Рішення № 70193919, 30.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017Справа №910/15559/17Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство»

про стягнення 191 223,80 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мельник Е.О. - представник за довіреністю № 51 від 19.06.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» про стягнення 191 223,80 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії від 26.11.2012 р. №440588.

За період з 01.05.2015 року по 01.11.2016 року відповідачем за договором було отримано теплову енергію, вартість якої складає 1 308 539,60 грн. Однак свої зобов'язання за договором відповідач виконує неналежним чином, оплату спожитої теплової енергії здійснює невчасно та не у повному обсязі, оскільки ним сплачено лише 1 170 882,97 грн. Результатом неналежного виконання відповідачем умов договору є виникнення за період з 01.05.2015 по 01.11.2016 заборгованості за спожиту теплову енергію, яка на 01.07.2017 року становить 137 656,63 грн.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача 137 656,63 грн. основного боргу, індекс інфляції в розмірі 40 890,34 грн. та 3% річних в розмірі 1 676,83 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.09.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 09.10.2017 року.

Представники позивача виконав вимоги ухвали суду від 15.09.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.10.2017 року розгляд справи відкладено на 30.10.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

У судове засідання 30.10.2017 р. представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.09.20917 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39297497.

Представники позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.11.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство" (споживач) укладено договір № 440588 на постачання теплової енергії.

Відповідно до п. п. 1.1. 1.2. вищезазначеного договору енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупцю теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення, гарячого водопостачання та вентиляції, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного договору.

Передача товару у власність споживачу здійснюється після виконання останнім всіх вимог даного договору (п.1.3 договору).

З додатків до договору вбачається, що адресою об'єкта (абонентської теплотраси) є вул. Бориспільська 6.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця та АК «Київенерго», у відповідності до «Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії». Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

У випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору у разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується постачальником по максимальним годинним тепловим навантаженням, що визначені договором, по кожному параметру теплоносія.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки зі споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групам споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують тарифи на теплову енергію) для постачальника за кожну відпущену Гігакалорію (грн./1 Гкал). Тарифи можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії (ціни на паливо, тощо), а також в інших випадках передбаченим діючим законодавством та нормативними актами. У разі зміни тарифів на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами з дня їх введення в дію згідно умов даного договору. Діючі на час укладення договору тарифи (без урахування ПДВ) на теплову енергію обумовлені Додатком № 4 до цього договору.

Згідно з п. 6.5 договору споживач щомісячно з 07 по 14 число отримує самостійно у постачальника оформлений бланк актів приймання-передавання теплової енергії, акт звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції споживач повертає постачальнику не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції постачальника.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Судом встановлено, що за період з 01.05.2015 року по 01.11.2016 року позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 308 539,60 грн. Станом на 01.07.2017 р. заборгованість за спожиту теплову енергію складає 137 656,63 грн., що підтверджується особистими картками (табуляграмами) та актами приймання-передавання товарної продукції.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 440588 на постачання теплової енергії від 26.11.2012 року в період з 01.15.2015 року по 01.11.2016 року у відповідача перед позивачем в сумі 137 656,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути три проценти річних в розмірі 12 676,83 грн. та індекс інфляції в розмірі 40 890,34 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 12 676,83 грн. та індексу інфляції в розмірі 40 890,34 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українське спеціальне житлово-експлуатаційне сервісне підприємство» (04071, м. Київ, пров. Ярославський, будинок 3-Б, код ЄДРПОУ 34818413) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (01011, м. Київ, вулиця Панаса Мирного, 28, офіс 20, код ЄДРПОУ 37739041) основний борг в розмірі 137 656 (сто тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 63 коп., три проценти річних в розмірі 12 676 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 83 коп., індекс інфляції в розмірі 40 890 (сорок тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 34 коп. та судовий збір в розмірі 2 868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 36 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 13.11.2017 року

Суддя С.М. Мудрий