Рішення № 70194469, 06.11.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 916/2353/17

Господарський суд Одеської області у складі :

судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 20.01.2017р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 19.10.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/2353/17:

За позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ";

до відповідача: Малого спільного сільськогосподарського підприємства "СТАРТ";

про стягнення 145257678,45 грн., -

в с т а н о в и в :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" (далі Позивач) звернулось до Малого спільного сільськогосподарського підприємства "СТАРТ" (далі Відповідач) із позовом про стягнення боргу в сумі 145257678,45 грн. посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору комісії №15 від 20.02.2014р.

Посилаючись на норми Цивільного та Господарського кодексів, позивач просить позов задовольнити.

Відповідач в засідання суду з'явився, проти позову не заперечував.

20 жовтня 2017 року відповідач надав заяву (вх. суду №2-5548/17) про визнання позову, за якою відповідач просить позов задовольнити та стягнути з нього на користь позивача заборгованість у розмірі 145257678,45 грн.

Ухвалою суду від 23.10.2017р. розгляд справи №916/2353/17 відкладено з підстав п.п. 1, 2 ст. 77 ГПК України.

В засіданні суду 06.11.2017р. за правилами ст. 85 ГПК України, в присутності представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1011 ЦК України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦК України).

За статтею 1013 ЦК України , комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо комісіонер поручився за виконання правочину третьою особою, він має право на додаткову плату. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги. Якщо договір комісії не був виконаний з причин, які залежали від комітента, комісіонер має право на комісійну плату на загальних підставах. У разі розірвання або односторонньої відмови від договору комісії комісіонер має право на плату за фактично вчинені дії.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться. Якщо комісіонер вчинив правочин на умовах більш вигідних, ніж ті, що були визначені комітентом, додатково одержана вигода належить комітентові (ст. 1015 Цивільного Кодексу)

За ст. 1022 ЦК України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.

Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, 20 лютого 2014 року між сторонами у справі був укладений Договір комісії № 15 (далі- Договір), за п. 1.1. якого, Комісіонер (Відповідач) зобовязується за дорученням та за рахунок Комітента (Позивача) здійснювати за винагороду продаж ячменю, що належить Комітенту, від свого імені, здійснювати пошук покупців та укладати з ними угоди з продажу продукції.

Відповідно до п. 6.1. Договору, він вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до повного закінчення угоди.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 20.06.2014 р. до Договору внесені наступні зміни - в п. 1.3. Договору комісії № 15 від 20.02.2014 р. конкретн умови угоди - кількість ячменю - 3713620 кг, якість - ячмінь 3 класу, мінімальна ціна прод продукції - 1,89 грн/кг (з ПДВ).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 28.07.2014 р. до Договору внесені наступні зміни - в п. 3.3.3. Договору комісії № 15 від 20.02.2014 р. грошові кошти, отримані Комісіонером від продажу ячменю в кількості 3713620 кг, виплачуються Комітенту в строк до « 31» грудня 2014 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 28.07.2014 р. до Договору внесені наступні зміни - в п. 4.1.6. Договору комісії № 15 від 20.02.2014 р. надати Комітенту звіт на протязі трьох робочих днів після укладення всіх угод з продажу ячменю (від свого імені та за дорученням Комітента) в кількості 3713620 кг.

Так, на виконання зазначеного Договору, Позивачем було передано Відповідачу ячмінь 3 класу в кількості 3713620 кг, що підтверджується Актом передачі-приймання від 24.06.2014 р., видатковою накладною № 62 від 24.06.2014 р.; складської квитанцією № 9765 від 24.06.2014 р.; Актом передачі-приймання від 26.06.2014 р.; видатковою накладною № 64 від 26.06.2014 р.; складської квитанцією № 9768 від 26.06.2014 р.; Актом передачі-приймання від 01.07.2014 р.; видатковою накладною № 69 від 01.07.2014 р.; складської квитанцією № 9772 від 01.07.2014р.; видатковою накладною № 70 від 07.07.2014 р.; складської квитанцією № 9779 від 07.07.2014 р.; Актом передачі-приймання від 24.07.2014 р.; видатковою накладною № 79 від 24.07.2014 р.; складської квитанцією № 9796 від 24.07.2014 р.

« 28» серпня 2014 року Комітенту був наданий звіт комісіонера до Договору комісії №15 від 20.02.2014 року, відповідно до якого Комісіонером було поставлено ТОВ «ФА Інтертрейдінг Україна» ячмінь 3 класу в кількості 3713620 кг за ціною 1,89 грн/кг, що підтверджується видатковими накладними, що були надані Комісіонером разом зі звітом.

Таким чином, Комісіонер повинен був сплатити Комітенту за Договором комісії № 15 від 20.02.2014 р. суму в розмірі 7 018 741,80 (сім мільйонів вісімнадцять тисяч сімсот сорок одна гривня вісімдесят копійок).

Позивач зазначає, що не зважаючи на те, що строк повернення грошових коштів, отриманих Комісіонером від продажу ячменю в кількості 3713620 кг, настав 31 грудня 2014 року, Відповідач не виконав свого зобовязання вчасно.

Крім цього, Відповідач на виконання умов Договору 04 березня 2015 року частково сплатив Позивачу суму заборгованості в розмірі 80 000,00 (вісімдесят тисяч) гривень. Отже, залишок заборгованості за Договором комісії № 15 від 20.02.2014 р. складає 6 938 741,80 (шість мільйонів девятсот тридцять вісім тисяч сімсот сорок одна гривня вісімдесят копійок).

17 серпня 2017 року Позивачем було вручену представнику Відповідача претензію №1 від 17.08.2017 р. з умовою сплатити заборгованість за Договором комісії № 15 від 20.02.2014р. та штрафні санкції упродовж 30 днів з дня отримання претензії.

Проте, станом на день подання позову, вимоги Позивача щодо сплати заборгованості та штрафних санкцій за Договором комісії № 15 від 20.02.2014 р., викладені в претензії № 1 від 17.08.2017 р., Відповідачем не виконані.

Крім цього, відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 2 від 28.07.2014 р. до Договору комісії № 15 від 20.02.2014 р. внесені наступні зміни - в п. 5.5. Договору комісії № 15 від 20.02.2014 р.: в разі несвоєчасного перерахування Комітенту коштів, одержаних від продажу ячменю, Комісіонер виплачує Комітенту штрафну санкцію в розмірі 2% від загальної вартості Договору за кожний день прострочки на протязі всього періоду прострочки.

Згідно наданого Позивачем розрахунку, загальний розмір штрафних санкцій складає 138318936,65 грн (сто тридцять вісім мільйонів триста вісімнадцять тисяч девятсот тридцять шість гривень шістдесят пять копійок).

Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає його до уваги та вважає правильним.

Зворотнього відповідач, в порядку ст. 33 ГПК України, не довів. Доказів сплати не надав, проте надав заяву про визнання позову у повному обсязі.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача законними та обгрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити повністю.

Стягнути з Малого спільного сільськогосподарського підприємства "СТАРТ" (67941, Одеська область, Окнянський район, село Антонівка, код ЄДРПОУ 30328979) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ" (67942, Одеська область, Окнянський район, село Новосамарка, код ЄДРПОУ 30820612) заборгованість за Договором комісії № 15 від 20.02.2014р. в сумі 6938741 (шість мільйонів дев'ятсот тридцять вісім тисяч сімсот сорок одна) грн. 80 коп., штрафні санкції в сумі 138318936 (сто тридцять вісім мільйонів триста вісімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 65 коп. та судовий збір у сумі 240000 (двісті сорок тисяч) грн.

Рішення Господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13 листопада 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук