Рішення № 70194003, 08.11.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Справа № 911/2921/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім Поляков», м.Черкаси

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Бровари Київської області

про стягнення 11 849,75грн

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

29.09.2017 Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» (далі - позивач, ПП «Торговий дім Поляков» звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1.) про стягнення з останньої 11 849,75грн, з яких: 8557,99грн - основний борг, 724,37грн - 20% річних, 2 567,39грн - 30% штрафу. Крім того, позивач просить стягнутиз відповідача судовий збір у розмірі 1 600,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та вказує на порушення відповідачем умов договору поставки від 06.12.2016 №5607 в частині оплати за поставлений товар.

02.10.2017 ухвалою суду порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Госпадарського процесуального кодексу України (далі- ГПК Україна) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 08.11.2017.

Позивач явку свого повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 26, 29) проте, подав до суду клопотання в якому просив здійснювати розгляд справи без його участі, яке суд визнав за можливе задовольнити.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлену суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи (а.с. 46-50).

Процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.

До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

06.12.2016 між ПП «Торговий дім Поляков» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №5607 (далі - Договір, а.с. 9-12), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно виписаних накладних.

Пунктами 3.3, 3.5 Договору передбачено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. Видаткова накладна підписується представниками сторін.

Покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 28 календарних днів з моменту отримання товару або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника на протязі 28 каленарних днів з моменту отримання товару (п. 4.2 Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, а в частині зобов'язань до повного їх виконання.

Так, на виконання умов Договору постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 8 557,99грн, що підтверджується податковими накладними (а.с.32-45) та видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень: № АКФ-027577 від 08.03.2017 на суму 578,04грн; №АКФ-031029 від 21.03.2017 на суму 1 093,32грн; №АКФ-031030 від 21.03.2017 на суму 910,56грн; №АКФ-031038 від 21.03.2017 на суму 1 940,88; №АКФ-031042 на суму 1 332,31; №АКФ-031049 від 21.03.2017 на суму 1 079,64грн; №АКФ-035027 від 04.04.2017 на суму 1 623,24грн (а.с. 13-16). Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Проте, оскільки оплати за вищевказаний товар у добровільному порядку здійснена відповідачем не була, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у силу ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Із наведеною нормою узгоджується ч. 1 ст. 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, ст. 691 ЦК України передбачено, зокрема, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься у ст. 193 ГК України.

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8 557,99грн. Доказів повної чи часткової оплати на час прийняття рішення сторонами суду надано не було.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 30% штрафу у розмірі 2 567,39грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, п.8.3 Договору передбачено, що при порушенні умов п.4.2 Договору на сторк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар понад 10 днів, а тому вимога позивача про стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу підлягає задоволенню.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу (а.с.5) у розмірі 2 567,39грн за період з 06.04.2017 по 22.09.2017, вважає його правильним обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20% річних у розмірі 724,37грн. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Так, п. 5.2 Договору встановлено, що при порушенні покупцем умов п 4.21 Договору, він сплачує постачальнику, зокрема, 20 % річних від суми боргу за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних у розмірі 724,87грн (а.с.4), за період 06.04.2017 по 22.09.2017 суд вважає його правильним обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України при задоволенні позову покаладються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» (18005, м.Черкаси, вул. Чехова, 41, ідентифікаційний код 32268131) 8 557,99грн (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім грн. 99 коп) - основного боргу, 724,37грн (сімсот двадцять чотири грн. 37 коп) - 20% річних, 2 567,39грн (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім грн. 39 коп) - 30% штрафу, 1 600,00грн (одна тисяча шістсот грн. 00 коп) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.11.2017.