Постанова № 70211308, 10.11.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1815/17

10 листопада 2017 р.м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

при секретарі судового засідання Павловського Ю.Б.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" звернулося у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 17.05.2017, яким визначено суму грошового зобовязання за порушення перерахування суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК) в розмірі 315931,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено камеральну перевірку ТОВ "Агрофірма "Дружба" щодо порушення правил перерахування суми податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, згідно статті 209 ПК. За результатами перевірки складено акт від 20.04.2017 № 1433/19-00-1201/7/31877338, на підставі якого відповідач виніс податкове повідомлення - рішення форми "Ш" № НОМЕР_1 від 17.05.2017, яким визначено суму грошового зобовязання за порушення перерахування суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 ПК в розмірі 315931,80 грн. Винесене відповідачем зазначене податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

За результатами зазначеної перевірки встановлено, що позивач порушив терміни перерахування суми податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства на спеціальний рахунок відповідно до статті 209 ПК, чим порушив пункт 203.2 статті 203 ПК. Проте, позивач не погоджується з такими висновками, оскільки ТОВ "Агрофірма "Дружба" є сільськогосподарським підприємством, а тому застосування норм статті 203 ПК, що регламентує розрахунки з бюджетом до норми що регламентує порядок, за яким сума податку на додану вартість не підлягає сплаті до бюджету, а залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства є неправомірним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що оскаржені дії відповідача щодо винесення на підставі акта перевірки від 20.04.2017 № 1433/19-00-1201/7/31877338 податкового повідомлення рішення форми "Ш" № 000311204 від 15.05.2017 здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та посилаючись на пояснення викладені у письмовому запереченні, просив у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба" зареєстроване як юридична особа 15.04.2003 Теребовлянською районною державною адміністрацією.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Суд встановив, що 20.04.2017 працівниками Головного управління ДФС у Тернопільській області на підставі підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 та підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК проведено камеральну перевірку ТОВ "Агрофірма "Дружба" щодо порушення правил перерахування суми податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, згідно статті 209 ПК.

За результатами перевірки складено акт від 20.04.2017 № 1433/19-00-1201/7/31877338, у якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 203.2. статті 203, пункту 209.2. статті 209 ПК, а саме несвоєчасно перерахував суми ПДВ, що залишилися у розпорядженні підприємства на його спеціальний рахунок підприємства в сумі 2511166,30 грн.

На підставі акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення - рішення форми "Ш" № НОМЕР_1 від 17.05.2017, яким визначено суму грошового зобовязання за порушення перерахування суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статті 209 ПК в розмірі 315931,80 грн.

Не погоджуючись із оскарженим податковим повідомленням рішенням позивач звернувся з позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як випливає з акта перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що в порушення пункту 203.2 статті 203 ПК ТОВ "Агрофірма "Дружба" проведено несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на спеціальний рахунок. Однак, суд не погоджується із такими висновками, з таких підстав.

Як випливає з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, що ТОВ "Агрофірма "Дружба" являється платником спеціального режиму оподаткування.

Пунктами 11.2, 11.3 статті 11 ПК визначено, що спеціальний податковий режим - система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів.

Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 ПК сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Дана норма є загальною та стосується порядку надання податкової декларації (загальних) та строків розрахунків з бюджетом, про що свідчить і назва статті 203 ПК.

Водночас, спеціальною нормою яка стосується позивача в даному випадку є стаття 209 ПК (стаття 209 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, відповідно до пункту 209.2. статті 209 ПК згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Таким чином, у відповідності до вимог п. 203.2 ст. 203 ПК України, порушення вимог якого стало підставою для застосування податковим органом штрафу до позивача, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у по даній податковій декларації протягом 10 календарних днів, які настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується внаслідок несплати до відповідного бюджету податкового зобов'язання та/або штрафної (фінансової) санкції, тобто в силу наявності самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення такого грошового зобов'язання.

З огляду на викладене платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 ПК України, у разі, якщо він не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання, протягом строків, передбачених ПК України.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу зазначених норм Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що оскільки ТОВ "Агрофірма "Дружба" є сільськогосподарським підприємством, то до нього не застосовується стаття 203 ПК, що регламентує розрахунки з бюджетом по податку на додану вартість, оскільки ці кошти залишаються у розпорядженні с/г підприємства.

Отже, сума ПДВ, нарахована позивачем, як сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, акумулюється ним на спецрахунках та не підлягає сплаті до бюджету, відповідно зазначені суми позбавлені ознак, які зумовлюють можливість набути статусу податкового боргу.

Крім того, податковим законодавством не визначено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування сум податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства на спеціальний рахунок.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про неправомірність застосування контролюючим органом штрафу, передбаченого статтею 126 ПК, за несвоєчасне перерахування позивачем на спеціальний рахунок сум податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, а отже протиправним є податкове повідомлення - рішення форми "Ш" № НОМЕР_1 від 17.05.2017, яким такі штрафні санкції застосовані, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити. Податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Тернопільській області №0000311204 від 17 травня 2017 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма - Дружба" понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 738 (чотири тисячі сімсот двадцять вісім) гривень 98 копійок за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Тернопільській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 листопада 2017 року.

Головуючий суддяПодлісна І.М.