Постанова № 70210716, 14.11.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 р. Справа № 805/1873/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу]

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря»

до Головного управління ДФС у Донецькій області

про зобовязання провести камеральну перевірку по уточнюючим розрахункам за серпень 2016 року, поданого 28.11.2016 року № НОМЕР_1 та за вересень 2016 року, поданого 02.12.2016 року № НОМЕР_2

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 81-17 від 09 лютого 2017 року на суму 192715,00 гривень та визнання недійсними та скасування уточнюючих розрахунків за серпень 2016 року, поданого 28 листопада 2016 року № НОМЕР_1 та за вересень 2016 року, поданого 02 грудня 2016 року № НОМЕР_2.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 28 квітня 2017 року ним було отримано податкову вимогу про сплату податкового боргу за узгодженими грошовими зобовязаннями з податку на додану вартість сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією з тваринництва від 09 лютого 2017 року № 81-17 на суму 192715,00 гривень.

Позивачем через канцелярію суду 26 жовтня 2017 року надано клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого, позивач просить суд зобовязати відповідача провести камеральну перевірку по уточнюючим розрахункам за серпень 2016 року, поданого 28.11.2016 року № НОМЕР_1 та за вересень 2016 року, поданого 02.12.2016 року № НОМЕР_2, оскільки камеральна перевірка за спірними уточненими розрахунками не була проведена, що призвело до виникнення недоїмки.

Сума податкового боргу з ПДВ за спірною вимогою у розмірі 192715,00 гривень 05 вересня 2017 року була перерахована позивачем відповідно до платіжного доручення № 690 від 05.09.2017 року.

Позивач зазначає, що на усні прохання Західно-Донецького відділення Маріупольської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області 28 листопада 2016 року та 02 грудня 2016 року подав уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларацій з ПДВ (скорочених) за серпень та вересень 2016 року, в яких було відкореговано податковий кредит по сумнівним, на думку ДПІ контрагентам. Разом у уточненнями до декларацій з ПДВ за вказаний період на підставі п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України та п. 1 розд. ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом мінфіну України від 28.01.2016 року № 21 було подано додатки Д1, Д2, Д5 і Д6, виправлення яких здійснюється методом коригування неправильних записів та додатки Д3, Д4, Д7 і ДС9, ДС10, виправлення в яких відбувається шляхом повторного заповнення додатка вже з правильними даними. Тому в поданих уточнюючих розрахунках додаток 5 був заповнений методом «сторно», а додаток 10 уточненими даними. У відповідності до строк 13, 13.1, 13.2 розділу «Розрахунки за звітний період» таблиці 2 додатка 10 були заповнені строки 18, 18.1, 18.2 графи 5 розділу ІІІ «Розрахунки за звітний період» уточнюючих розрахунків.

Зазначає, що за приписами п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкове зобовязання повинно нараховуватися на підставі саме декларації або уточнюючого розрахунку. Додатки до декларації не є самостійними деклараціями, а невідємною частиною декларацій і служать для розшифровки їх деяких показників. Тобто, якщо в уточнюючому розрахунку була вказана сума помилки, то різниця між відповідним старим і новим показниками, то саме вона повинна бути відображена в картці особового рахунку як донарахування (зменшення) податкового зобовязання, а не показники, зазначені у будь-якому додатку.

Наголошує, що відповідач вважає, що додаток 10 до уточнюючого розрахунку складено неправильно (його показники не відповідають показникам уточнюючого розрахунку, з яким подається цей додаток), але вони повинні були виявити таку помилку в ході камеральної перевірки та повідомити про це платника податків. Проте, позивачем акту камеральної перевірки не отримано, а факт наявності недоїмки в сумі 192717,00 гривень став відомий тільки після переходу адміністрування ПДВ з 01 січня 2017 року до Краснолиманського відділення Словянської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. При цьому, у звязку з втратою чинності ст. 209 розд. V Податкового кодексу України з 01 січня 2017 року стало не можливо самостійне виправлення задвоєння даних по вказаним уточнюючим розрахункам, а саме: внесення змін у додаток 10, тому що уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ подають за формою, що діє на дату його надання (п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України і п. 1 розд. ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Тобто, з 01 січня 2017 року декларація з ПДВ (скорочена) та додаток 10 втратили чинність.

Виходячи з наведеного, ТОВ «Агроторгівельна фірма «Зоря» вважає, що податкова вимога № 81-17 від 09 лютого 2017 року є протиправною та просить її скасувати. Крім того, позивач просить визнати недійсними та скасувати власні уточнюючі розрахунки за серпень 2016 року, поданого ним 28 листопада 2016 року за № НОМЕР_1 та за вересень 2016 року, поданого ним 02 грудня 2016 року за № НОМЕР_2.

Позивач просив розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Представником відповідача не заперечував проти розгляду справи за наявними матеріалами справи. Засобами електронного звязку 08 червня 2017 року надано письмові заперечення (а.с. 45-51). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивачем самостійно подано уточнюючі розрахунки з ПДВ за серпень від 28.11.2016 року із збільшенням суми по рядку 18.1 на 1667 грн. і вересень 2016 року від 02.12.2016 року із збільшенням суми по рядку 18.1 на 4231 грн.

При цьому, у додатках 10 задекларовано самостійно: до уточнюючого розрахунку до декларації за серпень 2016 року по рядку 18.1 = 57090 грн. у рядку 13.1 таблиці 2 додатку 10 від 28.11.2016 року; до уточнюючого розрахунку до декларації за вересень 2016 року по рядку 18.1 = 135626 грн. у рядку 13.1 таблиці 2 додатку 10 від 02.12.2016 року.

Згідно з пунктом 22 розділу ІІІ Порядку № 21 податкове зобовязання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання декларації до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

В інтегрованій картці платника податку ТОВ «ІФ «Зоря» станом на 02.12.2016 року обліковувався податковий борг з ПДВ у сумі 192715 грн. (57090 грн. та 135625 грн. відповідно), задекларовані позивачем у додатку 10 до уточнюючих розрахунків. Позивачем самостійно задекларовано суми зазначеного зобовязання, які не було сплачено позивачем у строки, визначені статтею 57 Податкового кодексу України, в результаті чого було прийнято спірну податкову вимогу № 81-17 від 09 лютого 2017 року.

Зазначає, що уточнюючі розрахунки до декларацій за серпень і вересень 2016 року було подано з порушенням встановленого порядку заповнення, що призвело до збільшення суми до сплати (графа 6 в рядку 18.1 уточнюючого розрахунку) за серпень 2016 року на 1667 грн., за вересень 2016 року на 4231 грн, але у додатках 10 до уточнюючих розрахунків по операціях задекларовано рядок 18.1 до декларації за серпень 2016 року 57090 грн., до декларації за вересень 2016 року 135625 грн.

Крім того, в результаті самостійно виявлених платником порушень податкового законодавства в частині розподілу сум ПДВ до сплати по операціям у додатку 10 декларацій з ПДВ (було задекларовано 20% на 80% в порушення п.209.19, п. 209.2 ст. 209 ПК України замість 50% на 50%), поданих у 2016 році, згідно з п. 50.1 ст. 50 ПК України 06 березня 2017 року та 09 березня 2017 року було подано уточнюючі розрахунки до декларацій за серпень-вересень 2016 року, яким було збільшено суду ПДВ до сплати до Державного бюджету та нараховані штрафні санкції за заниження податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 297746 грн. (основний платіж 289074 грн. та штрафні санкції 8672 грн.).

Виходячи з наведеного позивач мав право подавати уточнюючі розрахунки до декларацій за серпень-вересень 2016 року, у яких виправити помилки, допущені при декларуванні сум у звітних деклараціях з ПДВ за серпень-вересень 2016 року, уточнюючих розрахунків та при заповненні додатку 10 до декларацій та уточнюючих розрахунків.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в письмовому провадженні у відповідності до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 25580292 з 22 квітня 1998 року, що доведено безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 66-67).

Як зазначають сторони, протягом 2016 року позивач був сільгоспвиробником, платником ПДВ, субєктом спеціального режиму оподаткування згідно статті 209 Податкового кодексу України, основний код виду економічної діяльності згідно КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці.

ТОВ «Агроторгівельна фірма «Зоря» перебуває на обліку як платник податків у Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з 21 червня 2001 року, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 67).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно до приписів підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За вимогами статті 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобовязання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Статтею 200-1 ПК України встановлено електронне адміністрування податку на додану вартість.

За приписами пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 209 ПК України, яка втратила чинність з 01 січня 2017 року було встановлено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Відповідно до пункту 209.1 зазначеної статті резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Платникам - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, додатково відкриваються, зокрема: рахунки 3753, 3754, 3755, де кошти перераховуються певним чином.

Так, за балансовим рахунком 3753: 50% - на рахунки платників в системі електронного адміністрування ПДВ та 50% - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

за балансовим рахунком 3754: 85% - на рахунки платників в системі електронного адміністрування ПДВ та 15% - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів;

за балансовим рахунком 3755: 20% - на рахунки платників в системі електронного адміністрування ПДВ та 80% - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Позивачем обрано вказаний режим оподаткування, оскільки, як зазначено вище, основним кодом виду його економічної діяльності згідно КВЕД у спірному періоді був 01.47 Розведення свійської птиці.

Таким чином, ПК України зобовязує надавати платників податку на додану вартість звітність та своєчасно сплачувати вказаний податок.

Судом встановлено та матеріалами справі підтверджено, що позивачем 28 листопада 2016 року надано до податкового органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за серпень 2016 року у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 25-26). 02 грудня 2016 року позивачем надано до податкового органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок (а.с. 11-12).

Позивач зазначає, що разом у уточненнями до декларацій з ПДВ за вказані періоди на підставі п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України та п. 1 розд. ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 було подано додатки Д1, Д2, Д5 і Д6, виправлення яких здійснюється методом коригування неправильних записів та додатки Д3, Д4, Д7 і ДС9, ДС10, виправлення в яких відбувається шляхом повторного заповнення додатка вже з правильними даними, про що свідчать додатки Д5, Д10 (а.с. 16-21, 30-34).

Вказані уточнення та додатки до декларацій за серпень і вересень 2016 року було прийнято контролюючим органом відповідно до договору про визнання електронної звітності в електронному вигляді, про що свідчать чисельні квитанції та що не заперечується сторонами.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обовязку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 було затверджено форми та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Пунктом 8 розділу І Порядку № 21, у редакції, що діяла у спірному періоді встановлено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать:

- податкова декларація з податку на додану вартість з додатками;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками;

- розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Відповідно до вимог пунктів 9-10 розділу ІІІ Порядку № 21 декларація 0110 подається платником за звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.

Декларація 0121-0123/0130 подається платником, який застосовує спеціальні режими оподаткування або особливий порядок сплати податку на додану вартість (стаття 209 розділу V Кодексу/пункт 209.18 статті 209 розділу V Кодексу), за звітний (податковий) період, в якому виникають такі обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу.

У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації).

Додатками до декларації є:

1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1);

2) довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2);

3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3);

4) заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) (додаток 4);

5) розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5);

6) довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів;

7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7);

8) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обовязкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8);

9) розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг (ДС9) (додаток 9);

10) розрахунок сум податку на додану вартість за операціями із сільськогосподарськими товарами / послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10).

За приписами пункту 13 розділу ІІІ цього Порядку додатки 9 та 10 додаються до декларацій 0121-0123/0130.

Розділом III Порядку № 21 передбачено заповнення рядків «Розрахунки за звітний період».

Так, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) декларації 0110 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 0110 отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації 0110.

Рядок 18 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 13 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10).

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та:

сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 18.1 декларації 0110, 0121-0123, 0130.

Рядок 18.1 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 13.1 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10);

спрямовується на спеціальний рахунок субєкта спеціального режиму оподаткування - рядок 18.2 декларації 0121-0123;

при заповненні рядка 18.2 декларації 0121-0123 обовязковим є зазначення в декларації реквізитів спеціального рахунку сільськогосподарського підприємства;

спрямовується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке не обрало спеціального режиму оподаткування, - рядок 18.2 декларації 0130.

При заповненні рядка 18.2 декларації 0130 обовязковим є зазначення в декларації реквізитів поточного рахунку сільськогосподарського підприємства.

Рядок 18.2 декларації 0121-0123/0130 дорівнює сумі значень рядків 13.2 таблиць 1-3 (ДС 10) (додаток 10).

При заповненні рядків 18, 18.1 та 18.2 декларації 0121-0123/0130 обовязковим є подання (ДС 10) (додаток 10);

2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань (рядок 9) декларації 0110 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 0110 отримано відємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації 0110.

У декларації 0121-0123/0130 одночасно може бути заповнено рядки 18, 18.1, 18.2 та 19 у разі, якщо за результатами звітного (податкового) періоду за окремими операціями, визначеними підпунктами «а» - «в» пункту 209.2 статті 209 Кодексу, різниця між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту має позитивне значення, а за іншими такими операціями - відємне значення.

Таким чином, рядок 18.1 є сумарним показником за результатом всіх видів операцій, здійснених сільськогосподарським підприємством, а розподіл сум ПДВ в залежності від виду операцій, які сплачуються до загального фонду державного бюджету, відображаються у додатку 10 до декларації з ПДВ 0121-0223/0130.

Відповідно до наданих уточнень до декларацій за серпень 2016 року позивачем збільшено суму по рядку 18.1 на 1667,00 гривень (а.с. 25 зв. бік), а за вересень 2016 року на 4231,00 гривень (а.с. 11 зв. бік).

Проте, у додатках 10 до уточнюючих розрахунків задекларовано: за серпень 2016 року 57090,00 гривень у таблиці 2 по рядку 13.1 (а.с. 35) та за вересень 2016 року 135625,00 гривень (а.с. 21). Вказані суми підлягають сплаті до бюджету (переносяться до рядка 18.1 декларації 0121-0123, 0130, про що зазначено у самому рядку 13.1.

Отже, виходячи з зазначеного вище, спірні уточнюючі розрахунки до декларацій за серпень і вересень 2016 року було подано позивачем з порушенням порядку заповнення, що потягнуло за собою збільшення суми до сплати, оскільки у графі 6 рядку 18.1 уточнення за серпень 2016 року показано 1667,00 гривень, а у додатку 10 рядок 18.1 задекларовано суму 57090,00 гривень, у графі 6 рядку 18.1 уточнення за вересень 2016 року показано 4231,00 гривень, а у додатку 10 рядок 18.1 задекларовано суму 135625,00 гривень.

Відповідно до поданих позивачем уточнень відповідачем за даними платника ПДВ було проведено в його інтегрованій картці 57090,00 гривень та 135625,00 гривень, усього 192715,00 гривень, які не було своєчасно сплачено позивачем.

Відповідно до пункту 46.4 статті 46 ПК України якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід'ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Позивач не скористався таким правом.

Відповідно до приписів пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до статей 59 та 60 глави 4 розділу II Податкового кодексу України наказом Міністерства доходів і зборів від 10.10.2013 року № 576 було затверджено Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків визначає механізм формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами доходів і зборів, який діяв на момент прийняття спірної вимоги.

Відповідно до приписів пункту 2.2 цього Порядку податкова вимога формується, якщо:

- платник податків не сплатив суми податкового зобов'язання, зазначеної в поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки;

- платник податків не сплатив узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки;

- платник збору не сплатив узгодженої суми збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності у встановлені строки;

- платник єдиного податку першої або другої групи не сплатив суми авансового внеску у встановлені строки.

Фахівцями Головного управління ДФС у Донецькій області 09 лютого 2017 року стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря» винесено податкову вимогу № 81-17 на суму податкового боргу з ПДВ сільськогосподарських підприємств за операціями з продукцією тваринництва у розмірі 192715,00 гривень (а. с. 7).

Заборгованість з ПДВ у розмірі 192715,00 гривень виникла на підставі самостійно задекларованих зобов'язань відповідно до уточнень до декларацій за серпень та вересень 2016 року.

Факт несплати грошових зобовязань з ПДВ на дату винесення податкової вимоги сторонами не заперечується та підтверджується інтегрованою карткою платника (а.с. 52-59).

Судом встановлено, що позивачем самостійно задекларовано грошові зобовязання з ПДВ за 2016 рік, а в інтегрованій картці платника станом на 09 лютого 2017 року існував податковий борг з ПДВ у сумі 192717,00 гривень.

За таких обставин, податкова вимога № 81-17 від 09 лютого 2017 року є законною та обґрунтованою.

Згідно з пунктом 22 Порядку № 21 від 28.01.2016 року податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання декларації до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, діюче законодавство не передбачає оскарження власних декларацій платника податків, не залежно від того, чи з помилками заповнено декларації платником податків, чи без них.

Стосовно клопотання позивача про зміну позовних вимог та зобовязання відповідача провести камеральну перевірку по уточнюючим розрахункам за серпень 2016 року, поданого 28.11.2016 року № НОМЕР_1 та за вересень 2016 року, поданого 02.12.2016 року № НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Порядок проведення камеральних перевірок передбачений статтею 76 ПК України.

Відповідно до п. 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

При цьому, згідно з пунктом 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з приписами пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобовязання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Уточнюючі розрахунки було подано позивачем 28.11.2016 року та 02.12.2016 року, відтак, строки проведення камеральної перевірки, встановлені пунктом 76.3 статті 76 ПК України сплинули, тому позовні вимоги щодо зобовязання відповідача провести камеральну перевірку по наданих ним уточнюючим розрахункам не підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що пунктом 78.1 статті 78 ПК України встановлено підстави проведення позапланових перевірок.

За приписами пункту 78.2 статті 78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах кримінального провадження.

Крім того, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до п. 77.2 ст. 77 ПКУ, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; субєктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відтак, Податковим кодексом України передбачена можливість проведення як позапланових, так і планових документальних перевірок, на яких можливо встановити порушення чинного податкового законодавства, вчинені платником податків у відповідних періодах.

На підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю «Агроторгівельна фірма «Зоря» до Головного управління ДФС у Донецькій області про зобовязання провести камеральну перевірку по уточнюючим розрахункам за серпень 2016 року, поданого 28.11.2016 року № НОМЕР_1 та за вересень 2016 року, поданого 02.12.2016 року № НОМЕР_2 відмовити.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 14 листопада 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.