Ухвала суду № 70204712, 09.11.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О.,Матківської М.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2017 року,

встановила:

У листопаді 2016 року позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з ним позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з цим підписала заяву №б/н від 17.02.2012 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті позивача www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг».

Тобто Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК Украйні, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами, а саме «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua були встановлені та передбачені умови кредитування та «Тарифи Банку», згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг», на підставі яких відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Під борговими зобов'язаннями сторони узгодили зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта, що зазначено в п.2.1.1.12.1 «Умов та правил надання банківських послуг».

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умов та правил надання банківських послуг».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.п. 1.1.3.1.9, 2.1.1.3.7. Відповідно до н. 1.1.2.5.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам, але на підставі п. 1.1.5.2 Умов та Правил неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за даним договором.

Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг», а у разі невиконання зобов'язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6 даних Умов, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, тому свої зобов'язання за вказаним договором вона не виконала.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1 «Умов та правил надання банківських послуг» на суму 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг» при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку судовий штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 «Умов та правил надання банківських послуг» відповідач доручила банку списувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежів, а при виникненні боргових зобов'язань згідно п.п. 2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг», боржник доручає списувати з будь якого рахунку відкритого в банку, вчасності з картрахунку, грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання).

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 «Умовам та правил надання банківських послуг», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 12.10.2016 має заборгованість перед позивачем у розмірі 15785,92 грн., яка складається з наступного:

- 6804,13 грн. - тіло кредиту;

- 2526,73 грн. - нараховані відсотків за користування кредитом;

- 4377,16 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання;

- 850 грн. - нарахована пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 727,90 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 «Умов та правил надання банківських послуг», зміни в дані «Умови та правил надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені змін шляхом використання різних каналів зв'язку, одними з яких є офіційний сайт банку: www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтів про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору про надання банківських послуг, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 «Умов та правил надання банківських послуг».

Відповідно до п. 1.1.7.11. «Умов та правил надання банківських послуг» договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Пунктом 1.1.7.43. «Умов та правил надання банківських послуг» сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття останнього рахунку/депозиту клієнта, відкритого в рамках договору або підпадаючого під дію договору, а також при закінченні використання послуг банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття останнього рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед банком по договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, тому позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість за кредитним договором в розмірі 15785,92 грн. та понесені по справі судові витрати.

Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої АДРЕСА_1, проживаючої АДРЕСА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 17.02.2012 року в розмірі 15785,92 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять) гривень 92 копійки та 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень судового збору.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 серпня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2017 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 24 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання скаржник відповідач у справі ОСОБА_3 не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Разом з тим, надіслала суду заяву про перенесення судового засідання на більш пізніший час, а саме на березень - травень 2018 року, тобто до досягнення її дитиною шестимісячного віку.

Відповідно до статті 303 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду та відкриття провадження у даній справі постановлена 17.10.2007 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, дана справа розглянута у відсутності відповідача ОСОБА_3

Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - Ткач Ю.А. апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів переконана, що рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам Закону повністю відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що згідно договору № б/н від 17.02.2012 року відповідач ОСОБА_3 отримала у позивача ПАТ КБ «Приватбанк» кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.9).

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

При встановленні та зміні кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4, 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг», на підставі яких відповідач при укладанні договору про надання банківських послуг дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.8) відповідачу було встановлено кредитний ліміт на суму 8000 грн.

Так як відповідач підписала анкету (а.с.9) і отримала кредитну карту банку, тому вона тим самим надала згоду банку на встановлений їй кредитний ліміт в розмірі 8000 грн.

Суд вважає той факт, що ОСОБА_3 отримала кредитну картку банку, а не зарплатну, як вона стверджує, підтверджується банківською випискою із якої вбачається, що відповідач користувалася саме кредитними коштами, а не своїми особистими, оскільки вона не лише знімала кредитні кошти, але і вносила кошти на погашення заборгованості ( а.с. 86-93 ).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Статтею 642 ЦК України передбачено, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідачем ОСОБА_3 було прийнято пропозицію банку і підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк» від 17.02.2012 року (а.с.9).

Згідно інформації, викладеної у вказаній заяві ОСОБА_3 підтвердила, що вона погоджується із тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Таким чином, відповідач фактично підтвердила приєднання її до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наданими позивачем доказами, на підставі вказаної анкети-заяви відповідачу ОСОБА_3 було видано кредитну картку «Універсальна» із встановленим кредитним лімітом в розмірі 0,00 грн. В подальшому, 14.07.2014 року відповідачу було перевипущено кредитну картку та активовано картрахунок, на який було встановлено кредитний ліміт в розмірі 8000,00 грн. Встановлення та зміну кредитного ліміту підтверджується довідкою банку.

На підтвердження факту користування відповідачем ОСОБА_3 кредитними коштами позивачем надано до справи виписку по рахунку, яка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затверджених наказом Мінюсту від 12.04.12 р. № 578/5, згідно якої вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами.

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.3., 2.1.1.5.7. Умов та Правил надання банківських послуг власник картки повинен отримувати виписки про стан картрахунку та про проведені операції по картрахунку, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафта.

Не можна вважати обґрунтованими і посилання відповідачки на безпідставність застосування судом Умов та Правил, які не містять її підпису.

Матеріали справи не містять належних доказів оспорення відповідачем ОСОБА_3 факту укладення нею даного кредитного договору, відкриття їй рахунку та отримання нею кредитної картки (зокрема звернення в суд із зустрічним чи окремим позовом до банку).

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач ОСОБА_3 на підставі п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг» зобов'язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Проте, свої зобов'язання за користування кредитними коштами належним відповідач чином не виконувала, а саме: не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов договору. Зокрема, як вбачається з наданого позивачем до справи розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17.02.2012 року станом на 12.10.2016 року (а.с.6-7) відповідач ОСОБА_3 має заборгованість перед позивачем за даним кредитним договором в розмірі 15785,92 грн., яка складається з: 6804,13 грн. - тіло кредиту; 2526,73 грн. - нарахованих відсотків за користування кредитом; 4377,16 грн. - нарахованої пені за прострочене зобов'язання; 850 грн. - нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 727,90 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування нарахованої банком заборгованості за кредитом чи її розмір.

Таким чином, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини справи, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення даного позову, оскільки встановлено, що ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує взяті на себе перед банком зобов'язання за даним кредитним договором.

Апеляційний суд вважає, що представлений позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом, що підтверджує наявність заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № б/н від 17.02.2012 року, який не було спростовано відповідачем під час розгляду справи.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення кредитної заборгованості, оскільки підписання Анкети-заяви не вважається підписанням договору щодо Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що відповідачка не була ознайомлена з цими Умовами та Правилами, є помилковими.

За приписами положень ст. ст. 634, 638 ЦК України, підписавши Анкету-заяву, відповідачка прийняла пропозицію позивача та приєдналась до договору згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у зазначеній заяві. Крім того, підписавши заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», відповідачка була повідомлена про зміст цих Умов і Правил та про розміщення їх тексту на офіційному сайті ПАТ КБ «Приватбанк», про що зазначено у самій Анкеті-заяві.

Укладаючи договір позичальник не ставив під сумнів розумність та справедливість його умов, навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він буде виконуватись, зокрема, зважувати на відповідальність, яка настає, згідно умов договору, при його невиконанні або неналежному виконанні.

Окрім того, банком на виконання відповідних положень ЗУ «Про захист прав споживачів» надано позичальнику всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами зазначеного кредитного договору, тобто фактичне прийняття позичальником пропозиції до укладення договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

За вказаних підстав колегія суддів переконана, що суд першої інстанції дійшов правильного та цілком обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки судом встановлено те, що відповідачем на підставі зазначеного кредитного договору було отримано грошові кошти та взяті зобов'язання по його поверненню. Проте, взяті на себе зобов'язання відповідач не виконала, що підтверджується наданими позивачем доказами, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доками, у рішенні суду наявний детальний аналіз змісту договору, його відповідність діючому законодавству, проведений розрахунок суми заборгованості є правильним та відповідачем належним чином взагалі не спростований.

Таким чином, доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Також колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає підстав передбачених ч. 3 ст. 303 ЦПК України для виходу за межі доводів даної апеляційної скарги, оскільки це є порушенням принципів диспозитивності і змагальності процесу (ст. ст. 10, 11 ЦПК України).

За таких обставин, колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та переконана, що доводи апеляційної скарги, що наведені на їх обґрунтування, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим місцевим судом по справі справедливим та законним рішенням та його суб'єктивної переоцінки, в даному випадку є несуттєвими, рішення суду у даній справі прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують і не дають підстав для висновку про на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невірну правову оцінку обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду у даній справі підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 24 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ Т.О. Денишенко

/підпис/ М.В. Матківська

Згідно з оригіналом: