Ухвала суду № 70210421, 07.11.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дану ухвалу та постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову.

У вересні 2017 року ОСОБА_6 пред'явила позов до ОСОБА_5, в якому просила:

- визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_2, площею 0,1095 га, кадастровий № НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, та виділити цю її частину в натурі,

- визнати за нею право власності на 1/2 частину об'єкта незавершеного будівництва - нежитлове приміщення гаражу та мийки, що розташоване на вищевказаній земельній ділянці, виділивши цю їх частину у натурі,

- визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1,

- стягнути з відповідача відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що спірна земельна ділянка придбана за час перебування сторін у шлюбі за їхні спільні кошти, а тому вона є спільною сумісною власністю сторін. Об'єкт нерухомості, що знаходиться на цій ділянці, побудовано сторонами теж за їхні спільні кошти. У спірній квартирі, що подарована відповідачу, сторонами за їхні спільні кошти проведено капітальний ремонт, що значно збільшило її загальну житлову площу. У зв'язку з цим ОСОБА_6 має право на 1/2 частину цих об'єктів нерухомості.

11.09.2017 ОСОБА_6 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на спірні земельну ділянку та квартиру. Ці вимоги обґрунтовуються тим, що в ОСОБА_6 є підстави вважати, що ОСОБА_5 може відчужити спірне майно, позбавивши ОСОБА_6 права власності на 1/2 його частину.

Оскаржуваною ухвалою заява ОСОБА_6 частково задоволена: накладено арешт на 1/2 частину земельної ділянки НОМЕР_2, площею 0,1095 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом заборони її відчуження. У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що всупереч ст. 151 ЦПК України позивачем не надано достатнього обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину спірної земельної ділянки. Крім того, судом не наведено жодного доказу, який би свідчив про вжиття ОСОБА_5 заходів щодо відчуження спірного майна.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу, що оскаржується, суд І інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 1/2 частину спірної земельної ділянки (співмірно з позовними вимогами) може утруднити або унеможливити виконання можливого по даній справі рішення суду про задоволення позовних вимог щодо земельної ділянки, так як право власності на цю ділянку у відповідача виникло у період шлюбу і наявний великий ризик можливості її відчуження відповідачем, та що у справі відсутні докази на підтвердження позовних вимог в іншій частині.

Суд не встановив підстав для задоволення апеляційної скарги.

Так, по справі встановлено наступне.

З 29.05.2010 по 19.12.2016 сторони перебували у шлюбі, що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб між ними та рішення Варвинського районного суду від 05.12.2016 у справі № 731/306/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу (арк. 11, 13).

Згідно з копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 96341605 від 05.09.2017, у приватній власності ОСОБА_5 перебуває:

- земельна ділянка НОМЕР_2, площею 0,1095 га, кадастровий № НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1. Право власності відповідача на неї зареєстровано 29.03.2013,

- квартира АДРЕСА_1. Право власності відповідача на неї зареєстровано 16.02.2016 (арк. 14).

З копії позовної заяви вбачається, що між сторонами виник спір, зокрема з приводу права власності на земельну ділянку НОМЕР_2, площею 0,1095 га, кадастровий № НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, Варвинського району.

Із встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 роз'яснює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (пункт 4). Оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_5, то у ОСОБА_6 є усі підстави вважати, що ОСОБА_5 може її відчужити.

З викладеного випливає, що оскаржувана ухвала є законною.

Доводи апеляційної скарги судом відкидаються як юридично неспроможні.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ч. 1 п. 1, 313 - 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а ухвалу Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.