Постанова № 70211520, 09.11.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 р. Справа № 818/711/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/711/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Приватний підприємець ОСОБА_3 (далі позивач, ПП ОСОБА_3В.) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС в Сумській області (далі відповідач, ГУ ДФС в Сумській області) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання за податком на доходи фізичних осіб на суму 99460,68 та штрафними санкціями на суму 24865,17 грн., визнати протиправним і скасувати податкове рішення № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за нарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.05.2017 про донарахування 94257,59 грн. єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та штрафних санкцій в розмірі 4517,30 грн. за 2014 рік та 15237,69 грн. за 2015 рік, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017р. № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем військовий збір на суму 6440,57 грн. за податковими зобов'язаннями та 1610,14 грн. за штрафними санкціями, визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.05.2017р. № Ф-0001841303 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені на суму 94257,59 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що спірні рішення винесено відповідачем неправомірно, оскільки у позивача в наявності всі первинні документи, що підтверджують заявлені в деклараціях суми.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в їх задоволенні, спірні рішення вважає обґрунтованими та правомірними. Зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено факти завищення позивачем суми валових витрат за перевіряємий період, безпосередньо повязаних із одержанням доходу, в зв'язку із чим позивачу донараховано суму податку з доходів фізичних осіб, а також винесено вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, застосовані штрафні санкції.

Суд, заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що з 21.03.2017р. по 03.04.2017р. на підставі наказу № 241 від 06.03.2017р. ГУ ДФС у Сумській області була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.09.2014р. по 31.12.2016р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 25.09.2014р. по 31.12.2016р. ПП ОСОБА_3

На підставі проведеної перевірки 19.04.2017р. відповідачем складений акт № 184/18- 28-13-03-15/2364404559/32, в якому зазначено про порушення п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1. п. 177.2, п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведеною перевіркою донараховано до сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб в сумі 99460.68 грн,, в тому числі по періодах: за 2014 рік - 18905,65 грн., за 2015 рік - 80555,03 грн.; п. 126.1. ст. 126 ПК України у звязку із чим нараховано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати податкових зобовязань за 2015 рік з податку на доходи фізичних осіб; п.п.п 163.1..1 п. 163.1. ст. 163, п. 176.1. ст. 176 ПК України нараховано до сплати в бюджет військового збору в сумі 6440,57 грн., в тому числі за 2015р. на 6440,57 грн., п.п. 177.5.1. п. 177.5 ст. 177 ПК України у звязку із несвоєчасною сплатою авансових внесків з податку на дохід фізичних осіб; п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7. П. 4 ч. 1 ст. 1, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», приватному підприємцю проведеною перевіркою нараховано до сплати в бюджет єдиного внеску в сумі 94257,59 грн., в тому числі за 2014 рік - 18069,14 грн., за 2015 рік - 76188.45 грн.; п.8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у звязку з чим нараховані штрафні санкції за санкції за порушення граничних термінів сплати податкових зобовязань за 2015 рік з єдиного соціального внеску, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», що відбулось в наслідок порушення строків подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів за червень 2015р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом 05.05.2017р. прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017р. № НОМЕР_1 про суму нарахованого (збільшеного) грошового зобовязання за платежем - податок на доходи фізичних осіб в розмірі 124325,85 грн., яке складається із 99460,68 грн. за податковими зобовязаннями та 24865,17 грн. за штрафними санкціями (за 2014рік донараховано 18905,66 грн., та за 2015 рік донараховано 80555,03 грн.). В подальшому, в зв'язку із зазначеним донарахуванням, податковим органом було винесено рішення № НОМЕР_2 від 04.05.2017р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 19754,99 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017р. № НОМЕР_3 про суму нарахованого (збільшеного) грошового зобовязання за платежем - військовий збір в розмірі 8050,71 грн., яке складається із 6440,57 грн. за податковими зобовязаннями та 1610,14 грн. за штрафними санкціями; сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.10.2016р. за № НОМЕР_4 в сумі 94257,59 грн.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятих спірних рішень, відповідач посилається на наступне.

Так, відповідно до вимог п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці, які знаходяться на загальній системі оподаткування, повинні формувати у податковому обліку та декларувати витрати, безпосередньо повязані з отриманням доходів. Для визначення чистого оподатковуваного доходу відповідно до вимог вказаного підпункту враховуються не всі витрати, понесені фізичною особою-підприємцем в процесі ведення господарської діяльності, а лише витрати, безпосередньо повязані з отриманням доходу від того чи іншого задекларованого цією фізичною особою-підприємцем виду діяльності. Спочатку визначається сума загального (валового) доходу від того чи іншого виду діяльності, потім списуються витрати під визначений дохід. Так передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, дія яких не поширюються на фізичних осіб-підприємців.

Як зазначала в судовому засіданні представник відповідача, на фізичних осіб-підприємців поширюється порядок визначення витрат, визначений п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, який у редакції 2014 року містив посилання на розділ III Податкового кодексу України щодо порядку визнання витрат. Так, пунктом 138.4 ст. 138 розділу III Податкового кодексу України у редакції 2014 року було визначено: «витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг». Тому, якщо товари, придбані в процесі ведення фізичною особою-підприємцем господарської діяльності, не було реалізовано, то витрати, понесені на їх придбання, не повинні враховуватись при визначенні чистого оподатковуваного доходу.

Пункт 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України у редакції 2015 року вже містить конкретний перелік витрат, але знову ж таки безпосередньо повязаних з отриманням доходів. Безпосередня повязаність витрат з отриманням доходів передбачає відображення в Книзі обліку доходів і витрат (податковому обліку фізичної особи-підприємця) сум валових доходів від того чи іншого виду діяльності, а також списання сум витрат, безпосередньо повязаних із сумами валових доходів. Витрати мають відображатися не по датах їх виникнення, а після відображення доходів.

Всупереч вимогам п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України позивач у Книзі обліку доходів і витрат відображав витрати не у звязку з виникненням доходів, а по датах фактичного придбання товарів.

У зв'язку з необхідністю перевірки правильності визначення позивачем чистого оподатковуваного доходу, за виписками з банківських рахунків було перевірено суми отриманих доходів від двох задекларованих позивачем видав діяльності:

45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів,

45.32. - Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Представник відповідача зазначила, що зазначений розподіл за видами діяльності не вплинув на загальний розмір валових доходів за відповідні звітні періоди.

У зв'язку з необхідністю перевірки повноти та правильності відображення витрат з метою визначення чистого оподатковуваного доходу під час перевірки досліджувались всі надані позивачем на перевірку документи, опис яких міститься на стор. 7-8 акта перевірки.

Витрати по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів визначались на підставі наданих позивачем на перевірку договорів, рахунків-фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт та платіжних розрахункових документів, було складено перевіряючими відповідні додатки, в який міститься інформація про надані ПП ОСОБА_3 на перевірку документи.

Витрати на придбання використаних під час надання послуг запасних частин були враховані посадовими особами контролюючого органу у складі витрат від роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Витрати, безпосередньо повязані з отриманням доходів від роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, включають в себе витрати на придбання ТМЦ, витрати на оплату праці та інші витрати ( розрахунково-касове обслуговування банку, доставка товару тощо). Придбання ТМЦ підтверджується накладними, банківськими виписками та чеками.

Для визначення сум чистого оподатковуваного доходу від роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів під час документальної перевірки позивача було проведено співставлення номенклатури товару за податковими накладними, оформленими на придбання та реалізацію товару.

За результатами дослідження наданих позивачем на перевірку первинних документів та податкових накладних було встановлено завищенням позивачем витрат на суми придбаних, але не реалізованих ТМЦ (валовий дохід від реалізації яких позивачем не визначався) на загальну суму 543 694,64 грн. Результати співставлення вартості придбаних ТМЦ з сумами отриманого від реалізації ТМЦ доходу відображено на стор. 15-18 акта перевірки. Встановлене перевіркою порушення, як зазначає відповідач, стосується 2014 та 2015 звітних років. Сума витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів від обох задекларованих позивачем видів діяльності за 2014 рік повинна становити 126 765,38 грн., тоді як за даними декларації позивача визначено витрати за 2014 рік у розмірі 241 092,03 грн. Сума витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходів за 2015 рік повинна становити 861 034,3 грн., тоді як за даними декларації позивача визначено витрати за 2015 рік у розмірі 1 290 402,29 грн. Результати перевірки правильності визначення позивачем витрат наведено на стор. 19-20 акта перевірки. Суми підтверджених за результатами перевірки витрат, повязаних з отриманням від роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів доходів (стор. 15-17 акта) зазначені у графі «вартість ТМЦ, що реалізовані» документально підтверджених витрат у таблицях, що розкривають структуру валових витрат за даними перевірки.

Представник податкового органу звертала увагу суду на те, що пунктом 44.1 ст. 44 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України передбачено обовязки платників податків підтверджувати дані податкової звітності первинними документами та надавати на перевірку у повному обсязі всі документи, що належать або повязані з предметом перевірки. Тому використання позивачем ТМЦ для одержання доходу від здійснення технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів має бути підтверджено наданими контролюючому органу на документальну перевірку належним чином оформленими первинними документами. Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, «у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності». Калькуляції на підтвердження використання придбаних ТМЦ у процесі технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів на перевірку позивачем не надавались. В зв'язку із тим, що позивачем не було надано додатковий документів, зокрема, калькуляції на надані послуги технічного обслуговування транспортних засобів, тому документи на підтвердження витрат у розмірі 543 694,64 грн., безпосередньо повязаних з отриманням доходів, у позивача вважаються відсутніми в силу закону, а саме п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Також в судовому засіданні представник відповідача зазначала щодо методології проведення розрахунку валових витрат позивача. Так, контролюючим органом самостійно було проведено розподілення ПП ОСОБА_3 видів підприємницької діяльності за результатами річного декларування за період 2014-2015 роки встановлено здійснення господарської діяльності та отримання доходу від роздрібної торгівлі та надання послуг по технічному обслуговуванню автотранспортних засобів. Перевіряючими, у відповідності до розшифровки КВЕД було проведено перерозподіл витрат, який ґрунтувався на тому, що для визначення валових витрат були взяті накладні на реалізацію автомобільних запчастин та обладнання, яке реалізовувалось ПП ОСОБА_3 за період 2014-2015 роки, а в подальшому визначено номенклатуру реалізованого товару, з накладних на придбання товару було визначено собівартість реалізованих товарів за їх асортиментом, що відображено на стор. 15-18 Акту перевірки. Крім того, собівартість товарів, зазначених в замовленнях-нарядах та реалізованих ПП ОСОБА_3 включена до поточного розділу витрат та впливає на суму чистого оподатковуваного доходу за відповідний період.

Суд не погоджується із висновками податкового органу, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ПП ОСОБА_3 здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, займається технічним обслуговуванням та ремонтом транспортних засобів.

Відповідно до п. 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під час проведеної перевірки, податковим органом встановлено, що згідно з проведеним аналізом по розрахункам з контрагентами заборгованість з постачальниками за період з 25.09.2014р. по 31.12.2016р. становить 370,8 тис. грн., а заборгованість з покупцями за період з 25.09.2014р. по 31.12.2016р. становить 22,34 тис. грн. Разом із тим, відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 - розрахунки із постачальниками - заборгованість за зазначений період становить 299,6 тис. грн.., а відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 розрахунки із покупцями заборгованість за зазначений період становить 96,7 тис. грн., що відображено в акті перевірки.

Податковим органом було проведено перевірку правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, повязаних із здійсненням господарської діяльності, встановлено завищення суми валових витрат за 2014-2015 рік на суму 543694,64 грн. Завищення, на думку перевіряючих, відбулось внаслідок включення до валових витрат вартості ТМЦ, що не були реалізовані, а тому податковим органом встановлено, що ПП ОСОБА_3 було завищено валові витрати за 2014 рік на суму 114326,25 грн., та за 2015 рік - 429368,0 грн. , в зв'язку із тим, що ПП ОСОБА_3 було включено до вартості ТМЦ товар, який фактично не був реалізований.

Відповідно до норм п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України (в редакції станом на 25.09.2014р.) витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат па оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Згіднно п. 138.8.1 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином витрати ПП ОСОБА_3, понесені у зв'язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується. Даний висновок суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, що відображена в постанові від 14.03.2017 N 21-1513а16 щодо визначення витрат.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено ту обставину, що перевіряючими було враховано, що при наданні послуг контрагентам з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів ПП ОСОБА_3 витрачались ТМЦ, придбані в у звітному періоді. Такі витрати ТМЦ, придбаних у звітному періоді, зазначались в калькуляції до наданих послуг, підставою для оплати яких контрагентами були документально підтверджені, зокрема договорами, рахунками, актами наданих послуг.

Слід зазначити, що у 2014 -2015 р.р. ПП ОСОБА_3 надавались послуги з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів. До собівартості наданих послуг входили матеріали, які використовувались для надання таких послуг, про що зазначалось у калькуляції наданої послуги. Таким чином, відповідно до калькуляції наданих послуг ТМЦ, придбані в поточному періоді використовувались для здійснення ремонту та обслуговування автотранспортних засобів та складали собівартість наданих послуг.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Документально підтверджені витрати вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду, та підтверджені документами.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, п. 177.2., п. 177.3, 177.4 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, порушення позивачем п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 та п. 177.4 ст. 177 ПК України відсутнє, так як не було завищено валові витрати за 2014 рік на суму 114326,65 грн., та вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за 2014 рік становить 59100,00 грн., а висновки податкового органу про завищення вартості ТМЦ на 114326,65 грн. за 2014 рік, а також висновки про завищення валових витрат за 2015 рік на суму 429368.0 грн., та вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей за 2015 рік становить 331460,00 грн., а тому висновки податкового органу про завищення вартості ТМЦ на 429368,0 грн. за 2015 рік не підтверджуються матеріалами справи.

Стосовно посилання представника відповідача на те, що документи, які долучені до матеріалів справи не були надані не перевірку перевіряючим, слід зазначити наступне.

Так, представниками відповідача надано до матеріалів справи опис документів, які були використані під час проведеної перевірки. Разом із тим, посилання в акті перевірки на складений перелік таких документів відсутній, він не зазначений як додаток до акту перевірки, в акті не зазначено скільки аркушів такого переліку було складено податковим органом. Міститься лише перелік документів із відсутністю інформації на останній сторінці про загальну кількість таких документів та сторінок такого опису, скріплених підписом позивача.

Посилання представників відповідача на те, що сторінки були підписані позивачем, не підтверджують факт наявності інших документів, оскільки не містить кількість сторінок такого переліку. Даний перелік документів не може бути беззаперечним доказом відсутності під час здійснення перевірки документів у позивача. Стосовно посилання представників відповідача на те, що ПП ОСОБА_3 не було надано заперечення на акт перевірки та надані інші документи для врахування їх податковим органом, а тому вони вважаються відсутніми, суд зазначає, що згідно акту перевірки неможливо взагалі встановити правомірність розрахунків відповідача, а складені описи не є додатком до акту перевірки, позивачу не надавався, не містить інформації щодо кількості сторінок, що в свою чергу не підтверджує обєм тих документів, які повинен був дослідити та які були досліджені податковим органом під час перевірки.

В судовому засіданні позивач ПП ОСОБА_3 надав пояснення, що перевірка його діяльності була вперше, ним були надані всі документи, які стосувалися перевіряємого періоду. Слід зазначити, що в акті перевірки відсутня повна інформація відносно того, на підставі яких документів був зроблений податковим органом поділ та визначена структура валових витрат за 2014 та 2015 р.р.

В судовому засіданні представники відповідача зазначали, що ними не були враховані витрати вартості ТМЦ, що не були реалізовані, зокрема під час надання послуг із технічного обслуговування автотранспорту. Судом визнаються такі твердження необґрунтованими та безпідставними, оскільки ТМЦ за перевіряємий період були використані позивачем під час надання послуг із технічного обслуговування, детально такі витрати зазначалися у калькуляції та замовленні-наряді та відображені в загальній сумі у видаткових накладних. В подальшому, представники відповідача зазначили, що інспекторами були досліджені всі реалізовані ТМЦ під час надання послуг із технічного обслуговування, включені до розрахунків, що суперечить наданим раніше поясненням, що калькуляції до замовлень-нарядів позивачем не надавалися на перевірку.

Таким чином, контролюючим органом безпідставно не враховані зазначені первинні документи, які підтверджують правомірність відображення позивачем у складі витрат господарських операцій з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів. В зв'язку із відсутністю зазначеного порушення щодо завищення валових витрат необґрунтованими визнаються судом і повязані із цим донарахування щодо грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та суми військового збору, сформована вимога.

Враховуючи вищевикладене, при розгляді справи відповідачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджували висновки перевіряючих, викладених в акті перевірки, спростовували б твердження позивача щодо структури сформованих ним валових витрат та підтверджували б позицію відповідача про віднесення до їх складу вартості товару, який не був використаний в господарській діяльності позивача.

За таких обставин, суд вважає необхідним скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 04.05.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 124325,85 грн., скасувати рішення про нарахування штрафних санкцій від 04.05.2017 року № НОМЕР_2 на загальну суму 19754,99 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2017 року № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання по військовому збору в розмірі 8050,71 грн., скасувати вимогу про сплату боргу від 04.05.2017 року № Ф-0001841303 на суму 94257,59 грн.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в загальному розмірі 2560 грн., сплачені платіжним дорученням №100 від 15.05.2017р. та №116 від 26.05.2017р., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 04.05.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 124325,85 грн.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Сумській області про нарахування штрафних санкцій від 04.05.2017 року № НОМЕР_2 на загальну суму 19754,99 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 04.05.2017 року № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання по військовому збору в розмірі 8050,71 грн.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу від 04.05.2017 року № Ф-0001841303 на суму 94257,59 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 39456414) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (40007, м. Суми, вул. Василівська, 27, ідентифікаційний код НОМЕР_5) витрати на оплату судового збору в сумі 2560,00 грн. (дві тисячі пятсот шістдесят гривень).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 14.11.2017

Суддя С.М. Гелета