Постанова № 70194909, 07.11.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р. Справа№ 910/9072/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

позивача Решетова Е.В.

відповідача Мандригель Р.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 по справі №910/9072/17 (суддя Головіна К.І. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу"

про стягнення 30 851 834,15 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 по справі №910/9072/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок", звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищезазначене рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Пашкіна С.А., Баранець О.М. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 07.11.2017.

06 листопада 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 07.11.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

25 червня 2012 року між ПАТ "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" (замовник) та ТОВ "Аквамарін-Глоу" (підрядник) укладено договір підряду № 1КБ (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати роботи по об'єкту "Реконструкція технологічного зв'язку ДК "Укртрансгаз" на дільниці Боярка - Яготин" та здати в установлений договором строк закінчений будівництвом об'єкт відповідно до договірної документації .

Пунктом 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 19.07.2013) передбачено, що його загальна вартість з ПДВ становить 32 876 115,92 грн.

Положеннями пунктів 3.2, 6.1.1 договору встановлений обов'язок замовника перерахувати підряднику аванс у розмірі 30% вартості договору, а також сплачувати чергові платежі за фактично виконані роботи, надані послуги, поставлене обладнання та матеріали.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 15 178 424,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 64 від 08.01.2013 на суму 4 464 429,71 грн., № 2396 від 18.05.2013 на суму 5398405,31 грн., № 3619 від 31.07.2013 на суму 5 283 700,88 грн., № 548 від 30.01.2014 на суму 31888,17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач утримує частину невикористаного авансу без належних правових підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондиційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Як зазначалось вище, позивач сплатив аванс на виконання умов договору підряду №1КБ від 25.06.2012 та, станом на момент їх сплати, такий договір був чинний.

З урахуванням викладеного, застосування в даному випадку положень приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України є неприпустимим.

Посилання позивача на закінчення строку дії Договору, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки за загальним правилом зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України), ці підстави наведено у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Із системного аналізу зазначених норм слідує, що закон не передбачає такої підстави для припинення невиконаного зобов'язання, як закінчення строку дії договору. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.06.2015 р. у справі № 904/5381/14, де наведено аналіз кореспондуючих прав та обов'язків у сторін, тобто зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Таким чином, закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.04.2017 р. у справі № 905/3178/15).

Окрім того, в пункті 5.4. Договору сторони погодили, що в частині виконання сторонами зобов'язань, останній діє до повного їх виконання.

Позивачем не надано доказів, що договір підряду № 1КБ від 25.06.2012 розірвано сторонами або визнано недійсним у судовому порядку, відтак, позивач не довів, що правова підстава набуття відповідачем спірних грошових коштів - відпала.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що грошові кошти, про стягнення яких заявлено даний позов, сплачені позивачем на виконання Договору, колегія суддів прийшла до висновку що, вони набуті відповідачем за правової підстави та не можуть бути витребувані на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Також, не підлягають задоволенню й вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та штрафу оскільки вказані вимоги є похідними.

Доводи апелянта щодо виконання чи неналежного виконання Договору колегія суддів не приймає до уваги, оскільки спір розглядається в межах заявлених позивачем підстав (обставин та норм закону, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) та предмету позову (матеріально-правових вимог).

Інші твердження та заперечення апелянта не спростовують вищевикладених висновків суду щодо відмови в стягненні з відповідача коштів, на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 по справі №910/9072/17.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в особі філії "Управління "Укргазтехзв'язок" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 по справі №910/9072/17 залишити без змін.

2.Матеріали справи №910/9072/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець