Рішення № 70199399, 26.10.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6966/17

Провадження № 2/524/2621/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

Головуючого судді - Кривич Ж.О.,

при секретарі - Коваль Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з даним позовом до суду, посилаючись на те, що 28.08.2017 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 3545, відповідно до якого предметом договору є Lada Largus 2014 року народження, вартістю 109 000 грн. 00 коп. Проте при дослідженні договору позивачем було виявлено помилку, а саме: предметом договору вказано інша марка автомобіля Daewoo Sens та інша сума.

Зважаючи на вказане вище, позивач просить визнати договір фінансового лізингу недійсним та стягнути з відповідача сплачені ним кошти в розмірі 18 000 грн. 00 коп.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, справу просив слухати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

З підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Ч. 1 ст. 224 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Встановлено, що 28.08.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 3545, відповідно до якого предметом договору є Lada Largus 2014 року народження, вартістю 109 000 грн. 00 коп.

Проте при дослідженні договору позивачем було виявлено помилку, а саме: предметом договору вказано інша марка автомобіля Daewoo Sens та інша сума його вартості. Вартість вказаного у договорі автомобіля значно більша за вартість оговореного автомобіля між сторонами під час укладення угоди.

При укладенні договору 28.08.2017 року позивачем було сплачено авансовий платіж у розмірі 18 000 грн. 00 коп.

Відповідно до умов, викладених у п. 12.1 Договору фінансового лізингу лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі. Що передбачені в п. 1.7 та 4.1 та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чіткими волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначенням реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк , встановлений чинним законодавцем, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомліє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 20 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Сам договір фінансового лізингу № 3545 від 28.08.2017 року не був нотаріально посвідчений.

У відповідності до ст. 215 ЦК України, Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Ч.ч. 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 28 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна», нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп. Дана сума підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. 88 ЦПК України на користь позивача.

Відповідно до статей 215-218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів - задовольнити.

Визнати договір Фінансового лізингу № 3545 від 28.08.2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» та ОСОБА_1, недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (ЄРДПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачені за договором кошти у сумі 18 000 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» (ЄРДПОУ 40481805) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачений судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя