Ухвала суду № 70195100, 07.11.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Кравець В.А., Кулікової С.В.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2,

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ГригорянОлени Грайровни, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь», -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просила визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві) Григорян О.Г. щодо опису та арешту домоволодіння, загальною площею 310 кв.м., земельної ділянки 0,1200 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Григорян О.Г. від 03.08.2017 про проведення виконавчих дій щодо опису та арешту.

Скаргу мотивувала тим, що у ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві на виконанні перебуває виконавче провадження № 31762934 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3334/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» ( далі - ПАТ «Банк «Київська Русь») заборгованості у розмірі 5 517 392,78 грн. 03.08.2017 державним виконавцем винесена постанова про проведення виконавчих дій щодо опису та арешту, яке належить боржнику ОСОБА_1

Заявник, посилаючись на те, що дії державного виконавця, щодо опису та арешту майна, є передчасними та протиправними, оскільки у відповідності до умов укладених між боржником та стягувачем договору іпотеки, останній має право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, однак не вчиняв таких дій, просила скаргу задовольнити у в повному обсязі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування обставин справи.

Як на підставу скасування ухвали суду посилалась на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що стягувач не вичерпав, передбачених законом, можливостей для стягнення заборгованості за кредитним договором та не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За вказаних обставин просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18.09.2017 та постановити нову, якою скаргу задовольнити в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник ПАТ «Банк «Київська Русь» - Гринь Р.А. в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу залишити без змін.

ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві перебуває зведене виконавче провадження № 31762934 з виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 29 898 478,95 грн.

21.10.2016 до ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві надійшла заява стягувача ПАТ «Банк «Київська Русь» щодо здійснення виконавчих дій, направлених на опис та арешт майна боржника, а також в подальшому на реалізацію такого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

26.10.2016 державним виконавцем направлено доручення до Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про проведення виконавчих дій, направлених на опис та арешт майна, яке належить боржнику, а саме: домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно акту від 14.07.2017 вказане вище доручення не виконане у зв'язку з недопущенням боржником державного виконавця до приміщення.

З метою подальшого направлення подання про примусове входження до приміщення боржника, державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Григорян О.Г. повторно видано доручення щодо виходу державного виконавця за місцезнаходженням майна боржника з метою його опису та арешту.

Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучені до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 вважала дії державного виконавця передчасними.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Григорян О.Г. надаючи доручення іншому органу виконавчої служби для вчинення дій щодо опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, оскільки такий висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби (ч. 5 ст. 24 Закону).

Ураховуючи викладене, судова колегія вважає, що надаючи доручення про здійснення опису та арешту майна боржника іншому органу державної виконавчої служби, до компетенції якого відноситься вирішення даного питання, головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві Григорян О.Г. діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання дій державного виконавця протиправними є правильним та узгоджується з нормами матеріального права.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що стягувач не вичерпав всіх можливостей, передбачених законом, для стягнення заборгованості за кредитним договором та не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, а не щодо неправомірності дій стягувача.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної с карги, що дії державного виконавця щодо опису та арешту майна боржника є передчасними.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону (ч. 7 ст. 26 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За приписами частини другої статті 56 Закону постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про правомірність дій державного виконавця є правильними, а доводи апеляційної скарги, що дії державного виконавця передчасні є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

В порядку ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. 218, 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 2-3334/11

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11150/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.