Ухвала суду № 70201162, 14.11.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

14 листопада 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: ОСОБА_1 і представника Державної казначейської служби України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Рівненського міського суду від 19 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат і суми трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 19 квітня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у звільненні від оплати судового збору, а подану ним позовну заяву залишено без руху.

Надано ОСОБА_1 п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення допущених недоліків.

На ухвалу судді позивачем подано апеляційну скаргу, де покликався на неврахування суддею тих обставин, що звільнення його від сплати судового збору передбачене п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір". Цією нормою звільняються від сплати судового збору позивачі у випадку пред'явлення позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Тому вважав, що сплачені ним 640 гривень судового збору слід йому повернути.

З цих міркувань просив скасувати ухвалу судді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно із п. 9 ч. 1 ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат зокрема.

Встановлюючи правову необхідність сплати судового збору та визначаючи його розмір, суддя першої інстанції правильно виходив з того, що при пред'явленні позову до суду позивач зобов'язаний сплатити судовий збір, розмір якого при пред'явленні фізичною особою позовної заяви майнового характеру складає один відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, розмір судового збору. який повинен був сплатити ОСОБА_1 становив 640 гривень.

При зверненні до суду з позовом позивач, вважаючи спірні відносини такими, що виникли із завдання йому матеріальної шкоди Державною казначейською службою України, посилався як на правове обґрунтування своїх вимог на Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Цими законодавчими актами передбачено цивільно-правову відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, яка є аналогічною із відповідальністю, що встановлена ч. 2 ст. 625 ЦК України - інфляційні втрати і три відсотки річних.

Дані норми права застосовані судом першої інстанції при ухваленні ним 8 вересні 2017 року рішення у справі.

Між тим, поняття матеріальної шкоди визначено у ст. 22 ЦК України. Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1.)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2.)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За таких обставин під матеріальною шкодою слід розуміти зменшення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом та мають певну економічну цінність і виражаються в грошовому вимірнику.

Оскільки спірні правовідносини виникли не з рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, що завдало позивачу матеріальної шкоди, тому суддею правильно зобов'язано ОСОБА_1 сплатити судові витрати у розмірі та порядку, передбаченому Законом України "Про судовий збір".

Зважаючи на викладене і керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу судді Рівненського міського суду від 19 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: