Постанова № 70195029, 06.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 922/1968/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3141 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2017 у справі № 922/1968/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Купянскспецпереробка», м.Купянськ, Харківська область

про стягнення 58 290,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Купянскспецпереробка» на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» штраф за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача в розмірі 58 290,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Відповідач із даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення необґрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2017 по справі №922/1968/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обовязків, висуненні проти неї кримінального обвинувачення на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, субєктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В грудні 2016 року зі станції Заоскілля Південної залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Купянскспецпереробка" здійснило відправку вагону №62535471 згідно накладної №43226497 на станцію Правда Придніпровської залізниці.

У зазначеній накладній у графі 5 «Код одержувача» зазначено « 3128», у графі 4 «Одержувач» - «ПАО «Евраз ДМЗ им Петровского», 49064 г. Днепропетровск, ул. Маяковского, 3» (т. I, арк. с. 8).

10 грудня 2016 року станцією призначення Правда на станцію відправлення Заоскілля було відправлено телеграму №НР 88 про невірно зазначені реквізити в накладній №43226497 (т. I, арк. с. 10).

12 грудня 2016 року зі станції відправлення Заоскілля на станцію призначення Правда надійшла телеграма-відповідь №НР 063 щодо виправлення адреси одержувача у накладній (т. I, арк. с. 10).

На підставі телеграми-відповіді №НР 063 на станції призначення Правда Придніпровської залізниці у накладній №43226497 зроблено виправлення найменування та адреси одержувача на вірні: з ПАО «Евраз ДМЗ им Петровского», 49064 г. Днепропетровск, ул. Маяковского, 3 на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» 51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18б. Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу був засвідчений актом загальної форми №1030 від 10 грудня 2016 року.

Такі обставини, на думку позивача, є підставною для покладення на відповідача відповідальності за допущені порушення у вигляді стягнення штрафу у розмірі 58290,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав про те, що в ході судового розгляду було встановлено, що відповідачем неправильно вказані найменування та адреса одержувача вантажу, а тому підтверджена правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 58.290,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов та в обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність в його діях складу порушення, передбаченого п. 122 Статуту залізниць, стверджує, що ним під час заповнення відповідної накладної були вказані вірні данні, але потім вони були спотворені автоматизованою системою "Клієнт УЗ". Крім того, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у звязку з пропуском шестимісячного строку для предявлення даного позову.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вираховує наступне.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статут залізниць України, затверджений постановою КМУ № 457 від 06.04.1998 року, визначає обовязки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України та Правилами перевезень вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р., а саме Правилами оформлення перевізних документів, передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п.1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.

Згідно із п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України зазначено, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення відповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 122 Статуту залізниць України зазначено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно із статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Пунктом 13 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/71 від 02.02.2010 р. у пункті 6.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 роз'яснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у накладній №43226497 неправильно вказано найменування та адреса одержувача: ПАО «Евраз ДМЗ им Петровского», 49064 г. Днепропетровск, ул. Маяковского, 3 замість ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» 51900, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18б.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Враховуючи те, що відповідач не надав доказів, які б спростували вищевказані обставини зазначення невірного найменування одержувача та його адреси, колегія суддів вважає, зо місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачеві штрафу у розмірі 58290,00 грн. та, відповідно, про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Посилання відповідача на те, що ним під час виготовлення накладної в рядку було 5 було введено правильний код одержувача "3128" а в рядку 4 одержувач автоматично замість власника цього коду ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» було введено "ПАО «Евраз ДМЗ им Петровского»" суд вбачає юридично неспроможними. У відповідності до п.п. "Створеня ПД по відправленню" п.5.1.1 керівництва користувача АС Клієнт УЗ при введенні коду дані підставляються з довідника, що створюється користувачем власноруч шляхом заповнення даних полів і додавання її в довідник. Тобто, у разі, якщо при введенні коду "3128" було підставлено дані не ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (власника коду), а іншої особи (ПАО «Евраз ДМЗ им Петровского») то все одно вина за цю невідповідність лежить на відправникові, адже ці дані підставляються з довідника, котрий створюється не УЗ, а саме ним, відправником.

Не можуть бути взяті судом до уваги і твердження відповідача про спотворення змісту накладної після її виготовлення і підписання відповідачем шляхом заміни системою АС Клієнт УЗ назви і адреси одержувача. Ці твердження відповідача не підтверджені жодними доказами.

Між тим відповідно до додатку № 3 до Правил оформлення перевізних документів «Пояснення щодо заповнення накладної» саме на відправника покладено обов'язок щодо оформлення накладної і перевірки вказаних у ній відомостей.

Можливість спотворення відомостей, вказаних у накладній унеможливлена комплексом організаційних та технічних заходів, передбачених відповідними нормами чинного законодавства. Так, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України N 800 від 01.11.2010р. затверджено Порядок застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Порядок). Суб'єктами електронного документообігу електронних перевізних документів (далі - суб'єкти електронного документообігу) можуть бути перевізник (залізниці, підприємства, установи, організації залізничного транспорту (далі - підприємства залізничного транспорту), вантажовідправники, вантажоодержувачі (п. 1.4. Порядку). Електронні перевізні документи (далі - ЕПД) - сукупність електронних документів (далі - ЕД), що визначені Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", в яких зафіксована інформація у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. ЕПД повинні містити інформацію, визначену для накладної (яка на кожне відправлення вантажу повинна подаватися відправником станції навантаження) Правилами перевезення вантажів (п. 1.5. Порядку).

Обмін ЕПД між суб'єктами електронного документообігу здійснюється із застосуванням автоматизованої системи залізничного транспорту України, надійних засобів електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) та програмних засобів суб'єктів електронного документообігу безпосередньо або через телекомунікаційні мережі загального користування в порядку, установленому на підставі укладеного з перевізником додатка до договору про організацію перевезень. Перевірка цілісності ЕПД та ідентифікація підписувача ЕЦП здійснюється із застосуванням надійних засобів ЕЦП та посилених сертифікатів відкритих ключів ЕЦП. ЕПД повинні оброблятися в автоматизованій системі з побудованою комплексною системою захисту інформації відповідно до вимог чинного законодавства (п. 1.7. Порядку).

Візуальні форми подання ЕД (відображення даних, які вони містять на папері у формі, придатній для приймання їх змісту людиною), роздруковані на папері, засвідчені в установленому законодавством порядку, є паперовими копіями ЕПД (п. 1.8. Порядку).

На кожному етапі перевезення вантажу залізничним транспортом у внутрішньому сполученні, передбаченого Правилами перевезення вантажів, створюються, зберігаються в архіві електронних документів Укрзалізниці, а також здійснюється передача між відповідними суб'єктами електронного документообігу ЕД, сукупність яких фіксує усі операції, пов'язані з перевезенням зазначеного вантажу (п. 2.1. Порядку).

Під час приймання вантажів до перевезення ЕПД з додаванням перелічених у них необхідних супровідних документів в електронному вигляді передаються вантажовідправником на станцію відправлення в порядку, встановленому додатком до договору про організацію перевезень (п. 2.3. Порядку).

Працівники підприємства залізничного транспорту, отримавши ЕПД, ідентифікують автора (п. 2.3.1. Порядку).

Електронні документи підлягають відхиленню у разі негативного результату перевірки авторства документа (п. 2.3.2. Порядку).

За результатами перевірки стосовно можливості здійснення зазначених у ЕПД перевезень та авторства документа працівники підприємства залізничного транспорту відправляють вантажовідправнику повідомлення про приймання або причину відхилення ЕД в порядку, установленому додатком до договору про організацію перевезень (п. 2.3.3. Порядку).

На базі інформації, що міститься в ЕД, та на підставі позитивних результатів перевірки стосовно можливості здійснення зазначених у ЕПД перевезень та авторства документа працівники підприємства залізничного транспорту із застосуванням автоматизованих робочих місць, що входять до складу автоматизованої системи залізничного транспорту України, створюють ЕД з унесенням даних, передбачених технологічним процесом. Після накладання ЕЦП зазначеними працівниками підприємства залізничного транспорту ЕД зберігаються в архіві електронних документів Укрзалізниці із дотриманням відповідних вимог законодавства щодо захисту інформації (п. 2.3.4. Порядку).

ЕД засвідчуються ЕЦП працівників підприємства залізничного транспорту, що отримали зазначені документи та згідно з визначеними повноваженнями внесли відповідні дані. Зазначені ЕД зберігаються в архіві електронних документів Укрзалізниці (п. 2.5.1. Порядку).

З викладеного вбачається, що залізниця, отримавши електронний перевізний документ, повинна ідентифікувати автора цього перевізного документа та за результатами перевірки стосовно можливості здійснення зазначених у ЕПД перевезень та авторства документа прийняти або відхилити електронний перевізний документ. У разі прийняття документа до виконання жодних повноважень та/або технічних можливостей по зміні змісту документа залізницею без згоди автора не передбачено.

Обовязок залізниці щодо перевірки правильності заповнення відправником граф накладної, в тому числі графи № 4 «одержувач», чинним законодавством не передбачено, навпаки цей обовязок покладено саме на відправника.

Таким чином, відповідач мав можливість перевірити внесені ним дані у електронний перевізний документ щодо адреси одержувача, а у разі виявлення невідповідностей до прийняття до перевезення - можливість заповнити перевізний документ самостійно у паперовій формі або відкликати електронний перевізний документ для коригування.

Твердження відповідача про те, що згідно п.122 Статуту залізниць само по собі зазначення невірної адреси одержувача при зазначенні правильного його коду не є правопорушенням ґрунтуються на довільному тлумаченні норми цього пункту. Так згідно п.122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Тобто, при буквальному читанні переліку ознак, що становлять склад цього правопорушення, вбачається, що кожна з ознак є самостійною підставою для притягнення до відповідальності. Сполучник "та" в даному разі є тотожним комі, і жодним чином не дає підстав вважати, що такі ознаки, як "код" та "адреса" повинні бути внаявностіі одночасно. Отже достатньо однієї з них.

Таке розуміння цього пункту 122 Статуту залізниць повністю відповідає Інструктивному листу Укрзалізниці від 06.05.2008 року №02/111 в п.2.2. якого зокрема зазначено, що неправильно зазначені код та адреса одержувача вважаються окремими порушеннями, штраф стягується, якщо вказана хоча б одна відомість неправильно.

Щодо клопотання відповідача, про застосування позовної давності та доводів апеляційної скарги з цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

За змістом ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців.

Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення відповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Таким чином - саме акт є підставою для матеріальної відповідальності, а тому - і підставою для подання позову.

З урахуванням зазначених норм, враховуючи, що подією, яка стала підставою для подання позову є неправильно зазначені у накладній адреси одержувача, що засвідчено актом загальної форми №1030 від 10 грудня 2016 року, перебіг спеціальної позовної давності по заявленим позовним вимогам слід обраховувати саме від дати складання акту загальної форми, а не від дати складання накладної, як зазначив відповідач.

Оскільки акт загальної форми №1030 складено 10 грудня 2016 року, то перебіг шестимісячного строку для пред'явлення даного позову починається 11 грудня 2016 року та спливає 11 червня 2016 року, який є неробочим днем, а тому днем закінчення строку є 12 червня 2017 року.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом 10 червня 2016 року (згідно з штампом поштового відділення на конверті, т. I, арк. с. 18), тобто до спливу строку позовної давності відносно вимог по стягненню штрафу за неправильно зазначену адресу вантажоодержувача.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 13.11.2017 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Слободін М.М.