Постанова № 70194997, 07.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа № 922/2872/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 743 від 12.12.2016

відповідача: начальник управління ОСОБА_2 розпорядження № 96-ос від 22.03.2006

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вовчанської РДА Харківської області (вх. № 3068Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2017 у справі № 922/2872/17

за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" до Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області про стягнення 220.749,75 грн ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 220.749,75 грн невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства.

В якості правових підстав позову вказує на норми статті 124 Конституції України, статті 509, 525-527, ст. 617 ЦК України, ч. 2 та ч. 7 ст. 193 ГК України, ст. 87, пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89, ч. 2 ст. 97, ст. 102 Бюджетного кодексу України, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, п.3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. №117.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2017 р. (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (62504, Харківська область, Вовчанський район, м. Вовчанськ, вул. Соборна, буд. 100, код ЄДРПОУ 03196417) на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, буд. 8, код ЄДРПОУ 25614660) невідшкодовану заборгованість по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення в розмірі 196.314,22 грн., 3% річних у сумі 4.170,31 грн., інфляційні втрати в розмірі 20.265,22 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.311,25 грн.

Відповідач подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник посилається на відсутність визначеного механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на надання пільг з послуг звязку та, власне, фінансування таких видатків, з урахуванням чого у відповідача як розпорядника бюджетних коштів не виникло підстав для укладення договору з позивачем про компенсацію пільг із зазначених послуг на 2016 р. Зазначив, що відповідачем не підписувалися акти звіряння розрахунків за надані послуги та не одержувалися в паперовому вигляді звіти за формою "2-пільга", а відтак - відсутні зобовязання відповідача зі здійснення компенсаційних виплат, стягнення яких є предметом даного спору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 07.11.2017.

Позивач 30.10.2017 надав за вх. № 10969 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та пояснення до неї доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Харківської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком у період з січня 2016 року по грудень 2016 року було надано послуги звязку на пільгових умовах населенню м. Вовчанськ та Вовчанського району Харківської області , які включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист, ч. 5 ст. 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України Про охорону дитинства на загальну суму 196.314,22 грн. (за даними помісячних розрахунків невідшкодованих сум).

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою № 2-пільга (затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.07 N535, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України) та направлялись щомісячно відповідачеві як головному розпоряднику коштів місцевого бюджету для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг.

Як зазначає позивач, у звязку з несплатою відповідачем наданих послуг звязку пільговій категорії населення за період з січня 2016 року по грудень 2016 року, станом на 01 січня 2017 року утворилась заборгованість у розмірі 196.314,22 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків (підписаним лише позивачем).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою відшкодувати вартість наданих пільг, однак відповідач не проводив звірки наданих позивачем списків, розрахунків з позивачем за надані послуги пільговим категоріям населення не провів, посилаючись, за змістом відповіді на зазначені листи позивача, на відсутність субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, зокрема, з послуг звязку.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Приписами Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", який визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Законами України Про статус ветеранів війни, гаранта їх соціальні захисту, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист, Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Про охорону дитинства для окремих категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

В вище перелічених законах закріплені норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян, відповідно до приписів ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02 № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок).

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, відповідно до п. 3 Порядку, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно Закону України від 20 грудня 2016 року № 1789-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" було внесено зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу та доповнено її пунктом 20-4, згідно з яким до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать видатки на пільги з послуг зв'язку. Згідно роз'яснень Міністерства фінансів України від 31 серпня 2016 року за №31-09010-16-16/24984 року, надання вказаних пільг в 2016 році здійснюється місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м. Вовчанськ та Вовчанського району Харківської області є Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, а отже відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню м. Вовчанськ та Вовчанського району Харківської області послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що акти звірки Управлінням соціального захисту населення Вовчанської райдержадміністрації не підписувалися та поверталися на адресу позивача, а тому відповідно є недійсними.

Відповідно до абз. 1 п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. № 117 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Підпунктами 1, 2 пункту 11 цього Положення на відповідача, як на уповноважений орган покладено обов'язок кожного місяця:

1) звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складати: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подавати фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти

звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Вказане вище свідчить про обовязок відповідача підписувати акти звірки, що останнім дотримано не було, а тому суд апеляційної інстанції, також вважає безпідставними такі посилання скаржника.

Таким чином, наявність боргу в сумі 196.314,22 грн перед позивачем по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговій категорії населення відповідачем належними та допустимими доказами не спростована та підтверджена матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем контр-розрахунок суми заборгованості за спірний період не надано, сума заборгованості належними доказами не спростована.

У відповідності до пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; (п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги).

Факт отримання щомісячних розрахунків за формою "2-пільга" щодо вартості послуг в електронному вигляді відповідачем не заперечується, про що останній зазначив у своїх поясненнях. Відповідач жодних зауважень щодо виявлення у розрахунках за вказаний період надання послуг розбіжностей, необхідності їх коригування, невірно визначеного розміру пільг тощо, до дня звернення позивача до суду на адресу позивача не надсилав.

Щодо посилань відповідача на те, що управління не може виконати свої зобов'язання з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, оскільки в районному бюджеті на 2016 рік не було передбачено видатків на дану програму, суд вважає за потрібне зазначити, що ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже, неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених Позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення м. Вовчанськ та Вовчанського району Харківської області та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

У звязку з цим, колегія суддів дійшла висновку, що Управління соціального захисту населення Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області, яке відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є самостійною юридичною особою, яка відповідно до положень частини першої статті 96 Цивільного кодексу України має відповідати за своїми зобовязаннями, які виникли безпосередньо з Закону та така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

У відповідності до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг звязку пільговим категорія населення згідно вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 196.314,22 грн нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3%річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 4.170,31 грн та інфляційних втрат в розмірі 20.265,22 грн є такими, що підлягають задоволенню.

Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вовчанської РДА Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2017 у справі № 922/2872/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2017 у справі № 922/2872/17 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.