Рішення № 70195185, 09.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Ратнікової В.М., Гаращенка Д.Р.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року позивач звернувся із зазначеним позовом, уточнивши який зазначив, що 17 березня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0016/06/00-Z, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 06 серпня 2007 року та Додаткової угоди №2 від 16 листопада 2009 року, на суму 147 000,00 доларів США до 15 березня 2023 року зі сплатою 10,5 % річних за користування кредитними коштами на період з 16 листопада 2009 року по 15 листопада 2011 року та 13,5 % річних за користування кредитними коштами починаючи з 16 листопада 2011 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, 17 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КолєсникС.А. за реєстровим № 1346, згідно якого ОСОБА_5 передав Банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2

Позивачу стало відомо, що ОСОБА_5 помер і його дочка ОСОБА_2 прийняла спадкове майно. Крім ОСОБА_2 спадкоємцем за законом була ОСОБА_3, однак остання відмовилась від належної їй частки спадщини за законом на користь ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язань за кредитним договором, тому, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість по Кредитному договору №0016/06/00-Z від 17 березня 2006 року в розмірі 92464,05 доларів США з яких: 81753,63 доларів США - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 2640,44 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 5326,50 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1329,21 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 1414,27 доларів США - сума пені з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та процентами, а також просив стягнути 5000,00 грн. штрафу за порушення п. 3.3.7 Кредитного договору.

В рахунок погашення зазначеної заборгованості за кредитним договором, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, визначити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначити початкову ціну для реалізації предмету іпотеки на рівні вартості предмету іпотеки, яка буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. (т.1 а.с.1-5, 107-109, 114-117)

Представники відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечували. (т.1 а.с.198-199, 210-211)

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» 91049,78 доларів США та 40496,97 грн. кредитної заборгованості, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8000,00 грн. В задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» в частині звернення стягнення суми заборгованості на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, решти позову - відмовлено. (т.2 а.с.39-45)

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин та доказів, які викладені на обґрунтування заявленого позову та дійшов помилкового висновку про його часткове задоволення. (т.2 а.с.54-56)

В частині стягнення з боржника ОСОБА_1 кредитної заборгованості, особи, які беруть участь у справі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року не оскаржували.

В судовому засіданні представник ПАТ «Банк Форум» - Матійко Д.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити. Представники ОСОБА_1 - ОСОБА_8, ОСОБА_9 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені встановленим порядком про що у справі є докази. (т.2 а.с.89-94)

Зважаючи на вимоги ч. 6 ст. 74, ст. 77, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 березня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 0016/06/00-Z, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 06 серпня 2007 року та Додаткової угоди №2 від 16 листопада 2009 року, на суму 147 000,00 доларів США до 15 березня 2023 року зі сплатою 10,5 % річних за користування кредитними коштами на період з 16 листопада 2009 року по 15 листопада 2011 року та 13,5 % річних за користування кредитними коштами починаючи з 16 листопада 2011 року. (т.1 а.с.8-14)

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором, 17 березня 2006 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А. за реєстровим № 1346, згідно якого ОСОБА_5 передав Банку в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1

06 серпня 2007 року та 16 листопада 2009 року між Банком та ОСОБА_5 були укладені Додаткові договори до Договору іпотеки від 17 березня 2006 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С.А., згідно яких ОСОБА_5 погодився, з урахуванням укладених між позичальником ОСОБА_1 і Банком Додаткової угоди № 1 від 06 серпня 2007 року та Додаткової угоди № 2 від 16 листопада 2009 року до кредитного Договору № 0016/06/00-Z від 17 березня 2006 року, відповідати перед Банком, належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1

Відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов'язань за кредитним договором, його заборгованість по Кредитному договору №0016/06/00-Z від 17 березня 2006 року станом на 12 лютого 2015 року складала 91049,78 доларів США та 40496.97 грн., з яких: 81753,63 доларів США - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 2640,44 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 5326,50 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1329,21 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 35496.97 грн. сума пені з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та процентами, а також 5000,00 грн. штрафу за порушення п. 3.3.7 Кредитного договору. (т.1 а.с.6-7,118-119)

Факту підписання договорів кредиту та іпотеки, отримання грошей, та порушення кредитних зобов'язань відповідачі не заперечували і на час розгляду справи судом, останні обставини підтверджуються довідкою і розрахунком Банку.

Набравшим законної сили рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними положень вищевказаного кредитного Договору. (т.1 а.с.235-237)

Розрахунку Банком вищевказаної заборгованості та її стягнення із боржника ОСОБА_1, особи, які беруть участь у справі не оскаржували.

Майновий поручитель ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його дочка ОСОБА_2 прийняла спадкове майно. Крім ОСОБА_2 спадкоємцем за законом була ОСОБА_3, однак остання відмовилась від належної їй частки спадщини за законом на користь ОСОБА_2 Вказані обставини підтверджуються належно завіреними копіями матеріалів спадкової справи, які витребувані районним судом. (т.2 а.с.6-20)

Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу "Оформлення права на спадщину").

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого ст. 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 р. у справі N 6-2962цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Матеріали цієї справи не містять доказів повідомлення Банку спадкоємцями ОСОБА_5 про смерть іпотекодавця і таких, на пропозицію колегії суддів, до апеляційного суду не надано.

За змістом ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. ч. 2, 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 17 Закону України від 5 червня 2003 р. N 898-IV "Про іпотеку" передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Аналізуючи вищезазначені цивільно-правові норми слід дійти висновку про те, що правила ст. 1281 ЦК України регулюють порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобов'язань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України).

Відповідна правова позиція міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 р. у справі N 6-31цс16; від 2 березня 2016 р. у справі N 6-1286цс16.

30 січня 2015 року Банк заявив вимогу до боржника і поручителя про дострокове повернення усієї суми кредитної заборгованості протягом семи робочих днів, тому строк виконання основного зобов'язання за вищевказаним кредитним Договором після спливу семиденного терміну вважається таким, що настав, а із зазначеним позовом до відповідачів кредитор звернувся 20 лютого 2015 року. (т.1 а.с.1-51, 133-135)

Банк заявив, що про смерть іпотекодавця ОСОБА_5 дізнався в судовому засіданні 24 квітня 2015 року, судом до участі у справі як відповідач залучена ОСОБА_2, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, проте ОСОБА_2 не надала доказів отримання свідоцтва про право на спадщину (квартиру, що є предметом іпотеки), не надано і доказів на спростування доводів Банку про час, коли останній дізнався про смерть іпотекодавця.

В суді першої інстанції відповідачі не заявляли про пропуск Банком строків звернення до спадкоємців із зазначеними вимогами.

За змістом ст. 23 Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-ІV, в редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Предметом заявленого позову Банку, у тому числі, є звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення кредитної заборгованості, а боржник є відмінним від іпотекодавця.

Тому, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не пропустив визначений ст. 1281 ЦК України строк звернення до спадкоємців, які прийняли спадщину, а відповідачка ОСОБА_2 має відповідати за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки, одержаного в спадщину.

Доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами, пені, як це передбачено кредитним Договором від 17 березня 2006 року відповідачі до суду не надали, не встановлено таких і в судовому засіданні.

Вищезазначена сума заборгованості є значною та з огляду на положення ст. 39 вищевказаного Закону України «Про іпотеку», колегія суддів визнала, що порушення відповідачем основного зобов'язання завдає збитків іпотекодержателю.

За п.п. 1-6 укладеного 17 березня 2006 року і нотаріально посвідченого Договору іпотеки, з урахуванням Додаткових договорів від 06 серпня 2007 року та 16 листопада 2009 року до Договору іпотеки, передбачено право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки, у т.ч. за рішенням суду (п. 5 Договору іпотеки).

У справі наявні докази виконання Банком положень ст.ст. 12, 35 Закону України «Про іпотеку», надіслання іпотекодавцю та отримання останнім та боржником письмової вимоги про усунення порушення із зазначенням стислого змісту порушених зобов'язань, вимоги про виконання порушеного зобов'язання протягом семи робочих днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.(т.1 а.с.27-29, 133-135)

Таким повідомленням кредитором боржника колегія суддів визнає і звернення позивача до суду із зазначеним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 41 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Так само частина восьма статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлює, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Таким чином, Закон України "Про іпотеку" визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі специфічні правила для здійснення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

З огляду на вищенаведене, нормою частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачений перелік компонентів, які є обов'язковими для вказівки судом у рішенні про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації, в тому числі й реалізації на прилюдних торгах. При цьому, виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, в розумінні норми статті 39 Закону України "Про іпотеку" суд повинен установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2839цс16 та від 05 квітня 2017 року у справі № 6-1534цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

На виконання положень частини 4 ст. 10 ЦПК України, колегія суддів роз'яснила особам, які беруть участь у справі право заявити клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи або висновку товарознавчої оцінки отриманої ОСОБА_2 у спадщину вищевказаної квартири, яка є предметом іпотеки, проте такого заявлено не було. З власної ініціативи, колегія суддів апеляційного суду не вправі призначити таку експертизу (оцінку), тому, з огляду на положення частини 1 ст. 303 ЦПК України, вирішила справу на підставі наявних у ній доказів.

Врахувавши положення пункту 1.4 укладеного сторонами іпотечного Договору (із змінами), колегія суддів визначила початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації в розмірі - 1 781 671. 36 грн., що еквівалентно 67 081 доларам США згідно з офіційним курсом НБ України (67081 долар США х 26.63 грн./долар США за курсом НБ України), оскільки саме такий порядок визначення заставної вартості іпотечного майна визначений сторонами в Договорі, проте не нижче звичайної ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності(незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. (т.1 а.с.126-129)

07 червня 2014 року, тобто на час ухвалення оскаржуваного рішення набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року N 1304-VII.

Відповідно до ст. 1 цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі ст.. 4 Закону України «Про заставу» та/або предмет іпотеки, згідно із ст. 5 Законом України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, тому він не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.

Отже, установивши сукупність обставин, які є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд, ухвалюючи відповідне судове рішення, повинен відповідно до статті 217 ЦПК України вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", а не відмовляти в позові.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

З цих підстав, колегія суддів визнала помилковим висновок районного суду про відсутність підстав звернення стягнення на предмет іпотеки, одночасно з підстав незаявлення Банком вимог до спадкоємців ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та наявності мораторію на звернення стягнення на заставне майно.

До суду не надано доказів наявності у відповідачки ОСОБА_2 на праві власності іншого житла або іншого постійного місця проживання за наявності яких суд мав би підстави дійти висновку про незастосування вищевказаного Закону.

За наданою до суду довідкою, ОСОБА_2 на час розгляду справи судом була зареєстрована і проживала у вищевказаній квартирі, яка була передана в іпотеку Банку. (т.2 а.с.8)

Оскільки судом встановлено, що належна відповідачці ОСОБА_2 на праві власності трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 71.50 кв.м., жилу площу 41.60 кв.м., тобто меншу площу ніж зазначено в Законі, та Банком не спростовано доводів апелянта про відсутність у іпотекодавця на праві власності іншого житла та того, що вказана квартира є постійним місцем проживання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». (т.2 а.с.8, 19-20)

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Про вжиття заходів щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації Банк не заявляв, необхідності вжиття таких не встановлено, реєстрація обтяження предмета іпотеки проведена. (т.1 а.с.15-19)

Пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки в судовому засіданні не встановлено.

Оскільки позивач не заявляв відповідних вимог про виселення, а сторони не позбавлені права врегулювати спір мирним шляхом на стадії виконання судового рішення, з огляду на положення ст. 39 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів не вирішувала питання про виселення мешканців з вищезазначеної квартири.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на положення частини 2 ст. 314 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки із ухваленням нового по суті заявлених вимог.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

На підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути із відповідачів в рівних частках на користь позивача 4019.40 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата якого апелянтом підтверджується платіжним дорученням № 9601 від 05 вересня 2017 року. (т.2 а.с.57)

Керуючись ст.ст. 88, 303, п. 1, 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про звернення стягнення на предмет іпотеки і ухвалити в цій частині нове рішення.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що в порядку спадкування за законом належить на праві власності ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» за кредитним договором №0016/06/00-Z від 17 березня 2006 року в сумі 91049 (дев'яносто одна тисяча сорок дев'ять) доларів 78 центів США та 40496 (сорок тисяч чотириста дев'яносто шість) грн. 97 коп., з яких: 81753,63 доларів США - поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 2640,44 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 5326,50 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 1329,21 доларів США - поточна заборгованість за нарахованими процентами, 35496.97 грн. сума пені з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та процентами, а також 5000,00 грн. штрафу за порушення п. 3.3.7 Кредитного договору, але в межах вартості вищевказаної квартири, одержаної ОСОБА_2 у спадщину.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Визначити початкову ціну предмету іпотеки для подальшої реалізації в розмірі 1 781 671 (оди мільйон сімсот вісімдесят одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 36 коп., проте не нижче звичайної ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності(незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає виконанню.

У зв'язку з цим абзаци третій та п'ятий рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року вважати, відповідно, абзацами сьомим та восьмим.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», код ЄДРПОУ - 21574573:

- із ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, - 2009 (дві тисячі дев'ять) грн.. 07 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом;

- із ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, - 2009 (дві тисячі дев'ять) грн.. 07 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

Д.Р.Гаращенко

Справа № 22-ц/796/10680/2017

Унікальний номер 753/3890/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Парамонов М.Л.

Доповідач Левенець Б.Б.