Ухвала суду № 70200892, 13.11.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Триголова В.М., Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що 24.01.2017 року о 13 год. 40 хв. в м. Лубни Полтавської області водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Nissan Qashqai», д/н/з НОМЕР_1, виїзджаючи від стадіону з прилеглої території на головну дорогу вул. Я.Мудрого не надав переваги в русі автомобілю марки «Тoyota camry», д/н/з НОМЕР_2, під керуванням позивача, який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів. Постановою судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль марки «Тoyota Сamry» д/н/з НОМЕР_2 належить позивачеві на праві приватної власності. При зіткненні даний автомобіль отримав значні технічні ушкодження. Згідно з висновком оцінювача від 10 лютого 2017 року, звіт № 0512, вартість завданого позивачеві матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля при ДТП складає 285 973,45 грн. Крім того, позивачем понесено витрати за проведення експертизи в розмірі - 1 950,00 грн. Внаслідок ДТП позивачу також заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням власності - автомобіля, та неможливістю користуватися автомобілем за його призначенням, порушенням її нормальних життєвих зв'язків, певним ударом по її престижу. Також позивач змушена тепер витрачати свій час для організації ремонту автомобілю. Завдану моральну шкоду визначила у розмірі 10 000,00 гривень. Власником автомобілю марки «Nissan Qashqai» д/н/з НОМЕР_1 є відповідач. Позивач ОСОБА_5 просила суд стягнути на її користь на підставі ст.ст. 22-23 ЦК України із відповідача 285 973,45 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, 10 000 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди та 1 950 грн. витрат на проведення експертизи.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 285 973 грн. 45 коп. матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 3 199 грн. 33 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, яка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 у повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 24.01.2017 року о 13 год. 40 хв. в м. Лубни Полтавської області водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Nissan Qashqai» д/н/з НОМЕР_1, виїзжаючи від стадіону з прилеглої території на головну дорогу вул. Я. Мудрого, не надав переваги в русі автомобілю марки «Тoyota Сamry» д/н/з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, яка рухалася по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження транспортних засобів.

Постановою судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 6).

Автомобіль марки «Тoyota Сamry» д/н/з НОМЕР_2 належить позивачеві на праві приватної власності (а.с. 20).

При зіткненні даний автомобіль отримав технічні пошкодження.

Згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності від 10 лютого 2017 року, звіт № 0512, вартість завданого позивачеві матеріального збитку в результаті пошкодження автомобіля при ДТП складає 285 973,45 грн. (а.с. 7-19). Вартість проведеного оцінювачем дослідження становить - 1 950,00 грн. ( а.с. 19). На час розгляду даної справи позивачу шкода заподіяна внаслідок ДТП, що мала місце 24.01.2017 року не відшкодована.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди, місцевий суд виходив з того, що доводи останнього щодо необхідності стягнення матеріальної шкоди із ПрАТ «Європейський страховий союз» в межах страхового ліміту передбаченого договором обов'язкового страхування від 18.03.2016 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до правової позиції, що викладеної Верховним Судом України в постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2808цс 15, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не в праві відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобовязання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обовязками страховика як сторони договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відмовляючи у стягненні 1950 грн. витрат на проведення експертизи, місцевий суд виходив з того, що звіт № 0512 про незалежну оцінку майна проведено на замовлення позивача, призначався не судом, не є судовою експертизою у розумінні ст. 79 ЦПК України, то в такому випадку понесені витрати не є судовими витратами, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Відмовляючи у стягненні моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що позивач не обгрунтувала розмір заявленої моральної шкоди, тому в цій частині вимоги не підлягають задоволенню.

Як встановила колегія суддів, такі висновки місцевого суду є правильними, оскільки суд дійшов їх після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, ДТП сталася за участю двох джерел підвищеної небезпеки, тому у даному випадку до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, на яку місцевий суд послався у своєму рішенні суду та яка передбачає, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винність відповідача ОСОБА_3 у даному ДТП встановлена постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2017 року, згідно якої відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с. 6).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до вимог ст. 3 ЦПК України позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права. Суд не може вийти за межі та підстави заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Застосування місцевим судом правової позиції Верховного Суду України від 20.01.2016 р. у справі №6-2808цс15 є правильним, оскільки згідно ч. 1 ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що підлягають відшкодуванню витрати, пов»язані з відновлювальним ремонтом автомобіля з урахуванням зносу у розмірі 122 696,80 грн., не заслуговують на увагу, оскільки позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_3 285 973,45 грн. на її користь в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди. Позивач та відповідач не перебувають у договірних правовідносинах за договором страхування цивільно-правової відповідальності. У даному випадку між сторонами виникло деліктне зобов»язання, тому спірні правовідносини регулюються п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що підлягає зменшенню розмір матеріальної шкоди до розміру страхової виплати в межах покритого страховим полісом відповідача страхового ліміту у розмірі 100 000,00 грн. та з урахуванням того, що відповідач на даний час не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, хворіє, оскільки відповідач є особою працездатною, дані про інвалідність відсутні, його старший син у вересні 20217 р. досяг повноліття, тому підстав для зменшення розміру відшкодування матеріальної шкоди не вбачається.

Також не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що оскільки позивачем не пред»являються вимоги до страховика ПРАТ «Європейський страховий союз», то позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди у повному обсязі не підлягають задоволенню, т. я. страховий ліміт у розмірі 100 000,00 грн. повинен бути покладений саме на страхову компанію за договором страхування, оскільки позивачем самостійно обрано спосіб захисту порушеного права, визначено коло відповідачів, а місцевим судом розглянуто вимоги із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В частині доводів представника відповідача щодо стягнення витрат на проведену відповідачем експертизу, то, як вбачається із мотивувальної частини рішення суду, місцевий суд вказав на те, що витрати позивача у розмірі 1 950 грн., сплачені за проведення експертизи автомобіля, а саме звіту про незалежну оцінку майна, то вони не є судовими витратами у розумінні ст. 79 ЦПК України, тому місцевий суд відмовив позивачеві у їх стягненні. У резолютивній частині рішення суду містяться висновки суду про стягнення інших судових витрат, понесених по справі позивачем, але в цій частині відповідачем рішення суду не оскаржене, оскільки в цій частині відсутні доводи в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С У Д Д І :