Постанова № 70210539, 01.11.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 листопада 2017 р. Справа № 802/1383/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

позивача: ОСОБА_2

представників сторін:

позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4

відповідача: Ваколюка О.С., Міляновської Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_7

до: Першої вінницької державної нотаріальної контори, департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради

про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулись ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Першої вінницької державної нотаріальної контори, департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_7 Першою вінницької держаною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі: 57186636 від 04 березня 2015 року. У зв'язку зі смертю дружини померлого ОСОБА_9 першою Вінницькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі: 58890390 від 14 квітня 2016 року. Спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняв онук померлої - ОСОБА_2 та онука померлої ОСОБА_7. Однак, на даний час оформити право на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження за реєстраційним номером 12510542 у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року №02270521. Об'єктом обтяження виступає все майно, яке належало ОСОБА_10. У зазначеному повідомленні СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року №02270521 слідчим висловлено прохання припинити всі дії щодо відчуження майна ОСОБА_10, а також надати відомості про майно, яке йому належить. При цьому вказане повідомлення не містить відомостей про прийняття слідчим процесуального рішення в порядку ст. 126 КПК України (1960 року) про накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого. Листом Вінницького відділу поліції від 07 липня 2017 року № Т-1586/200/2017 повідомлено, що постанова слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року у кримінальній справі № 02270521 на даний час втратила свій юридичний зміст. З метою зняття арешту з нерухомого майна позивачі звернулись до суду в порядку встановленому КПК України. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2017 року у справі №127/1-599/02 в задоволенні заяви позивачів відмовлено, оскільки в матеріалах кримінальної справи відносно померлого ОСОБА_10 відсутні будь-які процесуальні документи, які свідчать про накладення слідчим арешту, накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року №02270521. Так, на думку позивачів повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року № 02270521 не відповідає вимогам Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09 червня 1999 року № 31/5, а тому в силу ч. 2.4. цього ж Положення, перша Вінницька державна нотаріальна контора виконуючи функції реєстратора була зобов'язана відмовити у внесенні в Єдиний реєстр відомостей про накладену заборону або арешт через невідповідність повідомлення вимогам пункту 2.3 цього Положення.

У судовому засіданні позивач та представники позивачів заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У зв'язку зі смертю ОСОБА_10 Першою вінницької державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі: 57186636 від 04 березня 2015 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 39792690 від 04 березня 2015 року (а.с. 11).

У зв'язку зі смертю дружини померлого ОСОБА_13 Першою вінницькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі: 58890390 від 14 квітня 2016 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 43679305 від 22 квітня 2016 року (а.с. 12).

Згідно довідки №1835/02-14 від 27 липня 2017 року першої Вінницької державної нотаріальної контори спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняв онук померлої - ОСОБА_2 та онука померлої ОСОБА_7 (а.с. 10).

Однак, на даний час оформити право на спадщину та отримати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявне обтяження за реєстраційним номером 12510542 у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року №02270521 (а.с. 13). Об'єктом обтяження виступає все майно, яке належало ОСОБА_10. У зазначеному повідомленні СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року №02270521 слідчим висловлено прохання припинити всі дії щодо відчуження майна ОСОБА_10, а також надати відомості про майно, яке йому належить.

Листом Вінницького відділу поліції від 07 липня 2017 року № Т-1586/200/2017 повідомлено, що постанова слідчого СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року у кримінальній справі № 02270521 на даний час втратила свій юридичний зміст (а.с. 14).

З метою зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_12 звернулись до суду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 червня 2017 року у справі №127/1-599/02 в задоволенні заяви позивачів відмовлено, оскільки в матеріалах кримінальної справи відносно померлого ОСОБА_10 відсутні будь-які процесуальні документи, які свідчать про накладення слідчим арешту, накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено. Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 лютого 2004 року про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_10, а саме: на 1/80 будинку АДРЕСА_1 та на майно, яке знаходиться в квартирі АДРЕСА_2 скасовано.

25 жовтня 2017 року ОСОБА_7 звернулась до Першої вінницької державної нотаріальної контори.

Листом № 2327/02-17 від 27 жовтня 2017 року Перша вінницька державна нотаріальна контора повідомила, що відповідно до відомостей Спадкового реєстру у першій Вінницькій державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 195/2015 до майна померлого від 11 вересня 2014 року ОСОБА_10. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний арешт на все майно ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_3 на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року № 02270521. Відомості про зняття даного арешту відсутні.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1952), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок №296/5), Положенням про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року №31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 364/3657 від 10 березня 1999 ( далі - Положення №31/5)

Згідно з підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Статтею 1 Закону України "Про нотаріат" №3425-XII від 02 вересня 1993 року встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси). Із наведеної норми випливає, що на нотаріуса покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Предметом зазначеного спору є скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна за реєстраційним номером 12510542 накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області № 02270521 від 20 травня 2002 року.

Порядок внесення (вилучення) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна регулюється Положенням про єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №31/5 від 09 червня 1999 року (у редакції на момент внесення запису) (далі - Положення).

Так, пунктом 1.1 Положення встановлено, що Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про: обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Держателем Реєстру заборон є Міністерство юстиції України (пункту 1.3 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 Положення, Реєстраторами Реєстру заборон (далі - Реєстратор) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу.

Згідно з пункту 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною контрою або приватним нотаріусом - Реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.

Таким чином, відповідно до вказаного Положення державні нотаріальні контори виступають як Реєстратори Реєстру заборон, Держателем якого є Міністерство юстиції України, та при внесенні реєстраційного запису до Реєстру заборон не вчиняють нотаріальної дії, а виконують управлінські функції.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV, визначено, що нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно статті 3 Закону №1952-IV, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Процедура перенесення державним реєстратором прав на нерухоме майно записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек, Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно визначена Порядком використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Наказом Мінюста №1844/5 від 14 грудня 2012 року.

Відповідно до пункту 6 цього Порядку, перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту (підпункт 4.17 пункту 4 розділу II Порядку №296/5).

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закон № 1952(ст. 1 Закону №1952)

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952:

- державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень;

- обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про арешт нерухомого майна реєстраційний номер 12510542 зареєстрований 18 травня 2012 року за № 12510542 Першою вінницькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області 02270521 від 20 травня 2002 року на невизначене майно, все майно, яке належить ОСОБА_10 (а.с. 17).

Арешт накладено у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності ОСОБА_10 по кримінальній справі № 02270521.

Так, запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення арешту був внесений Першою вінницькою державною нотаріальною конторою відповідно до Положення №31/5, який був чинним на час проведення обтяження.

Згідно з підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 глави 2 Положення №31/5, підставою для внесення в єдиний реєстр відомостей про накладені заборони відчуження та арешти об'єктів нерухомого майна було, зокрема, повідомлення судових і слідчих органів про накладання арешту на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2.3 глави 2 Положення №31/5, у повідомленні про накладену заборону відчуження або арешт об'єктів нерухомого майна зазначаються:

- відомості про нотаріуса, орган або посадову особу, який наклав заборону відчуження або арешт об'єкта нерухомого майна;

- дата та час накладання заборони відчуження або арешту;

- відомості про документ, на підставі якого накладена заборона відчуження або арешт (найменування документа, номер та дата документа, видавець документа);

- відомості про об'єкт, на який накладена заборона відчуження або арешт (назва об'єкта, адреса розташування об'єкта, розмір частки, площа тощо);

- відомості про власника майна, щодо якого накладена заборона відчуження або арешт:

- для фізичних осіб: прізвище, ім'я, по батькові; місце проживання; серія, номер та дата видачі паспорта;

- для юридичних осіб: найменування, юридична адреса.

Відповідно до пункту 2.4 глави 2 Положення №31/5, реєстратор відмовляє у внесенні в Єдиний реєстр відомостей про накладену заборону або арешт, якщо повідомлення не відповідає вимогам пункту 2.3 цього Положення.

Відмова у внесенні відомостей до Єдиного реєстру надається у письмовій формі із зазначенням причин відмови.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що реєстратором перед внесенням відомостей до Єдиного реєстру відомостей про накладання заборони або арешту на підставі повідомлення слідчих органів необхідно встановити відповідність повідомлення вимогам п. 2.3 Положення №31/5.

Як випливає з матеріалів справи, а саме повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області № 02270521 від 20 травня 2002 року всіх необхідних відомостей визначених п.2.3 Положення №31/5 слідчим зазначено не було. Отже, в даному випадку нотаріусом, як реєстратором, необхідно було відмовити у внесенні в Єдиний реєстр відомостей про накладення арешту на нерухоме майно.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна за реєстраційним номером 12510542 накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області № 02270521 від 20 травня 2002 року було проведено з порушенням діючого на момент його реєстрації законодавства - підлягає скасуванню.

Разом з тим, позовна вимога визнати протиправними дії Першої вінницької державної нотаріальної контори щодо внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна за реєстраційним номером 12510542 накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області від 20 травня 2002 року №02270521 задоволенню не підлягає.

Згідно п. ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Згідно п. 1.1. Розділу 1 Положення про Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради затверджене рішенням Вінницької міської ради № 94 від 29 січня 2016 року Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради є виконавчим органом міської ради, який утворено відповідно до рішення 3 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 14 січня 2011 року № 85 "Про оптимізацію загальної структури виконавчих органів міської ради, апарату міської ради та її виконкому та їх чисельності".

Згідно п. 2.1.3 Розділу 2 Положення про Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради метою Департаменту є забезпечення: реалізації повноважень виконавчих органів міської ради з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстрації місця проживання/перебування особи, формування та ведення Реєстру територіальної громади м. Вінниці відповідно до закону, надання відомостей з Державного земельного кадастру.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, для повного захисту прав та інтересів позивачів, про захист яких вони просять, суд вважає, за необхідне зобов'язати департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради внести запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про скасування обтяження у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна за реєстраційним номером 12510542 накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області № 02270521 від 20 травня 2002 року.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести наявність обставин порушення вимог конкретної (чітко визначеної) норми закону, вину позивача у такому порушенні, надати достатні і об'єктивні докази, які згідно з вимогами законодавства підтверджують усі необхідні обставини та факти порушення норми закону.

Однак відповідачем не було виконано обов'язку щодо доведення правомірності внесення запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна за реєстраційним номером 12510542 накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області № 02270521 від 20 травня 2002 рок.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати запис в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про обтяження у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна за реєстраційним номером 12510542 накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області № 02270521 від 20 травня 2002 року.

Зобов'язати департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради внести запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про скасування обтяження у вигляді арешту невизначеного нерухомого майна за реєстраційним номером 12510542 накладеного на підставі повідомлення СВ ВМВ УМВС України у Вінницькій області № 02270521 від 20 травня 2002 року.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна