Постанова № 70211317, 10.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4685/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2017 року

10год. 00хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Аракелян М.М.

За участю секретаря – Гуманенко В.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_2 – за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства “Мальва” до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Малого приватного підприємства “Мальва”, в якій позивач просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0027411406 від 22.08.2017р. (сума штрафних санкцій – 30110,00 грн.) та №0011454006 від 23.08.2017р. (сума штрафних санкцій – 53449,70 грн.).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 03.08.2017р. посадовими особами Головного управління ДФС України в Одеській області на підставі Наказу начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 №3371 від 03.08.2017 р. було проведено фактичну перевірку Малого приватного підприємства “МАЛЬВА” з питань додержання суб’єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. За результатами проведеної перевірки було складено Акт, в якому зазначалося, що в порушення вимог п. 12 ст. З ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та п. 2.6. Глави 2 Положення “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” у барі-крамниці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 70/1 та належить МПП “Мальва”, не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не надані накладні на алкогольні напої на суму 26 724,85 грн. Також в ході перевірки встановлено не оприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) сум готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на загальну суму 2622,0 грн., а саме згідно Z-звіту від 30.03.2017 р. №1836 на суму 1040,0 грн., згідно Z -звіту від 31.03.2017 р. №1837 на суму 817,0 грн., згідно Z-звiтy від 03.08.2017р. №1961 на суму 765,0 грн. 29.08.2017р. МПП «Мальва» було отримано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0027411406 від 22.08.2017 року та №00114540006 від 23.08.2017 року. На думку позивача, під час проведення фактичної перевірки МПП “Мальва” на предмет додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов’язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального, посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області було допущено порушення вимог чинного законодавства щодо процедури проведення інвентаризації активів та зобов’язань та оформлення її результатів. Позивач зазначає, що книга обліку розрахункових операцій МПП “Мальва” зареєстрована та офромлена відповідно до вимог чинного законодавства України, а Z-звіти №1836 на суму 1040,0 грн., №1837 на суму 817,0 грн., №1961 на суму 765,0 грн., на які посилається ГУ ДФС в Одеській області у своєму повідомленні-рішенні від 22.08.2017 р., роздруковані та вклеєні до неї. Отже, зазначені вище грошові кошти оприбутковані належним чином у відповідності до норм чинного законодавства України.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2017 року підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що на підставі Наказу від 03 серпня 2017 року №3371 та направлень від 03.08.2017 року №1020 та №1021 проведено фактичну перевірку Малого приватного підприємства «Мальва» у барі-крамниці у м.Одеса, вул.Ак.Корольова,70/1.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт №440/15-32-40-06/13913759 від 14.08.2017 року, в якому зазначені наступні порушення МПП «Мальва»: порушення вимог п. 12 ст. 3 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та п. 2.6. Глави 2 Положення “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” у барі-крамниці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 70/1 та належить МПП “Мальва”, не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не надані накладні на алкогольні напої на суму 26 724,85 грн.; неоприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) сум готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на загальну суму 2622,0 грн., а саме згідно Z-звіту від 30.03.2017 р. №1836 на суму 1040,0 грн., згідно Z-звіту від 31.03.2017 р. №1837 на суму 817,0 грн., згідно Z-звіту від 03.08.2017р. №1961 на суму 765,0 грн.

На підставі Акту від 14.08.2017р. ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення №0027411406 від 22.08.2017 року (сума штрафних санкцій 13110,00 грн.) та №00114540006 від 23.08.2017 року (сума штрафних санкцій 53449,70 грн.).

Позивач не погоджується з такими нарахуваннями оскаржуваними рішеннями, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню, що зумовило звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до пп. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пп. 80.2.5 п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності однієї з підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків,а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що проведена фактична перевірка МПП «Мальва» здійснена податківцями в рамках виконання своїх функцій, як контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напої та тютюнових виробів, пального.

Як зазначено у висновках Акту від 14.08.2017 року, позивачем порушено п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та п. 2.6. Глави 2 Положення “Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” у барі-крамниці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 70/1 - не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не надані накладні на алкогольні напої на суму 26 724,85 грн.; неоприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) сум готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на загальну суму 2622,0 грн., а саме згідно Z-звіту від 30.03.2017 р. №1836 на суму 1040,0 грн., згідно Z-звіту від 31.03.2017 р. №1837 на суму 817,0 грн., згідно Z-звіту від 03.08.2017р. №1961 на суму 765,0 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку експертного дослідження №323 від 22.09.2017 року встановлено, що висновки податкового органу в частині, що стосується неналежного оприбуткування сум готівкових коштів в книгах обліку розрахункових операцій на загальну суму 2622,00 грн. та висновки щодо відсутності товарних накладних на алкогольні напої на суму 26724,85 грн. документально не підтверджуються. Разом з тим товар, що знаходився на обліку у МПП «Мальва» на реалізації станом на 04.08.2017 року документально підтверджується на загальну суму 59745,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р., оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Розрахункова книжка (далі - РК) - належним чином зброшурована та прошнурована зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) у випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій;

Реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, у якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій під час продажу товарів (надання послуг), операцій з купівлі - іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Пунктом 2.6 цього Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Тобто операція з оприбуткування готівки в касу є касовою операцією, яка супроводжується проведенням сукупності дій, що здійснюється продавцем для

Таке оформлення супроводжується складанням необхідних первинних та інших розрахункових документів, дані яких вносяться до касової книги, книги обліку доходів і витрат, книги обліку розрахункових операцій.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Пунктом 3.2 Положення № 637 підтверджує, що готівкові розрахунки з застосуванням РРО мають свої особливості та оформляються відповідно до інших нормативних актів. Касові операції, що проводяться відповідно зо ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до п. 6 Розділу 4 «Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 р. №547 використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстраторі розрахункових операцій, передбачає: наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям, записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі КОРО.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що за даними книги обліку розрахункових операцій №1551004221р/007 (сторінки 68-69) містяться наступні підклеєні Z-звіти: від 30.03.2017 року №1836 на суму 1040,0грн. та від 31.03.2017 року №1837 на суму 817,0грн. про обіг готівки за якими відображено на сторінках 72-73 книги. За даними книги обліку розрахункових операцій №1551004221р/008 (сторінка 51) міститься підклеєний Z-звіт від 03.08.2017 року №1961 на суму 765,0грн.

Вищезазначене свідчить про документальне підтвердження оприбуткування готівкових коштів на суму 2 622,00грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.

Відповідно до п. 12 ст. З ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Відповідно до ст. 20 ЗУ “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З вищевикладеного вбачається, що обов'язок, покладений на господарюючого суб'єкта, щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не включає в себе ведення та зберігання документів обліку, за якими такі товари придбавались, саме в місці реалізації товарів.

Суд вважає обґрунтованою позицію позивача щодо неможливості встановлення відсутності накладних на відповідні алкогольні напої на конкретну суму 26 724,85 грн. без здійснення співставлення фактичної їх наявності за місцем реалізації з даними бухгалтерського обліку МПП “Мальва”, що в свою чергу можливо лише в рамках процедури інвентаризації.

Згідно з ч.1 ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань.

Відповідно до п. 5 Положення “Про інвентаризацію активів та зобов’язань” №879 від 02.09.2014 року, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов’язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема виявлення фактичної наявності активів та встановлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до абз. 4 п.4.2 Розділу III «Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 р. №727 зазначено, що у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Відповідно до п.1, п. 2, статті 9. Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції або по її завершенню. Первинні документи обов’язково повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа(форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складений документ, зміст та обсяг господарської операції, її одиниця виміру, посади відповідальних осіб.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що документальним підтвердженням оприбуткування товару є належним чином оформлені первинні документи, на даних яких базується бухгалтерський облік.

Як встановлено судом, Відповідачем не зазначено в акті перевірки та не надано до суду жодного належного та допустимого доказу в підтвердження дійсної відсутності первинних документів (накладних на алкогольні напої) на час проведення фактичної перевірки у МПП «Мальва».

Виходячи із положень статті 17 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не довів суду законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які ґрунтуються на непідтверджених в ході судового розгляду висновках Акту перевірки №440/15-32-40-06/13913759 від 14.08.2017 року.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги Малого приватного підприємства «Мальва» підлягають задоволенню, а оскаржені податкові рішення скасуванню як протиправні.

Враховуючи те, що позовні вимоги МПП «Мальва» задоволені, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судовий збір, сплачений за подання даного адміністративного позову у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись ст.94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов малого приватного підприємства «Мальва» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0027411406 від 22.08.2017р.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0011454006 від 23.08.2017р;

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь малого приватного підприємства «Мальва» суму сплаченого судового збору в розмірі 1600,00(одна тисяча шістсот)грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2017 року.

Суддя М.М. Аракелян

.