Постанова № 70211266, 13.11.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3694/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1., за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2 за довіреністю,

третьої особи ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4, за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства Фірма ФАРТОН до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про скасування податкових повідомлень рішень від 03.07.2017 року,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом Малого приватного підприємства Фірма ФАРТОН до Головного управління ДФС в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 в якому позив просив суд:

1.Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 03.07.2017 року.

2. Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 03.07.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області провело виїзну планову перевірку МППФ «ФАРТОН» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 рік.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 31.05.2017 р. № 486/15-32-14-01/31164773, згідно з висновками якого позивач порушив низку статей ПК України.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 03.07.2017 року №0016831401, № НОМЕР_2.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення рішення такими, що складені з порушенням чинного законодавства України протиправними, та такими, що належать до скасування.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві (т.1 а.с.4-7).

Представник позивача зазначив, що відповідач безпідставно визнав господарські операції позивача з його контрагентами, а саме: ТОВ «Два слона», ТОВ « Ост плюс», ТОВ «Фінорз південь», ТОВ «ОСОБА_3 груп», ТОВ «Снарт Лайн» безтоварними. Оскільки отримання позивачем від зазначених контрагентів товарів та послуг підтверджуються первинними документами, які відповідач досліджував під час проведення перевірки.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні надали пояснення, що висновки відповідача щодо встановлених порушень з боку МППФ «ФАРТОН» базуються лише на висновках актів про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, в яких вказується про нікчемність укладених ним правочинів з зазначеними контрагентами.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у запереченні на адміністративний позов (т.4 а.с.95-99).

Представник відповідача в обґрунтування заперечення зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення рішення не належать до скасування оскільки винесені правомірно.

Також представники відповідача зазначив, що під час проведення перевірки встановлено про неможливість здійснення фінансово господарських операцій та ведення господарської діяльності позивачем з ТОВ «Два слона», ТОВ « Ост плюс», ТОВ «Фінорз південь», ТОВ «ОСОБА_3 груп», ТОВ «Снарт Лайн».

Впродовж перевірки відповідач врахував та опрацював податкову інформацію стосовно контрагентів позивача, на підставі якої встановив, що у них відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основні фонди, виробничі активи, приміщення, тощо, а отже, відсутня господарська діяльність.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

МППФ «ФАРТОН» зареєстроване в органах державної влади Виконавчому комітеті Котовської Міської ради Одеської області 20.11.2000 року №15551200000000306, перереєстровано 02.07.2008 року №15551070005000301, форма власності приватна.

Основні види діяльності позивача за Код ВЕД : 46.49- оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування то товарів, н.в.і.у; 4690 неспеціалізована оптова торгівля; 49.20 основна вантажний залізничний транспорт; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 30.11 будування суден і плавучих конструкцій; 38.31 демонтаж (розбирання) машин і устаткування; 33.15 ремонт і технічне обслуговування суден і човнів; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 46.44 оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 33.17 ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів.

ГУ ДФС в Одеській області на підставі направлень від 20.04.2017 року та наказу №1005 від 10.04.2017 року проведено планову виїзну перевірку МППФ «ФАРТОН», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р.

За результатами перевірки відповідач склав акт від 31.05.2017 року № 486/15-32-14-01/31164773 (т.1 а.с.8-111) згідно з висновками якого позивач порушив вимоги ПК України а саме:

-п.44.1 ст.44, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 п.138.2 ст.132, п.138.4 ст.138, п.138.8 ст.138, п.138.10.3 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.5, п.7, п.8, п.14, п.21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.5, п.6, п.7 П (С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстровано у Міністерстві юстиції 19.01.2000 р. за №27/4248, п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», від 16.07.1999 №996-ХІV, п.п.5.4 п.5, п.п.5.5 п.5 розділу ІІ П(С)БО 25 «Фінансовий звіт субєкта малого підприємництва, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України15.03.2000 №161/4382, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1765735 грн.;

-п.п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, 198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201, п.201.4 ст.201, п.201.7 ст.201, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1917592 грн.;

-порушення податковим агентом ст.18, пп.47.1.3 п.47.1 ст.47, п.110.1 ст.110, пп. «г» п.176.2 ст.176 ПК України, встановлено недостовірність відомостей у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) користь платників податку і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за І квартал 2014 р. ІV квартал 2016 р.;

-порушення пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, п.п.164.2.1, п.164.2, п.164.6, ст..164, п.167.1, п.п.168.1.1, п.168.1 ст.168, п.п.169.1.3 п.169.1, п.п.169.2.2 п.169.2, п.п.169.4.1 п.169.4 ст.169, п.п. «а» п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, а саме занижено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 р. по 31.08.2015 р. в сумі 1690,07 грн.;

-порушення п.п.164.2.1, п.164.2 ст.164, п.167.1, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п. «а» п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, а саме занижено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб за серпень 2014 року в сумі 1896,22 грн.;

-порушення п.п.162.1.3, п.162.1 ст.162, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п.164.2.1 п.168.1.1, п.168.1 ст.168, п.п. «а» п.171.2 ст.171, пп. «а» п.176.2 ст.176 , п.п.1.1, п.п.1.2, п.п. 1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п.16-1 Підрозділу 10 Перехідних положень ПК України, а саме занижено податкове зобовязання з військового збору за серпень 2014 року в сумі 387,10 грн.;

-порушення п.1 ч.1 ст.7, п.13 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ, а саме занижено податкове зобовязання з єдиного соціального внеску за період з 01.01.2014 р. по 31.08.2015 р на суму 5226,35 грн.;

-порушення п.1 ч.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ, а саме в звіті за серпень 2015 р. платником донараховано/доутримано єдиний внесок за попередні періоди в сумі 6302,44 грн., в звіті за лютий 2016 р. в сумі 1001,22 грн., в звіті за січень 2016 р. 2899,70 грн. дане порушення тягне за собою накладання штрафних санкцій відповідно до п.3 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та п.3 розділу VІІ «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 №393);

-порушено п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 р. №637 із змінами та доповненнями, перевіркою встановлено не оприбуткування (несвоєчасне) готівки у касі підприємства у сумі 9000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення рішення від 03.07.2017 року :

-№0016831401, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 917 592 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 479 398 (т.1 а.с.112);

-№0016841401, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в розмірі 1 765 735 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 166 694 грн. (т.1 а.с.113).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі Податковий кодекс України).

Відповідно до п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України , документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктом 85.2 ст.85 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, згідно з вимогами Податкового кодексу України платник податків не має права включати до складу податкового кредиту суми податку не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача: про те, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Два слона», ТОВ « Ост плюс», ТОВ «Фінорз південь», ТОВ «ОСОБА_3 груп», ТОВ «Снарт Лайн» у яких відсутні необхідні умови для здійснення відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основні фонди, виробничі активи, приміщення, тощо, а отже, відсутня господарська діяльність, а тому визнані податковим органом безтоварними.

Також відповідач посилався на матеріали податкової інформації, стосовно контрагентів позивача саме:

- податкової інформації від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 15.10.2014 р. №5072/7/26-50-22-08 по ТОВ «Фінорз Південь», в якому виявлені факти, які свідчать про порушення податкового законодавства (т.4 а.с.122-123);

- податкової інформації від ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 22.06.2015 р. №17918/7/15-53-22-05 по ТОВ «Два Слона», в якому виявлені факти, які свідчать про порушення податкового законодавства (т.4 а.с.124-128);

- податкової інформації від ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.08.2015 р. №25221/7/15-53-22-05/17 по ТОВ «Ост Плюс», в якому виявлені факти, які свідчать про порушення податкового законодавства (т.4 а.с.129-141);

- податкової інформації від ДПІ у Києво-Святишинському районі від 18.06.2015 р. №397/10-13-22-05/39307784 по ТОВ «Снарт Лайн», в якому виявлені факти, які свідчать про порушення податкового законодавства (т.4 а.с.142-152);

- податкової інформації від ДПІ у Київському районі районі м. Одеси від 05.05.2015 р. №4859/22-02 по ТОВ «ОСОБА_3 груп», в якому виявлені факти, які свідчать про порушення податкового законодавства (т.4 а.с.153-155).

Суд з даними висновками податкового органу не погоджується, виходячи з наступного.

Суд звертає увагу, на наявність в матеріалах справи первинних документів щодо здійснення господарської діяльності позивача з наступними контрагентами, а саме:

-з ТОВ «Два Cлони» договори поставки № 16/12-14 від 16.12.2014 р., №2201-15 від 22.01.2015 р., рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні (т.1 а.с.193-199, 201-205, 208-110,212-218, 220-223,225-250);

-з ТОВ «Таір-Груп» договори поставки №11/08-14 від 11.08.2014, №10/08-14 від 01.08.2014 р. рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні (т.2 а.с.2-9, 11-15, 17-23);

-з ТОВ «Фінорз-Південь» договір поставки №24/01-14 від 24.01.2014р., рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні (т.2 а.с.25-29, 31-37,39-41,43-45,47-49,51-53,55-171);

-з ТОВ «Снарт Лайн» договір щодо доставки товарно-матеріальних цінностей по всій Україні №23/01-14 від 23.01.2014 р., рахунки на оплату , акти надання послуг, податкові накладні, товарно транспортні накладні (т.3 а.с.50-157, т.1 а.с. 200, 206, 207, 211, 219, 224, т.2 а.с.1, 10, 16, 24, 30, 38, 42, 46, 50, 54, 176, 179, 185, 188, 211, 214, т.а.с.1, 48);

-з ТОВ «Миколаївський тепловозоремонтний завод» договір №0014 від 02.01.2014р про виконання ремонтних робіт, акти прийому передачі, перелік використаних запасних частин (т. 3 а.с.158-250, т.4 а.с.1-56);

-з ТОВ «Ост Плюс» договір поставки №05/03-15 від 05.03.2015, рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні (т.2 а.с.172-175,177-178,180-184,186-187,189-210,212, 215-250, т.3 а.с.2-47).

Також суд встановив, що ТОВ «Ост Плюс» уклало договір уступки права вимоги №04/01-16 від 14.01.2016 р. з ТОВ «Миколаївський тепловозоремонтний завод» (т.3 а.с.99).

В подальшому позивач уклав договори купівлі продажу тепловозів з наступними підприємствами: ВАТ «Силур» договір №15/12-08 від 15.12.2008 р. ПП «Евротакс» №90 від 05.01.2009 р., ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім.. Петровського» № РV 269-09 від 21.09.09 р., ТОВ «Магістраль-Юг» №01/03-10-2 від 01.03.2010 р., ТОВ «Шпола-Цукор» №10-08/2010 від 10.08.2010 р. (т.4 а.с.55-56,58-59, 61-63, 65-67, 69-70).

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.».

Суд зауважує, що згідно з актом перевірки позивач надав всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, оскільки акт перевірки не містить відомостей про складання акту про ненадання позивачем будь-яких витребуваних під час перевірки документів.

Зазначені документи не містять будь-яких невідповідностей, з цих документів можливо встановити зміст господарських операції та прослідкувати отримання позивачем товару з належними супровідними документами МПП Фірма «Фартон», тощо.

В той же час, згідно з приписами пп. 20.1.6. п. 20.1. ст. 20 ПКУ Контролюючі органи мають право «запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, витрати для цілей оподаткування податком на прибутку мають підтверджуватись: первинними документами (договори та специфікації до них, податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо), рахунками, платіжні доручення, банківські ордери, податкові декларації, розрахунки та інші тотожні документи.

Таким чином, суд робить висновок, що господарські операції позивача із зазначеним вище контрагентом підтверджені усіма необхідними первинними документами.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, отриману від ДПІ в якій виявлені факти, які свідчать про порушення податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки чинне законодавство не передбачає обов'язку для суб'єктів господарювання перевіряти умови здійснення господарської діяльності їх контрагентами (наявність матеріальної технічної бази та трудових ресурсів, земельних ділянок, правильність ведення бухгалтерського обліку та сплати податків, подання звітів про обсяги виробленої сільськогосподарської продукції, постійне знаходження за місцем реєстрації) та не передбачає відповідальності платника податків за дії третіх осіб за відсутності вини платника.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також, суд прийшов до висновку про неможливість використання наданої податкової інформації стосовно контрагентів позивача ТОВ «Фінорз Південь», ТОВ «Два Слона», ТОВ «Ост Плюс», ТОВ «Снарт Лайн», ТОВ «ОСОБА_3 груп» в якості належного та допустимого доказу, виходячи з наступного.

Статтею 83 ПКУ встановлений перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, в якому міститься «податкова інформація» (пп.83.1.2 п.83.1 ст.83).

Проте суд вважає, що використання перевіряючими для викладення своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства у якості податкової інформації висновків викладених на підставі аналізу даних ЄРПН інших ДПІ щодо не підтвердження реальності реалізації товару та послуг контрагентами позивача, не відповідає поняттю податкової інформації у розумінні ст.83 ПКУ.

Відповідно до пп.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПКУ термін податкова інформація використовується у ПКУ у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Статтею 16 Закону України «Про інформацію» визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПКУ. Правовий режим податкової інформації визначається ПКУ та іншими законами.

Порядок отримання та збору податкової інформації визначений ст.72,73 ПКУ. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що вказана інформація відображена у відповідних документах, наданих платником податку або іншими особами. Відповідно до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Оскільки способами здійснення податкового контролю відповідно до ст.62 ПКУ є у тому числі інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів, то у співвідношенні ст.72,73,62 ПКУ до пп.72.1.5 п.72.5 ПКУ відноситься інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, а саме: ведення обліку платників податків; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Саме податкову інформацію відносно контрагента контрагенту позивача використовувала інша ДПІ та викладала свої висновки про неможливість підтвердження реалізації товарів та послуг, що є підставою для направлення запиту та при інших умовах перевірки саме вказаних платників податків, тобто контрагентів позивача, а не його самого. В даній інформації, яка визначена як податкова інформація, не міститься жодних доказів щодо порушення податкового законодавства саме позивачем, а наявні лише припущення.

При цьому при наявності підстав для перевірки контрагентів позивача висновки цих перевірок відносно самого позивача можливо було б використати тільки за умовою прийняття податкових повідомлень - рішень відносно цих контрагентів за результатами їх перевірок

Пунктом 86.7 ст.86 ПКУ щодо оформлення результатів перевірок визначено, що контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №727 визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством.

Згідно із п. 4 розділу ІІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Акт перевірки від 31.05.2017 № 486/15-32-14-01/31164773 відносно позивача не відповідає вказаним вимогам.

Вищевикладені обставини підтверджують той факт, що МПП Фірма «ФАРТОН» не було допущено порушення вимог Податкового кодексу України під час формування витрат та податкового кредиту за рахунок господарських відносин з іншими контрагентами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши всі наявні докази в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що відповідач не довів нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами, відповідно не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення шляхом скасування податкових повідомлень - рішень.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. ст. 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити .

2.Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 03.07.2017 року.

3. Визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2 від 03.07.2017 року.

4. Стягнути Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Малого приватного підприємства Фірма «ФАРТОН» (код ЄДРПОУ 31164773) сплачений судовий збір у розмірі 64 941 (шістдесят чотири тисячі девятсот сорок одна ), 28 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений 13 листопада 2017 року.

Суддя О.Я. Бойко

.