Постанова № 7021165, 01.12.2009, Кіровоградський окружний адміністративний суд

копія

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2009р. №2-а-7409/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Пасічника Ю.П.

при секретарі Турік Л.С.

за участю представників:

- від позивача Благун Б.М., Колісник О.В.,

- від відповідача участі не приймав,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Голованівське ХПП» (надалі - позивач) до Голованівського відділення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000261600/0 від 03.08.2009р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем здійснено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №26/1600/03342830 від 30.07.2009р. В ході перевірки встановлено порушення п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. №168/97-ВР (надалі Закон про ПДВ) та п. 2 Розпорядження КМУ від 01.07.2009р. №757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)», внаслідок чого підприємством занижено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість за червень 2009 року на 4378 грн. Заниження податкового зобовязання відбулося внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту в червні 2009 року сум за податковими деклараціями постачальників, які декларували зобовязання по вказаним операціям у попередніх звітних періодах, що наступили на два і більше звітних періодів раніше ніж даний звітний період. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261600/0 від 03.08.2009р. яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 4597 грн., з яких 4378 грн. основний платіж та 219 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Позивач не погоджується з визначенням йому податкового зобовязання та зазначає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту за червень 2009 року суми ПДВ підтверджених належним чином складеним податковими накладними, при цьому зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить обмежень щодо реалізації платником ПДВ свого права на декларування податкового кредиту, незалежно від дати складання податкових накладних, у звязку з чим просить суд визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представником відповідача надано заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 39) та подано письмові заперечення на позов, якими позов не визнається в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 06.12.2009 року із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

17 липня 2009 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року (а.с. 13-19), якою визначено податковий кредит в сумі 50024 грн.

Згідно Розділу ІІ. додатку №5 вказаної декларації, до складу податкового кредиту позивачем віднесено операції з придбання підтверджені податковими накладними, в т.ч.:

- податкова накладна №317 від 23.07.2007р., постачальник Спец РСП протипожежних робіт, сума ПДВ 1283,33грн. (а.с. 20);

- податкова накладна №319 від 23.06.2007р., постачальник Спец РСП протипожежних робіт, сума ПДВ 169,85 грн. (а.с. 21);

- податкова накладна №10874 від 28.10.2008р., постачальник ДП «Кіровоградстандартметрологія», сума ПДВ 520,78 грн. (а.с. 22);

- податкова накладна №С-О035260 від 17.11.2008р., постачальник ЗАТ «Рур Груп С.А.», сума ПДВ 713,59 грн. (а.с. 23);

- податкова накладна №С-О37147 від 15.01.2009р., постачальник ЗАТ «Рур Груп С.А.», сума ПДВ 965 грн. (а.с. 24);

- податкова накладна №С-О38384 від 18.02.2009р., постачальник ЗАТ «Рур Груп С.А.», сума ПДВ 725,08 грн. (а.с. 25),

всього сума податку на додану вартість, включеного до складу податкового кредиту за вказаними податковими накладними склала 4377,63 грн.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених даних протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

Посадовими особами відповідача 30.07.2009 року проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено акт №26/1600/03342830 від 30.07.2009р. (а.с. 7-10).

В ході перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.2.3., п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ та п. 2 Розпорядження КМУ від 01.07.2009р. №757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)» (в редакції чинній на час проведення перевірки) задекларовано суму податкового кредиту не в період виникнення податкового зобовязання у постачальника. Позивач задекларував податковий кредит в червні місяці 2009 року в той час, як постачальники задекларували суми податкових зобовязань по вказаних операціях у попередніх звітних періодах, які наступили на два і більше звітних періодів раніше ніж даний звітний період. В додатку до акту перевірки (а.с. 10) відповідачем зазначено, які саме суми податкового кредиту, по яким операціям та з якими постачальниками, позивачем неправомірно включено суми до складу податкового кредиту, це:

- постачальник Спец РСП протипожежних робіт, сума ПДВ 1283,33грн.;

- постачальник Спец РСП протипожежних робіт, сума ПДВ 169,85 грн.;

- постачальник ДП «Кіровоградстандартметрологія», сума ПДВ 520,78 грн.;

- постачальник ЗАТ «Рур Груп С.А.», сума ПДВ 713,59 грн.;

- постачальник ЗАТ «Рур Груп С.А.», сума ПДВ 965 грн.;

- постачальник ЗАТ «Рур Груп С.А.», сума ПДВ 725,08 грн.

Обґрунтовуючи порушення допущені позивачем відповідач зазначає, що відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. Закону про ПДВ датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобовязань встановлені п. 7.3. ст. 7 Закону про ПДВ).

Виходячи із вищевикладеного, на думку відповідача, до податкового кредиту позивачем безпідставно включено операції з придбання на загальну суму 4377,63 грн.

У звязку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261600/0 від 03.08.2009р. яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 4597 грн., з яких 4378 грн. основний платіж та 219 грн. штрафна (фінансова) санкція.

Суд приходить до висновку, що доводи відповідача не ґрунтуються на нормах закону, а тому позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Право субєкта господарювання на податковий кредит визначається Законом про ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 5 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Інших умов визначення дати виникнення у платника податку права на податковий кредит Закон про ПДВ не містить.

Отже, датою виникнення права на податковий кредит є не дата виписування податкової накладної, а дата її отримання.

Крім того, чинним законодавством не встановлено обмежень щодо можливості коригування і уточнення суми податкового кредиту платником податку на додану вартість, а також можливості відображення в податковому обліку податкових накладних, виписаних в іншому, ніж звітний, податковому періоді.

В абз. 1 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (надалі Закон №2181) визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону №2181 передбачає можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок у показниках раніше поданої податкової декларації (з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 цього Закону) шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення відповідних показників у складі податкової декларації.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок подається за формами, визначеними в додатках до вказаного Порядку.

Згідно п.п. 15.3.1. п. 15.3 ст. 15 Закону №2181 заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Враховуючи вказані положення Закону №2181, у разі, якщо зміна суми компенсації вартості товарів чи повернення товарів відбувається протягом 1095 днів з періоду, в якому були визначні податкові зобовязання з податку на додану вартість, то платник податку може застосувати норми п. 4.5. ст. 4 Закону №2181 і відкоригувати податкові зобовязання з податку на додану вартість, в визначні 1095 днів.

Разом з цим норми Закону №2181 (п. 5.1. ст. 5, п. 17.2. ст. 17) прямо дозволяють платнику податків уточнювати подані ним раніше декларації.

Стосовно застосування відповідачем до вказаних правовідносин норм п. 2 Розпорядження КМУ від 01.07.2009р. №757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки та збори.

Згідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.91р. №1251-XII, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Кабінет Міністрів України може встановлювати виключно розмір і механізм сплати збору у вигляді цільової надбавки до діючих тарифів на електроенергію і теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затверджених тарифів на природний газ для споживачів всіх форм власності.

Одним з основних завдань Кабінету Міністрів України згідно п. 3 ст. 116 Конституції України і п. 3. ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16.05.2008р. №279-IV є забезпечення проведення встановленої законами податкової політики.

Як виходить із статей 116 Конституції України та ст. 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями змінювати порядок декларування і механізм сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Із змісту п. 2 Розпорядження КМУ від 01.07.2009р. №757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виходить, що він направлений на зміну механізму сплати податку на додану вартість.

Виходячи з цього відповідач в своїх діях керувався нормативно-правовим актом, який протирічить переліченим нормам, та є таким, що винесений всупереч наданим Кабінету Міністрів України повноваженням та з їх перевищенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Згідно з п. 11.4. ст. 11 Закону про ПДВ зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону.

Отже, положення п. 2 Розпорядження КМУ від 01.07.2009р. №757-Р «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів)», якими керувався відповідач, в частині встановлення обмеження права платника податків відображати в податковому обліку податкові накладні, виписані в іншому, ніж звітний, податковому періоді, рівно, як і уточнювати показники раніше поданих декларації, суперечать чинному законодавству України.

Таким чином, в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт неправомірного визначення відповідачем позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення №0000261600/0 від 03.08.2009р. є протиправним, а саме рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000261600/0 від 03.08.2009р.

Присудити позивачеві з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складено 06.12.2009р.

Суддя підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.