підставі яких здійснюються перевезення. В переліку обов'язкових для здійснення перевезень документів зазначено дозвіл на перевезення пасажирів.

До цього дозволу є додаток - "Витяг з дозволу на перевезення пасажирів на міжміському міжобласному маршрутів загального користування", в п.4 якого передбачено відображення категорії, класу автобусів та рік виготовлення.

До дозволу на перевезення вноситься інформація про умови організації перевезень, передбачені Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою КМУ від 18.02.1997 р. № 176, законодавством про захист прав споживачів, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують перевезення пасажирів автомобільним транспортом (забезпечення безпеки, якості перевезень, культури обслуговування). Зокрема, те, що перевізник має право здійснювати перевезення пасажирів на визначених Дозволом рейсах по маршруту, виключно транспортними засобами відповідного класу комфортності, що зазначено у Витязі з дозволу (п. З Умов організації перевезень, зазначених у Дозволі). Також, перевізник дотримується умов обслуговування пасажирів, що ним було запропоновано під час участі у конкурсі, зокрема використання автобусів не нижчої пасажиромісткості, ніж була визначена при проведенні конкурсу (п. 12).

Позивач має зазначений дозвіл та витяг з дозволу. В п. 4 витягу з дозволу позивача зазначено, що на маршруті Херсон-Одеса він може використовувати автобус категорії М3, ІІІ класу, починаючи з 2008 року випуску.

Ці обставини є доведенеми і не спростовуються сторонами.

Але позивач вважає, що він має право на використання автобуса 2004 року випуску, оскільки він є більш комфортабельним - це по-перше, а по-друге в розумінні ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт" позивач мав дозвіл та витяг з нього, пред'явив перевіряючим, що виключає відповідальність передбачену ч.1 абз.3 ст. 60 зазначеного закону.

Відповідач не спроствує наявність дозволу та витягу з нього, але зазначає, що витяг передбачає використання автобусу починаючи з 2008 року. Позивач не мав дозволу на використання транспортного засобу 2004 року.

Крім того, представник відповідача зазначив, що при проведенні конкурсу серед перевізників на здійснення пасажироперевезень, учасники конкурсу обов'язково зазначають в своїх пропозиціях клас, категорію та рік випуску транспортних засобів, які вони пропонують використоувати на певному маршруті. З урахуванням цих критеріїв визначаються переможці конкурсу і ці критерії відображаються в дозвільних документах. Таким чином, самостійна зміна класу, категорії та року випуску фактично нівелює результати конкурсу.

Проаналізувавши всі вищевикладені обставини суд вважає, що позивач зобов'язаний дотримуватись вимог, зазначених у витягу з доволу, які стосуються не тільки категорії та класу, але і року виготовлення. Він погодився з такими умовами здіснення пасажирських перевезень, не вчиняв дій щодо змін зазначених вимог та не оскаржував ці вимоги до центрального органу виконавчої влади яким є Державна служба України з безпеки на транспорті.

Суд погоджується з позицією відповідача викладеною в акті перевірки та на яку він наголошував в судовому засіданні, що у позивача відсутній дозвіл на використання транспортного засобу 2004 року випуску.

Суд не має повноважень давати оцінку класу та комфортності автобуса незалежно від його виробника та марки, оскільки це віднесено до компетенції інших установ. Тому і не можуть бути прийнятні такі обгрунтування позивача про автобус "Сетра" 2004 року які він наводить в судовому засіданні.

Таким чином обставини викладені в акті перевірки обставини є порушенням за яке передбачено відповідальність ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Підстав для скасування потсанови суд не вбачає, оскільки суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161-163 КАС України, колегія суддів,

постановила:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Іксора" про визнання протиправною та скасування постанови Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки серії ВТ № 0020819 від 10.10.2017 року про застосування адміністративно - господарського штрафу - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 листопада 2017 р.

Головуючий: Попов В.Ф.

Судді: Варняк С.О.

ОСОБА_4

кат. 3.7.2