Ухвала суду № 70194078, 05.10.2017, Господарський суд м. Києва

УХВАЛА

За позовом Національного банку України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічного акціонерного товариства "Фінансова ініціатива"

про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 17 003 200,00 грн.

Суддя Привалов А.І.

Представники сторін:

від позивача: Бірюкова О.А., довіреність № 18-0011/53393 від 02.08.2017р.;

від відповідача: Войцехівський О.В., довіреність б/н від 24.07.2017р.;

від третьої особи: Сочавський А.З., довіреність № 10-л від 18.07.2017р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Національний банк України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 17 003 200,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 21.09.2017р. та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Фінансова ініціатива".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. розгляд справи відкладено на 05.10.2017р.

Присутній у судовому засіданні 05.10.2017р. представник відповідача подав клопотання про призначення судової експертизи та клопотання про витребування доказів.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти поданих відповідачем клопотань.

Представник третьої особи вирішення заявлених відповідачем клопотань залишив на розсуд суду.

Розглянувши клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки подане клопотання не відповідає приписам ст. 38 ГПК України, а докази, які просить витребувати представник відповідача, не відносяться до вирішення даного спору.

Розглянувши клопотання представника відповідача про призначення експертизи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність його часткового задоволення та призначення у даній справі судової оціночно-будівельної експертизи з огляду на наступне.

За змістом системного аналізу приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи в їх сукупності, що мають значення для її вирішення по суті.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів для всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р., судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу, користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 ГПК України.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( ч.1 ст. 575 ЦК України).

Статтею 582 Цивільного кодексу України унормовано, що оцінка предмета застави здійснюється у випадках, встановлених договором або законом. Оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем разом із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави, якщо інший порядок оцінки предмета застави не встановлений договором або законом.

Положеннями статті 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Статтею ст. 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, встановлення початкової ціни предмета іпотеки означає встановлення її в рішенні суду в грошовому вираженні, та визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст.38 Закону "Про іпотеку" (відповідна правова позиція відображена у постанові Верховного суду України від 10.06.2015р. у справі № 6-449цс15).

З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відстуності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 п. 4.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» від 24.11.2014 р. № 1, з урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди - на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас, господарський суд за необхідності може згідно зі статтею 41 ГПК України вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовому експертизу", судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

За приписами п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.12. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, приймаючи до уваги, що предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки, суд вважає за необхідне призначити у справі № 910/13550/17 судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

Витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються судом згідно з рахунком, виставленим експертною установою для здійснення оплати за проведення експертизи, до початку її проведення на відповідача, і в подальшому підлягають розподілу за правилами ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Призначити по справі № 910/13550/17 судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставити наступне питання:

- яка ринкова вартість предмета іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009р., укладеного між Національним банком України та товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М. за реєстровим №2368, а саме: торгово-адміністративних приміщеннь, загальною площею 1542,1 кв.м, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківсь, вул. Грюнвальдська, будинок 19а, станом на дату проведення експертного дослідження?

2. Проведення судової оціночно-будівельної експертизи у встановлений законом строк доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

3. Зобов'язати сторони надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів.

4. Оплату витрат по проведенню судової експертизи покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія".

5. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" попередньо на вимогу експерта оплатити вартість експертизи у повному обсязі.

6. Зобов'язати експертів повідомити учасників судового процесу про дату, час і місце проведення експертизи.

7. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судову експертизу", попередити експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, за дачу завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи.

8. Дану ухвалу та матеріали справи № 910/13550/17 надіслати до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54).

Суддя А.І. Привалов