Рішення № 70194100, 26.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017Справа №910/15872/17

За позовом Головного управління Державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області

до ПрАТ "Український пожежний концерн "УКРПОЖСЕРВІС"

про стягнення 1 008398,90 грн.

Суддя: Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Яськович О.М.(дов. від 27.04.2017);

Від відповідача: Годованець Л.Ю. (дов. Від 12.10.2017);

Довгопол А.І - президент концерну;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору закупівлі № 18/95 від 16.12.2016 у розмірі 774 317,26 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.09.2017 порушено провадження у справі №910/15872/17 та призначено до розгляду на 12.10.2017.

10.10.2017 через відділ діловодства суду сторонами подано додаткові матеріали по справі, позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 282 395,90 грн. пені, 313 705,00 грн. штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів, 412 298,00 грн. процентів за користування коштами, відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява про збільшення розміру позовних вимог була подана до прийняття рішення у справі, а тому приймаються судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяв про збільшення.

Ухвалою від 12.10.2017 розгляд справи відкладено на 26.10.2017.

24.10.2017 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

26.10.2017 через відділ діловодства суду відповідачем подано додаткові матеріали по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про залучення іншого відповідача ДП «Судмаш», оскільки, з останнім відповідач уклав дилерський договір, а затримка виготовлення автопідіймача пожежний гідравлічний АПГ-38-18/300 виникла виключно з вини ДП «Судмаш».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки підстава позову у справі № 910/15872/17 є договірні відносини які існують між Головним управлінням Державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області та ПрАТ "Український пожежний концерн "УКРПОЖСЕРВІС", укладення дилерського договору відповідача з іншими контрагентами, не дає підстав для залучення їх до участі у справі в якості відповідачів.

Представник позивача з'явився в судове засідання 26.10.2017, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДСНС України у Херсонській області проведено тендер, за результатами якого у 2016 між Головним управлінням ДСНС України у Херсонській області та ПАТ «Український пожежний концерн «Укрпожсервіс» 16.12.2016 було укладено договір № 18/95 про закупівлю Автопідіймача АПГ 38-18-300 на базі шасі МАЗ код 29.10.5 (34142000) за державні кошти.

Відповідно доп. 1.1., 1.3, 3.1. договору, постачальник зобов'язується поставити у власність на територію позивача Автопідіймач АПГ 38-18-300 на базі шасі МАЗ код 29.10.5 (34142000) Автомобілі спеціального призначення (автокрани та вантажні автомобілі самоскиди) у кількості 1 шт. та у комплектації згідно специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 2.1.,2.2 договору, замовник, здійснив попередню оплату у розмірі 100% на загальну суму 4 481 500,00 грн. за цінами відповідно тендерної пропозиції та специфікації на протязі 5 - ти робочих днів з дня підписання договору, а саме: 2 250 000,00 грн. - згідно платіжного доручення від 19.12.2016 № 945, - 2 231 500,00 грн. - згідно платіжного доручення від 19.12.2016 № 946.

Відповідно до п. 3.3. договору, постачальник зобов'язався поставити товар до 01.06.2017, але не пізніше шести місяців від дати здійснення замовником платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору.

Відповідно до п.9.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків, якщо воно трапилося внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Пунктом 9.3. договору, передбачено, що сторона для якої створилася неможливість виконання зобов'язань, про настання, непередбачуваний термін дії і припинення вищезазначених обставин зобов'язана негайно, однак не пізніше 10-ти календарних днів з моменту настання і припинення, у письмовій формі повідомити іншу сторону. Факти, викладені у повідомлені, повинні бути підтвердженні Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Так, листом від 02.06.2017 № УПК 02/06-19 відповідач інформував позивача про неможливість виконати умови договору в встановлені строки, однак обставин непереборної сили суду не надано.

На час розгляду справи,доказів поставки відповідачем Автопідіймача АПГ 38-18-300 на базі шасі МАЗ код 29.10.5 (34142000) суду не надано.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ)

Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 8.2. договору, за порушення строків виконання зобов'язань постачальник повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, відповідно до ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», а за прострочення понад 30 днів постачальник сплачує штраф у розмірі 7% непоставленого товару.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання зобов'язань у розмірі 282 395,90 грн., штраф за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмір 313 705,00 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Відповідно до ст. 231 ГК України Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 236 ГК України встановлено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до п. 8.6 договору, за користування коштами у разі несвоєчасної поставки товару постачальник зобов'язується сплатити 0,1 % суми попередньої оплати за кожен день від дня, коли товар мав бути переданий позивачу до дня фактичної передачі товару.

Згідно ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У даному випадку слід застосовувати аналогію закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України, оскільки статтею 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні грошовими коштами.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

(Правова позиція з даних правовідносин викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2010 № 9/67-38).

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені за порушення строків виконання зобов'язань у розмірі 282 395,90 грн., штрафу за прострочення поставки товару понад 30 днів у розмір 313 705,00 грн. процентів за користування коштами у розмірі 412 298,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Головного управління Державної Служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український пожежний концерн «Укрпожсервіс» (03039, м.Київ, вул. Голосіївська, буд. 13, оф.17, код ЄДРПОУ 14300088) на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області " (73022, м. Херсон, вул. Молодіжна, буд. 6, код ЄДРПОУ 38594707) пені 282 395 (двісті вісімдесят дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 90 коп., штрафу 313 705 ( триста тринадцять тисяч сімсот п'ять) грн. 00 коп., процентів 412 298 (чотириста дванадцять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі 15 125 (п'ятнадцять тисяч сто двадцять п'ять ) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення 13.11.2017