Постанова № 70194962, 07.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа №922/1110/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Терещенко О.І.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1, за довіреністю №14-85 від 14.04.2017 року;

відповідача – ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 22.06.2017 року;

Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області – не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача – Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», с.Подвірки, Харківська область, (вх.№3183Х/1-40) на ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2017 року по справі №922/1110/15,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,

до Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5», с.Подвірки, Харківська область,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» (у подальшому перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5») звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило: винести ухвалу про визнання незаконною бездіяльність органу ДВС та зобов’язати закінчити виконавче провадження №48659202 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 21.05.2015 року у справі №922/1110/15 на підставі п.16 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.10.2017 року у справі №922/1110/15 (суддя Мамалуй О.О.) у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» на бездіяльність органу державної виконавчої служби відмовлено.

Відповідач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить частково скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2017 року та прийняти постанову про задоволення скарги ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» в частині визнання незаконною бездіяльності органу ДВС щодо закінчення виконавчого провадження №48659202 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 21.05.2015 року у справі №922/1110/15 на підставі п.16 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що запровадження в дію ч.3 ст.7 Закону від 03.11.2016 року №1730-VІІІ по суті скасовує ознаки протиправності в діях відповідача в частині прострочення оплати поставленого газу, скасовує дію підстав для проведення відповідних нарахувань та встановлює імперативний припис про списання вже нарахованих санкцій. Списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 року №1730-VIII не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання ним чинності та, зокрема не вимагає узгодження з постачальником природного газу чи підтвердження останнім. Вказане списання в порядку ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 року №1730-VIII також не вимагає реалізації процедури взаєморозрахунків або реструктуризації, передбачених ст. 4, ст. 5 цього Закону, а отже по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.

Апелянт вказує, що включення підприємства та відомостей про заборгованість до Реєстру та виключення з нього за змістом ч. 2, ч. 3 ст. 3 Закону від 03.11.2016 року №1730-VІІІ обумовлено виключно необхідністю виконання процедури взаєморозрахунків або договорів про реструктуризацію заборгованості, а отже на випадки списання нарахувань на заборгованість, погашену до набрання чинності Закону від 03.11.2016 року №1730-VІІІ вказані вимоги не поширюються.

На думку апелянта, має місце тлумачення судом норм ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 7 Закону від 03.11.2016 року №1730-VІІІ, яке є помилковим, оскільки фактично встановлює додаткову умову для списання у вигляді обов'язку попереднього включення кредиторської заборгованості по нарахованим санкціям на погашену основну заборгованість до реєстру, яка Законом для такого випадку прямо не передбачена.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 07.11.2017 року була направлена Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області рекомендованим листом 23.10.2017 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 26.10.2017 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, представник органу державної виконавчої служби у судове засідання не з’явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представника направлена Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області не була визнана обов’язковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника органу виконавчої служби.

У судовому засіданні 07.11.2017 року представник відповідача (боржника) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (стягувача) письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак пояснив, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв’язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2015 року у справі №922/1110/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 року, стягнуто з ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 188361,39 грн. 3% річних, 1351735,48 грн. інфляційних втрат та 30801,94 грн. судового збору.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Харківської області видано наказ від 21.05.2015 року у справі №922/1110/15.

09.09.2015 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48659202 з примусового виконання вищевказаного наказу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.03.2016 року розстрочено виконання рішення суду від 17.03.2015 року у справі №922/1110/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» на загальну суму 1570898,81грн. (з урахуванням витрат по сплаті судового збору) на три роки рівними частинами згідно затвердженого графіку, а саме кінцева дата платежу – лютий 2019 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2016 року у справі №922/1110/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2016 року ухвалу господарського суду Харківської області від 24.03.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 року у справі №922/1110/15 залишено без змін.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.01.2017 року ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» звернулось до органу ДВС із заявою №01-14/2504 від 29.12.2016 року про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 16 частини 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». До заяви додано копію платіжного доручення №426 від 31.03.2016 року, згідно з яким сплачено 30801,94 грн. судових витрат.

Станом на 17.01.2017 року органом Державної виконавчої служби не було вчинено виконавчої дії щодо закінчення виконавчого провадження.

Вважаючи, що права та охоронювані законом інтереси порушені, скаржник - ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на бездіяльність органу Державної виконавчої служби, в якій просило визнати незаконною бездіяльність органу ДВС та зобов'язати закінчити виконавче провадження №48659202 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 21.05.2015 року у справі №922/1110/15 на підставі п.16 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 23.02.2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року у справі №922/1110/15 скаргу ПАТ «Харківська ТЕЦ-5» на бездіяльність органу виконавчої служби за вх.№9 від 17.01.2017 року задоволено; визнано незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області закінчити виконавче провадження №48659202 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 21.05.2015 року у справі №922/1110/15 на підставі п.16 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2017 року ухвалу господарського суду Харківської області від 23.02.2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року у справі №922/1110/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

За результатами нового розгляду, місцевим господарським судом винесено оскаржувану ухвалу, з посиланням на те, що списання заборгованості (як захід, що входить до спеціальної процедури врегулювання заборгованості) на підставі положень Закону України від 03.11.2016 року №1730-VIIІ можливо лише для підприємств, включених до реєстру. При цьому, включення до реєстру передує та є необхідною умовою для списання заборгованості. Проте, станом на момент звернення до державного виконавця та станом на момент подання скарги до суду на бездіяльність державного виконавця відповідача не було включено до реєстру і відповідна сума заборгованості між сторонами не списана.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 року №1730-VIIІ визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, зокрема врегулювання їх заборгованості за спожиті енергоносії. Закон набрав чинності 30.11.2016 року після опублікування в газеті Голос України №227 від 29.11.2016 року.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону від 03.11.2016 року №1730-VIIІ врегулюванню підлягає зокрема кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України №1730-VIII процедура врегулювання заборгованості – заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Відповідно до приписів ч.1 ст.3 Закону України №1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державної політики у сфері житлово-комунального господарства (далі - реєстр).

Вказана норма кореспондується з абз. 12 ч.1 ст.1 Закону України №1730-VIII, яким визначено, що учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до Реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року №93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та користування зазначеним реєстром, відповідно до п. 4 якого формування та ведення Реєстру здійснюється Мінрегіоном шляхом: збирання та оброблення інформації про підприємства; внесення даних до реєстру та змін до них, а також виключення таких даних з реєстру.

З огляду на аналіз зазначених положень Закону України №1730-VIII для участі в процедурі врегулювання заборгованості шляхом її списання, теплопостачальні та теплогенеруючі організації повинні бути включені до відповідного Реєстру. Так, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а саме Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.

Поряд із визначенням ст. 5 цього Закону спеціальної процедури реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, не погашеної станом на 31.12.2016 року, ч. 3 ст. 7 Закону встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання ним чинності, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річні не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів відзначає, що за своїм правовим змістом, списання заборгованості скаржника за вищевказаним Законом є процедурою врегулювання заборгованості, а для участі у процедурі врегулювання заборгованості необхідно бути включеним до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховує висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові по даній справі від 18.07.2017 року, а саме, що для списання зобов’язань з оплати 3% річних та інфляційних нарахувань в порядку, передбаченому Законом, товариство має набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до Реєстру, а Законом не передбачено автоматичного списання зазначених сум і таке списання повинно здійснюватися у порядку, який визначений положеннями зазначено Закону.

Слід відзначити, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення сторонами після набрання чинності Законом України №1730-VIII будь-яких дій щодо проведення списання нарахованої пені, 3% річних, інфляційних втрат, зокрема погодження сторонами такого списання шляхом обміну листами або проведення взаєморозрахунків тощо.

Оскільки, станом на момент подання клопотання до державного виконавця та станом на момент звернення до суду зі скаргою відповідач не був учасником процедури врегулювання заборгованості, його не включено до реєстру підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, відповідно передбачений ч. 3 ст. 7 Закону №1730-VIII порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних не може бути застосований до відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 20.04.2017 року у справі №912/3303/16, від 16.05.2017 року у справі №927/1442/15, від 15.05.2017 року у справі №910/15873/13, від 10.05.2017 року у справі №917/348/16.

Відповідно до п. 2 статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед, зокрема Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Однак, наразі відсутні докази які б підтверджували факт списання або погашення заборгованості за виконавчим провадженням №48659202. Суд першої інстанції, проаналізувавши вищевказані норми права, дійшов вірного висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що списання заборгованості - як захід, що входить до спеціальної процедури врегулювання заборгованості на підставі положень Закону України №1730-VIIІ можливо лише для підприємств, включених до реєстру, а включення до реєстру передує та є необхідною умовою для списання заборгованості.

Скаржника було внесено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання лише 24.05.2017 року. Про це свідчить копія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.05.2017 року за №127, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби, скаржник звернувся 17.01.2017 року. Також слід зауважити, що 23.03.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області ОСОБА_4 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №48659202 відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та до матеріалів справи надано копію постанови про закінчення виконавчого провадження.

Зважаючи на обставини справи та норми чинного законодавства колегія суддів не вбачає підстав для визнання дій (бездіяльності) державного виконавця неправомірними.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв’язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 11.10.2017 року по справі №922/1110/15 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 11.10.2017 року по справі №922/1110/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Терещенко О.І.