Постанова № 7019727, 24.11.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2009 року Справа № 2а-2605/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остапюк С.В.

за участю секретаря Дутчак Л.В.

представників позивача : Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську Воришка Я.Я., Бордейчука Б.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську до товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Буд» про стягнення коштів в дохід бюджету за рахунок активів платника податків в розмірі 83667,96 гривень, -

ВСТАНОВИВ :

23 вересня 2009 року Державна податкова інспекція в місті Івано-Франківську (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Буд» (далі - відповідач) про стягнення коштів в дохід бюджету за рахунок активів платника податків в розмірі 83667,96 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно в порушені Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не сплатив податковий борг в розмірі 83667,96 гривень з податку на додану вартість.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 11.03.2008 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Буд» та Державною податковою інспекцією в місті Івано-Франківську зареєстровано як платника податків і зборів.

Закон України «Про систему оподаткування» визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Стаття 4 Закону України «Про систему оподаткування» визначає, що платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать податок на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідач являється платником податку на додану вартість, зареєстрований як його платник. Станом на 30.01.2009 року відповідачем не сплачено податкове зобовязання в розмірі 74737,89 гривень. 30.01.2009 року позивачем прийнято рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань за №21, тодіж між позивачем та відповідачем укладено договір про розстрочення податкових зобовязань за №24-150/07, предметом якого є надання відповідачу розстрочення сплати податкових зобовязань на загальну суму 74737,89 гривень під проценти терміном з 30.01.2009 року до 15.12.2009 року.

Відповідно підпункту 14.1.1. пункту 14.1. статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.

Згідно підпункту 14.1.3. пункту 14.1. статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.2.1. пункту 14.2. статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу.

Підпунктом 14.3.1. пункту 14.3. статті 14 вказаного Закону передбачено, що розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Судом встановлено, що після укладення договору про розстрочення податкового зобовязання з сплати податку на додану вартість в розмірі 74737,89 гривень, відповідачем сплата розстроченої суми податкових зобовязань не здійснювалась, а також допущено утворення нового податкового боргу з сплати податку на додану вартість. У звязку з чим 01.07.2009 року позивачем прийнято рішення про скасування розстрочення податкових зобовязань за №5/7/24-032.

Згідно підпункту 14.5.1. пункту 14.5. статті 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» договори про розстрочення можуть бути достроково розірвані за ініціативою податкового органу, у разі якщо: платник податків визнається таким, що має податковий борг із податкових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого податкового боргу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що несплата відповідачем розстрочених податкових зобовязань та виникнення податкового боргу, який виник після укладення договору про розстрочення податкових зобовязань, стало підставою для прийняття позивачем рішення про скасування розстрочених податкових зобовязань та виникнення податкового боргу в розмірі 83667,96 гривень.

Крім того, судом встановлено, що 16.04.2009 року відповідачем подано до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську податкову декларацію з податку на додану вартість за 3 місяці 2009 року, якою розраховано суми податку на додану вартість на суму 25830 гривень, 13.05.2009 року декларацію за 4 місяці 2009 року на суму 2854 гривень та 17.06.2009 року декларацію за 5 місяців 2009 року на суму 2258 гривень. Розраховані у вказаних деклараціях податкові зобовязання відповідач в повному обсязі не сплатив. На момент звернення до суду сума несплачених податкових зобовязань відповідача з податку на додану вартість складає 83667,96 гривень, з яких 74734,89 гривень податкових зобовязань несплачених за договором розстрочення та 8930,07 гривень зобовязань визначених податковими деклараціями.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було надіслано відповідачу 29.04.2009 року першу податкову вимогу, а 01.06.2008 року другу податкову вимогу. Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Згідно підпункту 5.4.1. пункту 5.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума податкових зобовязань в розмірі 83667,96 гривень є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобовязаний погасити суму податкового боргу. Наявність такого обовязку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обовязок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпункт 3.1.1 пункт 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Станіслав Буд», 76000, вулиця Джерельна, 20/3, місто Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 31790296 в дохід державного бюджету податковий борг в розмірі 83667 (вісімдесять три тисячі шістсот шістдесять сім) гривень 96 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Остапюк

Постанова в повному обсязі складена 27.11.2009 року.