Постанова № 70206742, 13.11.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/14422/17

Провадження №3/522/6373/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 рокум.Одеса

Суддя Приморського районного суду м.Одеси Кравчук Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Регіонального представництва Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, директора Державної установи «Інститут стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України, адреса місця роботи: 65026, м.Одеса, вул.Рішельєвська, 11

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5ст.212-3 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Регіональним представництвом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Одеській області направлено до суду матеріали про адміністративне правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення від 01.08.2017 року про вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з притягненням до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП.

У протоколі зазначено, що 05.03.2016 року за вих №020202/1 уповноважений громадської організації «Громадський рух «СТОПХАП» ОСОБА_2 звернувся до ДУ «Інститут стоматології та щеплено-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України» з інформаційним запитом на отримання публічної інформації на підставі п.2 ч.1 ст.5, ч.5 ст.6 та ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації, а саме надання інформації щодо загальної кількості працівників, повного переліку працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, із зазначенням їх прізвищ, імен, по-батькові та займаної посади.

Однак, відповідь Інституту листом від 16.03.2016 року №30 за підписом директора інституту ОСОБА_1 є такою, що не відповідає закону, таким чином в діях директора ДУ «Інститут стоматології та щеплено-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України» ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 КУпАП, а саме необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит, ненадання інформації, неправомірна відмова і наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.

ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, просив слухати справу за його відсутністю та надав суду заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення, в яких зазначив, що 03.12.2015 року на адресу Інституту від керівника ВГР «Стопхаб» ОСОБА_2 надійшов інформаційний запит від 02.12.2015 року за вих №02/12-260, який керуючись Законом України «Про доступ до публічної інформації» просив надати інформацію щодо загальної кількості співробітників установи та повному переліку працівників із зазначенням прізвищ, імен, по-батькові, займаної посади та робочого телефону (за наявністю).

Приймаючи до уваги, що Інститут входить до складу Національній академії медичних наук України, вищезазначений запит був направлений до НАМН (звернення №85 від 03.12.15 року) з метою відповідного розяснення щодо його виконання, про що було повідомлено керівника ВГР «Стопхаб» ОСОБА_2

04.12.2015 року до Інституту надійшла відповідь ісх. № 08/2431 від начальника юридичного відділу НАМН ОСОБА_3, згідно якої вбачалося, що інформація щодо чисельності співробітників установи та перелік працівників, без зазначення займаних ними посад, прізвищ та номерів телефонів (окрім приймальні та довідкової, якщо така є) є публічною. Щодо іншої запитуваної персональної інформації, то вона вже є інформацією з обмеженим доступом і без згоди особи, якої вона стосується, надаватися не може.

Також, у даному листі було зазначено, що кожна особа, щодо якої будь-хто збирає персональну інформацію, має право знати для чого і яким чином ця інформація буде використана.

11.12.2015 року зазначена відповідь НАМН з супровідним листом Інституту також була направлена на адресу керівника ВГР «Стопхаб» ОСОБА_2

14.03.2016 року до Інституту від керівника ВГР «Стопхаб» ОСОБА_2 надійшов повторний інформаційний запит вих. №02012102/1 від 05.03.2016 року, стосовно надання йому той самої інформації, яка була зазначена у першому інформаційному запиту вих. №02/12-260 від 02.12.2015 року.

15.03.2016 року звернувся до профспілкового комітету Інституту з проханням винести на обговорювання трудового колективу з подальшим розглядом по суті питання зазначеного у зверненнях керівника ВГР «Стопхаб» ОСОБА_2 №02/12-260 від 02.12.2015 року та №02012102/1 від 05.03.2016 року, з урахуванням інформації отриманої з НАМН 04.12.2015 року.

16.03.2016 року на засіданні профспілкового комітету Інституту трудовим колективом установи було прийняте відповідне рішення, згідно якого було вирішено згоду на надання персональної інформації, яка є інформацією з обмеженим доступом і яка стосується їх безпосередньо, не давати, при цьому була визначена інформація, яку необхідно надати керівникові ВГР «Стопхаб» ОСОБА_2

У звязку з чим, була надана відповідь останньому листом №30 від 16.03.2016 року де зазначалась інформація про загальну кількість працівників Інституту станом на 01.03.2016р., а також про приймальну та реєстратуру установи.

При цьому, ОСОБА_1 пояснив, що згідно з нормами Закону У країни «Про доступ до публічної інформації», він, як директор Інституту, ні яким чином не визначений розпорядником інформації для цілей цього Закону.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 30.09.2013 року № 1 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-УІ «Про доступ до публічної інформації» суду під час розгляду справ необхідно насамперед визначати, чи запитувана інформація є публічною, з урахуванням вищеперерахованих ознак та законодавчого визначення поняття публічної інформації (стаття 1 Закону).

Якщо запит про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України «Про звернення громадян», то в такому разі суду необхідно відмовляти в задоволенні позову щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації. Тобто суд, встановивши, що розпорядник публічної інформації правильно класифікував зміст звернення, відмову в задоволенні позову повинні мотивувати саме відсутністю у діях відповідача лише порушення права заявника на одержання публічної інформації.

ОСОБА_1 вважає, що Головний спеціаліст відділу забезпечення діяльності регіональних представництв Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_4 у своєму протоколі посилається на те, що ним були порушені вимоги ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», де передбачено, що розпорядники інформації зобовязані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Згідно вимоги ст.10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація що містить персональні дані фізичної особи надається лише у випадках, якщо особа надала згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Також ОСОБА_1 вважає, якщо запит про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно Закону України «Про звернення громадян», то він не підлягає розгляду відповідно до Закону України «Про звернення», у звязку з чим обґрунтовано було відмовлено у наданні інформації.

Суддя, вивчивши матеріали справи щодо ОСОБА_1, заперечення проти протоколу про адміністративне правопорушення, вважає, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 01.08.2017 року та іншими матеріалами справи, а провадження у справі підлягає закриттю, з таких підстав.

Як зазначено протоколі про адміністративне правопорушення від 01 серпня 2017 року уповноважений громадської організації «Громадський рух «СТОПХАП» ОСОБА_2 звернувся до ДУ «Інститут стоматології та щеплено-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України» з інформаційним запитом на отримання публічної інформації від 05.03.2016 року №02012102/1 з проханням надати йому інформацію щодо загальної кількості працівників, повного переліку працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів, із зазначенням їх прізвищ, імен, по-батькові та займаної посади.

Відповідь на запит заявника було надано листом від 16.03.2016 року №30 за підписом директора інституту ОСОБА_1 Зокрема, заявнику було повідомлено про загальну кількість працівників інституту, про контактні телефони інституту. Однак, повного переліку працівників, із зазначенням їх прізвищ, імен, по-батькові та займаної посади надано не було.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, скріпленого у ст.13 Закону №2939-УІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, зокрема уся інформація, що перебуває у володінні субєктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-УІ), інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (п.2 ч.1 ст.13 Закону №2939-УІ), інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (п.4 ч.1 ст.13 Закону № 2939-УІ), інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (ч.2 ст.13 Закону №2939-УІ).

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Як зазначено у відповіді інституту на запит заявника інститут не спростовую факт володіння запитуваною інформацією.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 5 Закону гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 13 Закону визначено перелік розпорядників публічної інформації, на яких поширюються норми Закону. При цьому, кожний визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації є розпорядником лише щодо певного виду інформації.

Так, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів (п.2 ч.1 ст.13 Закону).

Крім того, до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють, зокрема, інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією) (п.4 ч.2 ст.13 Закону).

Відповідно до п.1.1 Статуту державної установи «Інститут стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України», затвердженого постановою президії Національної академії медичних наук України від 01.12.2016 року №13/27, установа є науковою установою, яка заснована на державній власності і відноситься до відання Національної академії медичних наук України.

Відповідно до п.1.3 Статуту, установа діє відповідно до Конституції України, Закону України «Про наукову-технічну діяльність» та інших актів законодавства, Статуту Національної академії медичних наук України та власного Статуту, який затверджується Президією НАМИ України.

Таким чином, інститут є юридичною особою державної форми власності, що фінансується з державного бюджету. Відтак, інститут може бути розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, а також розпорядником інформації, що становить суспільний інтерес.

Зокрема, запитувана інформація стосується виплати заробітної плати за рахунок бюджетних коштів, відображає інформацію про осіб, які отримують такі кошти. Таким чином, запитувана інформація стосується розпорядження бюджетними коштами.

Відповідно запитувана інформація є публічною, а інститут є її розпорядником. Таким чином, при вирішенні питання щодо доступу до вказаної інформації необхідно керуватись Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Законами України встановлено категорії інформації, обмеження доступу до яких заборонено. Така інформація надається у відповідь на запит без застосування «трискладового тесту». До таких категорій, зокрема, належить інформація про розміри, види благодійної та іншої допомоги, що надається фізичним та юридичним особам чи одержується від них особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або державними органами, органами місцевого самоврядування; розміри, види оплати праці, матеріальної допомоги та будь- яких інших виплат з бюджету особам, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також одержані цими особами за правочинами, які підлягають обов язковш державній реєстрації, а також подарунки, які регулюються Законом України «Про запобігання корупції» (частина друга статті 60 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції»), також персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень (ч.2 ст.5 Закону №2297-УІ).

За загальним правилом не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2939-VI, вказану інформацію може бути обмежено в доступі, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (ч.5 ст.6 Закону №2939-УІ).

Інших ніж вказані вище підстав для обмеження доступу до інформації Закон не передбачає. Отже, якщо інформація належить до інформації з обмеженим доступом, для обмеження доступу до неї розпорядник має перевірити дотримання сукупності вимог, передбачених ч.2 ст.6 Закону (застосувати трискладовий тест). Так, у відповіді розпорядник має вказати, для захисту якого інтересу доступ до інформації обмежується. Якщо такий інтерес наявний, далі розпорядник має вказати, в чому полягає істотність шкоди, що може бути завдана розголошенням цієї інформації, і чому суспільний інтерес в її отриманні не переважає шкоду від її оприлюднення. Відсутність відповіді хоча б на одне із вказаних питань означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає.

Відповідно інформація про всі дії субєктів владних повноважень стосовно розпорядження коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном не може бути обмежена в доступі, за винятком, коли, як зазначалось вище, таке обмеження здійснюється в інтересах національної безпеки, оборони, розслідування чи запобігання злочину.

Згідно постанови Пленуму ВАСУ №10 від 29.09.2016 року, у відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися:

- якому з перелічених у п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам);

- у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий звязок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п.2 ч.2 ст.6 Закону №2939-УІ);

- чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п.3 ч.2 ст.6 Закону №2939-VI) (щодо визначення суспільного інтересу пункт 6.4).

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст.22 Закону передбачає чотири випадки (підстави) відмови у задоволені запиту, а саме розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону, особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону. Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію, закріплений ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, зокрема, таких як використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача).

Частина перша статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» встановлює, що використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим субєктам відносин, повязаних із персональними даними, що здійснюється за згодою субєкта персональних даних чи відповідно до закону.

Аналогічні положення передбачено і ч.1 ст.16 Закону України «Про захист персональних даних», згідно з якою порядок доступу до персональних даних третіх осіб визначається умовами згоди суб'єкта персональних даних, наданої володільцю персональних даних на обробку цих даних, або відповідно до вимог закону. Порядок доступу третіх осіб до персональних даних, які знаходяться у володінні розпорядника публічної інформації, визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (абзац 2 ч.3 ст.5 ЗаконуУкраїни «Про захист персональних даних».

Таким чином, доступ до інформації щодо розпорядження державним санаторієм бюджетними коштами, державним майном, зокрема, інформація про використання коштів, виплати заробітної плати працівникам, інші витрати, та прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно, не може бути обмежено відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». А обробка відповідних персональних даних здійснюється відповідно до закону і відповідно не вимагає на це згоди субєкта персональних даних.

Така позиція підтверджується також судовою практикою.

Зокрема, пунктом 7.2 Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» визначено, що за загальним правилом не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по-батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених ч.2 ст.6 Закону №2939-VI, вказану інформацію може бути обмежено в доступі, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (ч.5 ст.6 Закону №2939-УІ).

Також, аналогічну позиція міститься у судових рішеннях по справах №№815/474/16, 815/175/16, 815/285/16. Крім того, запитувана інформація становить суспільний інтерес.

Зокрема, 14.10.2014 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки». В Стратегії вказується про те, що ефективний доступ до інформації, якою володіють органи публічної влади, інші субєкти, є важливою передумовою для запобігання корупції, виявлення та припинення корупційних діянь. Особливе значення має інформація, яка становить суспільний інтерес, а саме - відомості про використання бюджетних коштів, розпорядження державним або комунальним майном, особисті доходи, майно, видатки та зобовязання фінансового характеру публічних службовців. Доступ до інформації є необхідним інструментом для проведення журналістських розслідувань, стимулювання громадянської активності в антикорупційній сфері (підрозділ «доступ до інформації» Розділу 3. «Запобігання корупції»).

Отже, відповідь Інституту листом від 16.03.2016 року №30 за підписом директора інституту ОСОБА_1 є такою що не виповідає закону.

Таким чином, в діях директора Інститута стоматології та щелепно-лицевої хірургії Національної академії медичних наук України ОСОБА_5 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у звязку з порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме необгрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, ненадання відповіді на запит на інформацію, ненадання інформації, неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації.

У звязку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення був складений 01.08.2017 року, правопорушення вчинено 16.03.2016 року, 07.08.2017 року матеріали адміністративної справи надійшли в провадження судді Приморського районного суду м.Одеси Свяченої Ю.Б., ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.08.2017 року складу суду під головуванням судді Свяченої Ю.Б. взято самовідвід по зазначеній справі, 28.08.2017 року матеріали адміністративної справи надійшли в провадження судді Приморського районного суду м.Одеси Кравчук Т.С., справу призначено до розгляду 06.10.2017 року

Згідно ч.2 ст.38 КУпАП України, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно зі ст.247 п.7 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю по закінченню до моменту розгляду справи про адміністративне правопорушення, строків передбачених ст.38 КУпАП України.

На момент розгляду справи в суді, термін притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 передбаченої ст.38 КУпАП закінчився 16.06.2016 року, що є підставою для закриття початого провадження у справі, відповідно до ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.ст.38, ч.2 ст.212-3, 247, 283, 284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі 522/14422/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за правопорушення, передбачене ч.2 ст.212-3 КУпАП - закрити, в звязку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя 13.11.2017