Постанова № 70211290, 13.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5391/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Одеський окружний адміністративний суд

під головуванням судді Андрухіва В.В.

за участю секретаря Рижук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, що виражені у відмові надати інформацію за запитом від 05.10.2017 року;

- зобов'язати відповідача надати інформацію за запитом від 05.10.2017 року;

- стягнути з відповідача 50000 грн. у якості компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 05.10.2017 року він звернувся до відповідача з запитом на інформацію, в якому на підставі ст.1, 13, 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив надати інформацію про наявність земель державної та/або комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути використані: для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства, згідно ст.121 Земельного кодексу України у межах Білгород-Дністровського району Одеської області (село Староказаче). Позивач вказав, що листом від 12.10.2017 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області фактично відмовило йому у наданні запитуваної інформації. Також позивач зазначив, що відмовивши йому в задоволенні запиту на інформацію, відповідач порушив Закон України "Про доступ до публічної інформації", що завдало позивачу моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити, зазначивши в своїх поясненнях та письмових запереченнях, що на адресу ГУ Держгеокадастру в Одеській області надійшов запит ОСОБА_1 (№ПІ-409/0/4-17 від 06.10.2017 року) про надання інформації про наявність земель державної (комунальної) власності, які ще не надані в користування та можуть бути використані для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства на території Білгород-Дністровського району, с. Староказаче. За результатами розгляду запиту, ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало позивачу відповідь від 12.10.2017 року вих. №31-15-0.8-12315/2-17 в якій повідомило про неможливість надання запитуваної інформації у зв’язку з відсутністю в Державному земельному кадастрі відомостей про несформовані земельні ділянки. Також відповідач зазначив, що позивачу було повідомлено, що на теперішній час Державний земельний кадастр містить інформацію лише про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено до нього на підставі відповідної документації із землеустрою, передбаченої ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступні обставини.

05.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Одеській області з запитом на отримання публічної інформації, в якому на підставі ст.1, 13, 19, 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" просив надати інформацію про наявність земель державної та/або комунальної власності, які ще не надані у користування та можуть бути використані: для ведення фермерського господарства; для ведення особистого селянського господарства згідно ст.121 Земельного кодексу України у межах Білгород-Дністровського району Одеської області (село Староказаче).

Листом від 12.10.2017 року за №31-15-0.8-12315/2-17 ГУ Держгеокадастру в Одеській області надало позивачу відповідь, в якій зазначало, що Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено до нього на підставі відповідної документації із землеустрою, яка передбачена ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Відомості про несформовані земельні ділянки у Державному земельному кадастрі відсутні.

Тому відповідач повідомив позивача про неможливість надання інформації щодо вільних земельних ділянок земель державної та/або комунальної власності, які не надані у власність та можуть бути використані під забудову або для іншого цільового призначення згідно ст.121 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закону України «Про інформацію».

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про інформацію" основними напрямами державної інформаційної політики є, зокрема: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.5 Закону кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ст.2 Закону України "Про доступ до публічної інформації", метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Пункт 1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Таким чином, запитувана позивачем інформація є публічною, а відповідач - є розпорядником публічної інформації.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону об'єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, районів, міст, селищ, сіл, районів у містах):

а) найменування адміністративно-територіальної одиниці;

б) опис меж адміністративно-територіальної одиниці;

в) площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці;

г) повне найменування суміжних адміністративно-територіальних одиниць;

ґ) інформація про акти, на підставі яких встановлені та змінені межі адміністративно-територіальних одиниць;

д) відомості про категорії земель у межах адміністративно-територіальної одиниці:

назва, код (номер), межі категорії земель;

опис меж;

площа;

інформація про документи, на підставі яких встановлено категорію земель;

е) відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці:

назва, код (номер);

контури угідь;

площа;

інформація про документи, на підставі яких визначено угіддя;

інформація про якісні характеристики угідь;

є) відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці;

ж) відомості про бонітування ґрунтів адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно ч.1 ст.15 Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 вказаної статті відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

- на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

- на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;

- на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Частиною 9 ст. 21 Закону встановлено, що відомості про розподіл земель між власниками та користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.791 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч.3 ст.791 Земельного кодексу України, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Статтею 36 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру. Згідно частини 1 вказаної статті на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про:

а) межі адміністративно-територіальних одиниць;

б) кадастрові номери земельних ділянок;

в) межі земельних ділянок;

г) цільове призначення земельних ділянок;

ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права);

д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок;

е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель;

є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок;

ж) земельні угіддя;

з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру;

і) бонітування ґрунтів;

ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону відомості, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Враховуючи вищенаведені положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" та Земельного кодексу України, суд бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що Державний земельний кадастр містить інформацію щодо сформованих та зареєстрованих земельних ділянок, відомості про які внесено до нього на підставі відповідної документації із землеустрою, а відомості про вільні земельні ділянки Державний земельний кадастр на даний час не містить.

Так, пунктом 2 розділу VII (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено наступне.

Земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Вищенаведені положення п.2 розділу VII Закону України "Про Державний земельний кадастр" підтверджують існування на момент набрання чинності вказаним Законом (01.01.2013 року) певної кількості земельних ділянок, які не є вільними, але відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі.

Зазначене підтверджує доводи відповідача про неможливість надання об’єктивних та достовірних відомостей щодо вільних земельних ділянок, оскільки Державний земельний кадастр поступово наповнюється інформацією.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на положення ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з ч.5 якої уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 ч.5 ст.24 вказаного Закону до моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов’язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.

Хоча ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не стосується запитуваної позивачем інформації щодо вільних земельних ділянок, які можуть бути використані для ведення фермерського господарства чи ведення особистого селянського господарства, вказана норма закону свідчить про відсутність в державному земельному кадастрі інформації про наявність на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць земель державної та комунальної власності, не наданих у користування. І такою інформацією володіють виконавчі органи місцевих рад або місцеві органи виконавчої влади.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема: розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

З огляду на зазначене, в залежності від того чи знаходиться земельна ділянка в межах населеного пункту (с.Староказаче), чи за його межами, належним розпорядником інформації щодо наявності вільних земельних ділянок є або сільська (селищна) рада, або районна державна адміністрація.

Проте відповідач, не володіючи запитуваною позивачем інформацією, в порушення приписів ч.3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не направив запит позивача належному розпоряднику інформації.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що відповідач порушив Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Статтею 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідністю відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо не направлення запиту позивача належному розпоряднику інформації з одночасним повідомленням про це запитувача та шляхом зобов’язання відповідача направити запит ОСОБА_1 від 05.10.2017 року належному розпоряднику інформації з одночасним повідомленням про це запитувача.

При цьому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача, що виражені у відмові надати інформацію за запитом від 05.10.2017 року та зобов’язання надати інформацію за вказаним запитом, належить відмовити, оскільки суд дійшов висновку, що відповідач не володіє запитуваною інформацією.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995р. №4, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В адміністративному позові позивач зазначає, що відповідач, відмовивши йому в задоволенні запиту на інформацію, порушив Закон України "Про доступ до публічної інформації", що завдало позивачу моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах.

Однак судом не встановлено факту заподіяння моральної шкоди позивачу діями відповідача, будь-яких доказів заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань позивач суду не надав.

Доводи позивача, що розмір моральної шкоди в 50000 грн. він визначив, виходячи з розміру заробітної плати керівника ГУ Держгеокадастру в Одеській області, суд також вважає безпідставними та необгрунтованими.

У зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача 50000 грн. у якості компенсації моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо не направлення запиту ОСОБА_1 належному розпоряднику інформації з одночасним повідомленням про це запитувача.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області направити запит ОСОБА_1 від 05.10.2017 року належному розпоряднику інформації з одночасним повідомленням про це запитувача.

В решті позову – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2017 року.

Суддя В.В. Андрухів