Постанова № 70211396, 07.11.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного центру зайнятості до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Полтавський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області), у якому позивач просив:

визнати незаконними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2017 з примусового виконання постанов від 27.06.2017: про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн;

зобов’язати головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібну Юлію Анатоліївну скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2017 з примусового виконання постанов від 27.06.2017: про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанови державного виконавця від 27.06.2017 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн, прийняті у межах виконавчого провадження №40466245, оскаржені Полтавським обласним центром зайнятості до суду, судом відкрито провадження в адміністративній справі №816/1185/17, а тому державним виконавцем передчасно та без достатніх на те підстав відкриті виконавчі провадження з їх примусового виконання.

Відповідачі позов не визнали, у наданих до суду письмових запереченнях представник відповідачів просила відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому зазначила, що дії державного виконавця відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", є правомірними та обґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідачів проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

На виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало виконавче провадження №40466245 з примусового виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 у справі №816/2296/13-а про зобов'язання Полтавського обласного центру зайнятості виплатити ОСОБА_3 компенсацію за невикористані в 2011 році дні відпустки.

У межах даного виконавчого провадження державним виконавцем 27.06.2017 прийняті постанови:

про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення без поважних причин у розмірі 10200,00 грн;

про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн;

про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 102,00 грн.

Крім того, державним виконавцем 27.06.2017 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №40466245 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника).

На підставі згаданих вище постанов від 27.06.2017 державним виконавцем 05.09.2017 відкриті виконавчі провадження:

№54622805 з виконання постанови від 27.06.2017 №40466245 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн;

№54623031 з виконання постанови від 27.06.2017 №40466245 про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн;

№54623182 з виконання постанови від 27.06.2017 №40466245 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Не погодившись з діями державного виконавця щодо прийняття постанов про відкриття зазначених виконавчих проваджень, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як визначено пунктом 5 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною першою статті 5 згаданого Закону визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії /частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"/.

Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Крім того, за змістом пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1302/29432, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону. У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

А відповідно до пункту 7 розділу IX цієї Інструкції, при виконанні рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, у разі якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках, виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. Після завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо виконавчий збір, витрати виконавчого провадження, основна винагорода приватного виконавця та штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавчі провадження за відповідними постановами та вживає заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом, шляхом звернення стягнення на кошти та інше належне боржнику майно.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн, а також стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн та витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн прийняті в межах виконавчого провадження №40466245, що стосувалось виконання судового рішення про зобов’язання боржника вчинити певні дії.

У рамках згаданого виконавчого провадження державним виконавцем 27.06.2017 прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №40466245 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" (у зв'язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2017 у справі №816/1187/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування постанови від 27.06.2017 ВП №40466245 про закінчення виконавчого провадження відмовлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця з відкриття окремих виконавчих проваджень щодо виконання постанов від 27.06.2017 про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, є правомірними та обґрунтованими.

До того ж, суд зауважує, що самі по собі дії державного виконавця щодо відкриття виконавчих проваджень жодним чином не порушують права позивача, адже права останнього можуть бути порушені виключно рішеннями, що набули форму згаданих вище постанов від 27.06.2017. Разом з цим, відповідні постанови позивачем оскаржені до Полтавського окружного адміністративного суду та судом відкрито провадження в адміністративній справі №816/1185/17.

Водночас суд звертає увагу на те, що оскарження боржником постанов про накладення штрафу, стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження до суду не є підставою для зупинення виконавчого провадження з їх виконання.

За таких обставин, у задоволенні позову Полтавського обласного центру зайнятості в частині вимог про визнання незаконними дій головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2017 з примусового виконання постанов від 27.06.2017: про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн належить відмовити.

Так само, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов’язання головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області Дрібної Юлії Анатоліївни скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2017 з примусового виконання постанов від 27.06.2017: про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, про стягнення виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 102,00 грн, адже у державного виконавця відсутні відповідні повноваження.

Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, постанова державного виконавця може бути скасована виключно начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або судом.

У межах даного судового провадження позивачем не заявлені вимоги про скасування постанов від 05.09.2017 про відкриття виконавчих проваджень.

Натомість з огляду на статус позивача як органу державної влади, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, адже наведене не відповідатиме завданням адміністративного судочинства, що визначені частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач від сплати судового збору звільнений, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного центру зайнятості до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2017 року.

Суддя (підпис) О.О. Кукоба