Рішення № 70193878, 07.11.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

_______________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.2017 Справа №905/2226/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 03361135,

до відповідача, Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 33760279,

про стягнення 4358672,70 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю, -

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 24.10.2017р. по 07.11.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №03-2194 від 22.09.2017р. до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 4358672,70 грн., у тому числі 1906392,28 грн. сума пені за період прострочення виконання зобовязання за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., 483013,79 грн. - 3% річних від суми заборгованості за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., 1969266,63 грн. сума знецінення суми заборгованості ККП Маріупольтепломережа перед ПАТ Маріупольгаз за прострочений період виконання зобовязання за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., з урахуванням індексу інфляції.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2226/17 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 26.09.2017р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/2226/17.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання договору на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р. із відповідачем, несвоєчасне виконання останнім за ним своїх зобовязань з оплати вартості послуг транспортування природного газу за січень-березень, жовтень-листопад 2016р., внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних та пені.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано розрахунок заявлених позовних вимог, довідки про взаєморозрахунки, реєстр платежів з 01.01.2016р. по 27.12.2016р., а також у копіях: договір на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р. із додатками №1 «Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживаючого обладнання», №2 «Розрахунок втрат і витрат природного газу в мережі», №3 «Договірні (планові) обсяги транспортування природного газу Заявника ГРМ на 2016 рік», №3.1 «Договірні (планові) обсяги транспортування природного газу Заявника ГРМ на квітень 2016 року», №3.2 «Договірні (планові) обсяги транспортування природного газу Заявника ГРМ на травень, червень 2016 року», №3.3 «Договірні (планові) обсяги транспортування природного газу Заявника ГРМ на липень-вересень 2016р.», №3.4 «Договірні (планові) обсяги транспортування природного газу Заявника ГРМ на жовтень-грудень 2016р.», додатковими угодами №1 від 01.02.2016р., №2 від 31.03.2016р., №3 від 29.04.2016р., №4 від 21.06.2016р., №5 від 15.09.2016р., №6 від 29.09.2016р., №7 від 23.11.2016р. до нього; графік погашення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, що сталася станом на 01.04.2016р. за договором від 31.12.2015р. №431, графік погашення заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу, що сталася станом на 01.10.2016р. за договором від 31.12.2015р. №431, акт прийому-передачі послуг з транспортування природного газу розподільчими трубопроводами №б/н від 31.01.2016р., акти наданих послуг з розподілу природного газу ГРМ №б/н від 29.02.2016р., №б/н від 31.03.2016р., №б/н від 30.04.2016р., №б/н від 31.05.2016р., №б/н від 30.06.2016р., №б/н від 31.10.2016р., №б/н від 30.11.2016р., рахунки на оплату №636 від 12.01.2016р., №673 від 18.01.2016р., №1406 від 31.01.2016р., №1597 від 11.02.2016р., №2307 від 23.02.2016р., №2378 від 29.02.2016р., №2536 від 14.03.2016р., №3268 від 23.03.2016р., №3330 від 31.03.2016р., №3482 від 11.04.2016р., №4250 від 30.04.2016р., №4671 від 12.05.2016р., №5396 від 23.05.2016р., №5487 від 31.05.2016р., №5741 від 13.06.2016р., №6440 від 22.06.2016р., №6496 від 30.06.2016р., №10509 від 24.10.2016р., №10613 від 31.10.2016р., №11003 від 10.11.2016р., №11741 від 21.11.2016р., №11871 від 30.11.2016р. із супровідними листами до них, листи Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №756/03 від 11.01.2017р., №835/03 від 25.04.2017р., лист Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз №04-1090 від 24.04.2017р., документи, що підтверджують правовий статус підприємства позивача.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11-16, 256, 257, 509, 525, 526, 610, 611, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.5, 6, 7, 20, 175, 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.54-57 Господарського процесуального кодексу України.

20.10.2017р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області отримано супровідний лист №76 юр від 19.10.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, у тому числі клопотання №75 юр від 19.10.2017р. про долучення документів до матеріалів справи.

Дане клопотання задоволено судом.

24.10.2017р. відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області подано клопотання б/н від 20.10.2017р., до якого додано документи, наведені у переліку, у тому числі відзив №414/01 від 19.10.2017р. на позовну заяву, за змістом якого звернуто увагу, що вини підприємства у виникненні заборгованості немає, оскільки з боку відповідача вжито усі можливі заходи щодо виконання зобовязань за договором, а отже, відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій; підприємство перебуває у скрутному фінансовому становище; зазначено, що порушення зобовязань відбулось внаслідок невідворотних обставин, які обєктивно склалися на території Донецької області та м.Маріуполя, а також звернуто увагу на впровадження нової моделі ринку природного газу та наслідки цього; вказано, що позивачем пропущена позовна давність щодо стягнення пені за період до 22.09.2016р., у звязку з чим завищено суму нарахованої пені за зобовязаннями лютого та березня 2016р. на 92373,29 грн.; зауважено, що при розрахунку 3% річних та пені за зобовязаннями лютого та березня 2016р. не враховано, що 01.04.2016р. увійшло у період нарахування суми 3% річних та пені у справі №905/3128/16, а отже не вірно визначено початковий день періоду виникнення заборгованості, крім того, при розрахунку 3% річних та пені у лютому та березні 2016р. не враховано, що 2016р. був високосним, а отже, у розрахунку замість 365 днів мало бути враховано 366 дні; підкреслено те, що розрахунок інфляційних нарахувань містить неточності; з урахуванням низки виключних обставин, просить суд зменшити розмір пені, яка заявлена до стягнення.

До відзиву додано контррозрахунок інфляційних витрат до позовної заяви про стягнення заборгованості у справі №905/2226/17, довідка Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №411/01 від 19.10.2017р. щодо стану дебіторської заборгованості, а також у копіях: рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2017р. у справі №905/3128/16, листи Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/2/2 539 від 20.01.2016р. на адресу директора Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, №33/2117 від 13.06.2014р. на адресу першого віце президента Торгово промислової палати України, постанови про арешт коштів боржника від 21.10.2017р. ВП №49094124, від 22.01.2016р. ВП №49780544, від 21.07.2017р. ВП №50937207, баланси (звіти про фінансовий стан) на 30.06.2017р., на 31.12.2016р., на 31.12.2015р., на 31.12.2014р., накази директора Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №61 від 02.02.2015р. Про переведення та звільнення працівників, про зміну істотних умов праці, №132 від 23.03.2015р. Про зміну режиму праці, №169 від 08.04.2015р. Про внесення змін до наказу №132 від 23.03.2015р. та відміну дії наказу №167 від 06.04.2015р., №37 від 25.01.2016р. Про переведення та звільнення працівників, про зміну істотних умов праці, №150 від 06.04.2016р. Про зміну режиму праці, №310 від 01.07.2016р. Про зміну режиму праці, переведення та звільнення працівників, №450 від 27.09.2016р. Про зміну режиму праці, довідка Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №385/01 від 23.06.2016р., зведена відомість підключених обєктів до котелєн підприємства Маріупольтепломережа на опалювальний сезон 2016 2017рр., рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №361 від 20.12.2006р. Про внесення змін в рішення виконкому міської ради від 15.02.2006р. №51 Про визначення виконавця житлово комунальних послуг, постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.02.2015р. ВП №46650446, довіреності на представників відповідача.

03.11.2017р. позивачем подано пояснення №83-юр від 02.11.2017р., за змістом яких вказано, що доводи відповідача щодо відсутності його вини не підтверджено в порядку, визначеному договором №431 та діючим законодавством України жодним документом; звернуто увагу, що територія міста Маріуполя не відноситься до території, що непідконтрольна Україні; зазначено, що позивачем при розрахунку інфляційних витрат враховано рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.; повідомлено, що несвоєчасна сплата відповідачем послуг за договором №431 завдало позивачу відповідних труднощів для нормальної роботи підприємства в цілому та виконання своїх зобовязань у господарських та цивільно-правових відносинах з іншими контрагентами; зауважено на стратегічному значенні власного підприємства; проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені заперечено.

До пояснень додано копію довіреності на представника.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання 07.11.2017р. заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та наполягав на застосуванні строку позовної давності щодо вимог в частині стягнення пені, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 95%.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обовязки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

31.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз (Оператор ГРМ) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольтепломережа (Замовник) укладено договір на розподіл природного газу №431, за змістом п.1.1 якого оператор ГРМ зобовязується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності обєктів замовника (пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

У додатковій угоді №1 від 01.02.2016р. сторони дійшли згоди викласти п.1.1 договору №431 від 31.12.2015р. в наступній редакції: За договором оператор ГРМ зобовязується надати замовнику послугу розподілу природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності обєктів замовника (пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Крім того, згідно з положеннями вказаної додаткової угоди сторони домовились по тексту договору змінити слова послуги з транспортування на послуги розподілу, тариф на транспортування на тариф на послуги розподілу, протранспортованого на розподіленого, транспортується на розподіляється, транспортування на розподіл.

За правилами п.п.3.6, 3.9 договору послуги з розподілу природного газу ГРМ підтверджуються підписаним між оператором ГРМ та замовником актом наданих послуг, що оформлюється з урахуванням обсягу розподіленого газу за розрахунковий період, визначеного відповідно до розділу ІІ договору; акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків замовника і оператора ГРМ.

За змістом п.4.1 договору розрахунки за послуги з розподілу природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на розподіл природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м, встановленим для оператора ГРМ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та становить 681,7 грн за 1000 куб. м без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20%. Всього до оплати за 1000 куб. м 818,04 грн.

Відповідно до п.п.5.1.2, 5.1.4 договору оператор ГРМ зобовязався забезпечувати розподіл природного газу ГРМ до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених договором та погоджених ПАТ Укртрансгаз, за умови дотримання дисципліни відбору природного газу та розрахунків замовника за надані оператором ГРМ послуги; складати та надавати на погодження замовникові акт наданих послуг.

Згідно додаткової угоди №6 від 29.09.2016р. до договору сторони внесли зміни до п.4.1 договору та дійшли згоди щодо сплати за послугу з розподілу природного газу (за 1000 куб.м.) - 727,20грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 872,64 грн.

За приписами п.10.1 договору (в редакції додаткової угоди №7 від 23.11.2016р.) останній набирає чинності з 01.01.2016р. та укладається на строк до 30.11.2016р., а у частині проведення розрахунків діє до повного їх здійснення.

У додатку №3, №3.4 до договору №431 від 31.12.2015р. оператор ГРМ та замовник узгодили, що з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. буде розподілено природний газ газорозподільними мережами, зокрема, у січні 2016р. 34700 тис. куб. м., лютому 2016р. 32000 тис. куб. м., березні 2016р. 26500 тис. куб. м.; у жовтні 9365,253 тис. куб. м.; у листопаді 2016р. 20077,801тис. куб. м.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах, що ними не заперечується.

Матеріали справи містять, зокрема, акт прийому-передачі послуг з транспортування природного газу розподільчими трубопроводами №б/н від 31.01.2016р., акти наданих послуг з розподілу природного газу ГРМ №б/н від 29.02.2016р., №б/н від 31.03.2016р., №б/н від 31.10.2016р., №б/н від 30.11.2016р., за період січень-березень, жовтень-листопад 2016р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, згідно яких визначено обсяг протранспортованого газу відповідачу відповідно до договору №431 від 31.12.2015р., а саме:

- у січні 2016 року - 28874,278 тис. куб. м. на суму 23620314,38 грн.;

- у лютому 2016 року - 21271,852 тис. куб. м. на суму 17401225,81 грн.;

- у березні 2016 року - 18771,026 тис. куб. м. на суму 15355450,11 грн.;

- у жовтні 2016 року 8029,542 тис.м.куб. на суму 7006899,53 грн.;

- у листопаді 2016 року 15072,311 тис.м.куб. на суму 13152701,47 грн.

Таким чином, беручи до уваги підстави заявлених позовних вимог, позивачем на виконання умов договору №431 від 31.12.2015р. протранспортовано, а відповідачем отримано послуги розподілу природного газу за період січень-березень, жовтень-листопад 2016р. у загальному обсязі 92019,009 тис.куб.м. на суму 76536591,30 грн.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525, 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом з тим, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобовязанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.5 договору у випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Доказів зміни строку оплати суду не представлено, з матеріалів справи не вбачається.

Так остаточний розрахунок за зобовязаннями січня-березня, жовтня-листопада 2016р. повинен бути здійснений не пізніше:

за січень 2016р. 05.02.2016р.;

за лютий 2016р. 05.03.2016р.;

за березень 2016р. 05.04.2016р.;

за жовтень 2016 року 05.11.2016р.;

за листопад 2016 року 05.12.2016р.

Разом з тим, зважаючи на дані, які містить розрахунок суми позовних вимог, а також враховуючи реєстр платежів з 01.01.2016р. по 27.12.2016р., довідку Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» №MPL-07.3/949 від 12.10.2017р. із реєстром за 28.12.2016р. до нього, листи Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №756/03 від 11.01.2017р., №835/03 від 25.04.2017р., акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2015р. по 01.09.2017р. проведена оплата за надані послуги, зокрема, у січні-березні, жовтні-листопаді 2016р. за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р. в повному обсязі, кінцеве сальдо за всіма операціями у межах цього договору становить 0,06 грн.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, грошове зобовязання Замовника перед Оператора ГРМ, у приведеній вище частині , виконано з порушенням строків, встановлених договором.

Даний факт відповідачем не заперечується.

За таких обставин, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 1906392,28 грн. сума пені за період прострочення виконання зобовязання за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., 483013,79 грн. - 3% річних від суми заборгованості за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., 1969266,63 грн. сума знецінення суми заборгованості ККП Маріупольтепломережа перед ПАТ Маріупольгаз за прострочений період виконання зобовязання за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., з урахуванням індексу інфляції.

Прострочення відповідачем грошового зобовязання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обовязок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обовязку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення спірного основного зобовязання становить 1969266,63 грн. (нарахування здійснено з урахуванням здійснених оплат, а саме за зобовязанням лютого 2016р. на суму 16325919,99 грн. з 01.04.2016р. по 15.04.2016р., на суму 10701663,79 грн. з 16.04.2016р. по 15.05.2016р., на суму 8992439,27грн. з 16.05.2016р. по 15.06.2016р., на суму 7578913,82грн. з 16.06.2016р. по 15.07.2016р., на суму 7125621,42 грн. з 16.07.2016р. по 15.08.2016р., на суму 6825078,73 грн. з 16.08.2016р. по 15.09.2016р., на суму 6469793,18грн. з 16.09.2016р. по 15.10.2016р., на суму 5524315,60 грн. з 16.10.2016р. по 15.11.2016р., на суму 3614365,73 грн. з 16.11.2016р. по 15.12.2016р., на суму 2147797,33грн. з 16.12.2016р. по 15.03.2017р.; за зобовязанням березня 2016р. на суму 450000,00 грн. з 06.04.2016р. по 15.04.2016р.; за зобовязанням жовтня 2016р. на суму 2856899,53 грн. з 08.11.2016р. по 15.12.2016р., на суму 2673243,59грн. з 16.12.2016р. по 15.04.2017р.; за зобовязанням листопада 2016р. на суму 12252701,47 грн. з 06.12.2016р. по 15.04.2017р., на суму 5175945,06 грн. з 16.04.2017р. по 15.05.2017р., на суму 1475945,06 грн. з 16.05.2017р. по 15.06.2017р.).

У поясненнях позивача №83-юр від 02.11.2017р. вказано, що при розрахунку інфляційних витрат ним враховано рекомендації, викладені в листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р.

Дослідивши позовні вимоги в цій частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

У п.3.2. згаданої постанови пленуму визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Разом з цим, зміст п.6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України №265 від 27 липня 2007 року, однозначно вказує на мінімальний період застосування індексу повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця (проміжні індекси за 15 днів або 1 день не виводяться, а його вирахування як середнє арифметичне за кожен день відповідного місяця або як певна пропорція між цілим місяцем та його частиною суперечить природі розрахунку місячного індексу та залежності від значення зміни цін на відповідний перелік товарів саме впродовж цілого місяця).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат в частині визначення періоду їх нарахування суперечить вищевикладеним приписам постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями), та дійсним обставинам справи, і тому є невірним та не може бути прийнятий судом, до того ж беручи до уваги встановлений момент виникнення обов'язку відповідача з оплати наданих послуг та, насамперед, сутність інфляційних витрат, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, що відбуваються за місяць у цілому, та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, що свідчить про безпідставність поділу при його застосуванні на певну частину відповідного місяця.

Окрім того, посилання позивача на рекомендації, викладені у листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р., судом не приймається, оскільки згідно вищенаведеного п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. рекомендації листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. можуть враховуватися при застосуванні індексації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, а отже не є обов'язковими для суду.

Здійснив перерахунок інфляційних витрат, за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, за належний період та у який існувала сума боргу, на яку визначено нарахування цих вимог, з дотриманням меж встановлених позивачем, а саме: за зобовязанням лютого 2016р. на суму 11054239,31 грн. за квітень 2016р., на суму 9070840,96 грн. за травень 2016р., на суму 8161268,15 грн. за червень 2016р., на суму 7241668,88 грн. за липень 2016р., на суму 6914644,60 грн. за серпень 2016р., на суму 6586001,86 грн. за вересень 2016р., на суму 6214415,86 грн. за жовтень 2016р., на суму 4708536,63 грн. за листопад 2016р., на суму 2147797,33 грн. за грудень 2016р.-березень 2017р.; за зобовязанням жовтня 2016р. на суму 2744612,01 грн. за грудень 2016р., на суму 2673243,59 грн. за січень-березень 2017р.; за зобовязанням листопада 2016р. на суму 12252701,47 грн. за січень-березень 2017р., на суму 6875945,06грн. за квітень 2017р., на суму 2475945,06 грн. за травень 2017р., на суму 0,06грн. за червень-липень 2017р., суд дійшов висновку про їх дійсний розмір у сумі 1542074,00грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних 483013,79 грн. (нарахування здійснено з урахуванням здійснених оплат, а саме за зобовязанням січня 2016р. загалом за період з 01.04.2016р. по 14.04.2016р., за зобовязанням лютого 2016р. загалом за період з 01.04.2016р. по 13.04.2017р., за зобовязанням березня 2016р. загалом за період з 06.04.2016р. по 18.04.2017р., за зобовязанням жовтня 2016р. загалом за період з 08.11.2016р. по 19.04.2017р., за зобовязанням листопада 2016р. загалом за період з 06.12.2016р. по 31.08.2017р.).

При цьому, згідно приписів ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь зверталось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального комерційного підприємства Маріупольтепломережа, м.Маріуполь про стягнення 2829143,11 грн, а саме:

- 1926633,53 грн пені за період прострочення виконання зобовязання по договору на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р.;

- 529993,65 грн 3% річних від суми заборгованості по договору на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р.;

- 372515,93 грн суми знецінення суми заборгованості Комунального підприємства Маріупольтепломережа перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз за прострочений період виконання зобовязання за договором №431 від 31.12.2015р. на розподіл природного газу, з урахуванням індексу інфляції.

За результатами розгляду означеного позову, рішенням господарського суду Донецької області від 18.01.2017р. по справі №905/3128/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь Доецької області, до Комунального комерційного підприємства Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 585286,25 грн пені, 57166,24 грн 3% річних, 27203,14 грн інфляційних, 13809,05 грн судового збору. В іншій частині позов залишено без задоволення.

Зазначеним судовим актом стягнуто, зокрема, 3% річних за період з 06.02.2016р. по 01.04.2016р. за прострочення виконання зобовязань згідно з актом б/н від 31.01.2016р. за січень 2016 року, за період з 08.03.2016р. по 01.04.2016р. за прострочення виконання зобовязань згідно з актом б/н від 29.02.2016р. за лютий 2016 року, тобто увійшло у період нарахування 3% річних у справі №905/3128/16.

Відтак, початком перебігу періоду нарахування 3% річних по справі №905/2226/17 за зобовязаннями січня, лютого 2016р. є 02.04.2016р.

З огляду на таке, суд приймає твердження відповідача у цій частині.

Приписами п.1.9 постанови пленума Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

З урахуванням встановленого здійснено перерахунок 3% річних, за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН, суд дійшов висновку про дійсний розмір 3% річних в загальній сумі 480667,93 грн.

Одночасно відповідач у відзиві №414/01 від 19.10.2017р. просить відмовити у стягненні 3% річних та інфляційних витрат, у звязку з відсутністю його вини у порушенні зобовязань.

Стосовно викладеної підстави відмови у стягненні 3% річних та інфляційних витрат слід зазначити таке.

Останню не можна розцінювати, як підставу для звільнення від сплати нарахованих згідно ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних витрат, адже не є відповідальністю за своєю правовою природою повязаною з виною боржника.

У ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні витрати є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, адже виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у постанові від 12.12.2011р. (Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні витрати та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

Отже, законодавець не повязує застосування ст.625 Цивільного кодексу України із наявністю чи відсутністю вини боржника, тобто виходячи із суті 3% річних та інфляційних витрат, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання незалежно від того, виникла така неможливість за наявності його вини чи випадково, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника на весь розмір суми, належної до сплати кредиторові.

Зважаючи на викладене, відсутність вини у невиконанні зобовязань по сплаті з оплати вартості послуг транспортування природного газу за січень-березень, жовтень-листопад 2016р., не є підставою для відмови у задоволенні даних позовних вимог.

До того ж слід зауважити на приписах ст.42 Господарського кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання самостійно, на власний ризик здійснюють господарську діяльність, і, з відсиланням на положення п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобовязання.

Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз у частині стягнення з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа 3% річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково у сумах встановлених судом, а саме 3% річних у розмірі 480667,93 грн., інфляційні витрати - 1542074,00грн.

Пунктом 6.2.1 договору сторони обумовили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом IV договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобовязання становить 1906392,28 грн. (нарахування здійснено з урахуванням здійснених оплат, а саме за зобовязанням лютого 2016р. загалом за період з 01.09.2016р. по 07.09.2016р., за зобовязанням березня 2016р. загалом за період з 01.09.2016р. по 05.10.2016р., за зобовязанням жовтня 2016р. загалом за період з 08.11.2016р. по 19.04.2017р., за зобовязанням листопада 2016р. загалом за період з 06.12.2016р. по 05.06.2017р.).

Згідно Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р. визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування.

Одночасно у відзиві №414/01 від 19.10.2017р. відповідач просить застосувати до позовних вимог щодо стягнення пені по справі №905/2226/17 строки спеціальної позовної давності передбачені ст.258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 256, 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява позивачем надіслана 22.09.2017р., про що свідчить експрес-накладна №59000284135293 від 22.09.2017р., яка додана до позовної заяви №03-2194 від 22.09.2017р.

Виходячи з викладеного, слідує, що строк позовної давності у частині вимог про стягнення пені нарахованої за зобовязанням лютого 2016р. та за період з 01.09.2016р. по 21.09.2016р. щодо нарахованої штрафної санкції за зобов'язанням березня 2016р. сплинув.

Відтак, суд задовольняє клопотання відповідача, застосовує строк позовної давності до цих вимог та відмовляє у їх задоволенні.

Як свідчать обставини справи, відповідачем повна оплата за надані послуги з транспортування природного газу у встановлений строк не здійснена, а отже є наявними підстави для застосування відповідальності передбаченої п.6.2.1 договору та обовязок Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа сплатити пеню за весь час прострочення, за виключенням періоду щодо якого застосовується строк позовної давності, а саме починаючи з 22.09.2016р. щодо кожного простроченого зобов'язання окремо, у межах кінцевого строку, визначеного позивачем, що дорівнює загальному розміру 1807490,87 грн.

Окрім того, у відзиві №414/01 від 19.10.2017р. відповідач просить зменшити розмір пені, яка заявлена до стягнення на 95%.

Слід зазначити, що статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цієї санкції.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було порушено господарське зобовязання, наслідки чого передбачені п.6.2.1 договору, а саме застосування позивачем пені стосовно відповідача.

Розмір пені, на стягненні якого наполягає позивач, не відповідає фактичним обставинам справи, а отже перерахований судом та визначений у загальному розмірі 1807490,87 грн.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пп.3.17.4. п.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

У п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому, за висновками суду, оцінивши надані сторонами докази у сукупності із періодом, за який виник борг, на який нараховано штрафні санкції (січень-березень, жовтень-листопад 2016р.), час прострочення, погашення суми основного боргу за цей період, ступень вини у його виникненні, а також загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та обставини, на які посилається відповідач у своєму зверненні, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які є підставою для задоволення цього клопотання частково, оскільки, за результатми встановленого, беручи до уваги наявність факту прострочення та дотримання інтересів сторін, зменшення пені на 95% є надмірним.

Відтак, суд зменшує розмір суми пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, а саме від розміру встановленого судом на 50%, тобто до 903745,44 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз у частині стягнення з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа пені підлягають задоволенню частково, у сумі встановленої судом.

Судові витрати в цій частині, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі.

У залишковій частині, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Твердження сторін, з урахуванням викладеного, враховано судом частково.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз, м.Маріуполь Донецької області, до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 4358672,70 грн., у тому числі 1906392,28грн. сума пені за період прострочення виконання зобовязання за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., 483013,79 грн. - 3% річних від суми заборгованості за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., 1969266,63 грн. сума знецінення суми заборгованості ККП Маріупольтепломережа перед ПАТ Маріупольгаз за прострочений період виконання зобовязання за договором на розподіл природного газу №431 від 31.12.2015р., з урахуванням індексу інфляції, задовольнити частково.

2. Зменшити розмір стягуваної суми пені до 903745,44 грн.

3. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (87534, Донецька область, м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Гризодубової, буд.1, ЄДРПОУ 33760279, р/р №2603333 у ПАТ «ПУМБ», МФО 334851) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Маріупольгаз (87515, Донецької області, м.Маріуполь, Жовтневий район, вул.Миколаївська, буд.16, ЄДРПОУ 03361135, п/р №26005962493249 у ПАТ «ПУМБ» м.Київ, МФО 334851) 2926487,37 грн., у тому числі 3% річних у розмірі 480667,93 грн., 1542074,00грн. інфляційних витрат та 903745,44 грн. пені, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 57453,49 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. В судовому засіданні 07.11.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

8. Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2017р.

Суддя О.В. Кротінова